Словник термінів

АБСЕНТЕЇЗМ - кількість самовільних невиходів на роботу без поважних причин.

АДМІНІСТРАТИВНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - сукупність засобів впливу на відношення людей у процесі спільної діяльності із застосуванням обов'язкових до виконання нормативних актів, директив і наказів, інструкцій і розпоряджень

АТЕСТАЦІЯ ПЕРСОНАЛУ - традиційний метод оцінки персоналу організації, при якому атестаційна комісія періодично оцінює ефективність виконання працівником посадових обов'язків за допомогою завчасно визначених стандартних критеріїв.

ВИДИ КОНТРОЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕРСОНАЛУ - попередній, поточний і остаточний.

ВИДИ КОНФЛІКТІВ - варіанти конфліктної взаємодії у залежності від ряду факторів. Вони бувають двох видів: функціональні - тобто такі, що сприяють ефективній діяльності персоналу, є позитивними за змістом, містять раціональне зерно та мають еволюційну направленість; дисфункціональні - паралізують нормальну діяльність персоналу, обмежують перспективи його розвитку, не сприяють максимально ефективному використанню трудових ресурсів.

ВИНАГОРОДА В РАМКАХ ТЕОРІЇ МОТИВАЦІЇ - усе те, що конкретна людина вважає цінним та бажаним для себе, чого вона прагне досягти і чим би хотіла володіти.

ВІДБІР ПЕРСОНАЛУ - співставлення вимог, які має роботодавець з оцінкою кваліфікації претендента на посаду

ВІДДІЛ КАДРІВ - функціональний підрозділ організації, який підпорядкований, як правило, заступнику директора з кадрів

ВІДДІЛ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - функціональний підрозділ організації, в якому зосереджена переважна частина функцій управління персоналом

ВЛАДА - здатність, право й можливість впливати на ситуацію або поведінку інших людей.

ВЛАДА ЛЕГІТИМНА - узаконене право впливати на інших, отримане людиною з різних джерел, найчастіше системи законодавства. За системою Вебера легітимна влада може бути трьох типів: 1) раціональна, заснована на законі і компетенції; 2) традиційна, заснована на звичаях і традиціях; 3) харизматична, заснована на святості, особистій мужності або гарних манерах.

ВЛАДА, ЗАСНОВАНА НА ВИНАГОРОДІ - влада, заснована на уявленні виконавця, що владна особа має можливість задовольняти його потребу.

ВЛАДА, ЗАСНОВАНА НА ПРИМУСІ - влада, заснована на уявленні виконавця, що владна особа може накласти на нього стягнення чи перешкодити задоволенню якихось потреб.

ВНУТРІШНІЙ НАБІР - вид набору, який здійснюється серед співробітників самої організації.

ВНУТРІШНІЙ РИНОК ПРАЦІ - система соціально-трудових відносин в межах однієї організації, в якій встановлюється розмір заробітної плати працівникам адміністративними правилами й процедурами

ВНУТРІШНЯ ВИНАГОРОДА - те, що дає сам процес виконання роботи (відчуття досягнення бажаного результату, успіху, самоповаги, зміст і значимість виконаної роботи, компетенція, кваліфікованість, взаємодопомога в колективі).

ВНУТРШІНЬООСОБИСТІСНИЙ КОНФЛІКТ - конфлікт, який виникає в людині, якщо перед нею ставлять суперечливі вимоги.

ВПЛИВ - це будь-яка діяльність особи або органу управління, яка змінює поведінку інших людей (діяльність, взаємини, сприйняття і т.п.)

ГОЛОВНИЙ ПОКАЗНИК ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - співвідношення витрат на систему управління персоналом і отриманих результатах.

ДЖЕРЕЛА НАБОРУ ПЕРСОНАЛУ - державна служба зайнятості, інші агентства з працевлаштування, навчальні заклади, Інтернет, засоби масової інформації, співробітники організації, родичі та знайомі співробітників, колишні співробітники організації, випадкові претенденти, реклама.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - виступає як співвідношення економії та витрат на створення системи управління персоналом

ЕКОНОМІЧНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - групи методів управління, що засновані на свідомому використанні об'єктивних економічних законів і категорій для впливу на матеріальні інтереси працівника

ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАЦІ ПЕРСОНАЛУ - результативність трудової діяльності персоналу, що полягає в досягненні найбільшого ефекту при найменших витратах.

ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ - один з основних оціночних показників управління, який визначається шляхом співставлення результатів(економії) і витрат на його досягнення

ЗАКОН РЕЗУЛЬТАТУ - концепція теорії мотивації, згідно з якою люди намагаються повторити той тип поведінки, який, за їх оцінкою, дозволить задовольнити їх потреби й уникнути поведінки, яка не приводить до задоволення потреб.

ЗАКОННА ВЛАДА - повноваження керівника управляти колективом і давати розпорядження, вказівки, обов'язкові для виконання всіма членами колективу.

ЗОВНІШНІЙ НАБІР - характеризується тим, що кандидатів для роботи в організації підбирають поза її межами

ЗОВНІШНЯ ВИНАГОРОДА - усе те, що пропонується організацією працівникові за сумлінне та якісне виконання ним посадових обов'язків і досягнення бажаних результатів (заробітна плата, усі види доплат, пільг та преміальних, службове просування, умови праці, символи службового статусу та престижу та ін.)

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - сукупність реалізованих рішень щодо обсягу, розміщення й форми організації інформації, яка циркулює в системі управління .

ІНФОРМАЦІЙНО-РОЗ'ЯСНЮВАЛЬНІ МЕТОДИ МОТИВАЦІЇ ПРАЦІ - призначені для підвищення рівня інформованості працівників організації.

КАДРИ - штатний склад кваліфікованих працівників підприємств, організацій, установ.

КАДРОВА ПОЛІТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ - система роботи з персоналом, яка об'єднує різні форми діяльності з метою створення відповідального і високопродуктивного трудового колективу здатного адекватно реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища.

КАДРОВА РОБОТА - діяльність посадових осіб різних рівнів ієрархії, спрямовані на реалізацію кадрової політики

КАДРОВА СЛУЖБА - функціональний підрозділ, який займається управлінням персоналом. Інші назви - відділ персоналу, відділ кадрів, відділ трудових ресурсів, відділ людських ресурсів, тощо.

КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - це необхідний кількісний і якісний склад працівників кадрової служби організації

КАР'ЄРА - це успішне службове просування в обраній сфері діяльності, досягнення більш високого ступеню, престижу й влади, зв'язане з досвідом трудової діяльності протягом життя.

КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ - це систематизований законодавчий акт, в якому містяться норми трудового права. Він є найважливішим джерелом трудового права після Конституції України.

КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР - правовий акт. який регулює трудові, соціально-економічні й професійні відносини між роботодавцями та працівникам на підприємстві, в установі, організації.

КОНТРОЛІНГ ПЕРСОНАЛУ - це система управління процесом щодо досягнення мети організації та результатів її діяльності в галузі управління персоналом.

КОНТРОЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕРСОНАЛУ - це процес забезпечення досягнення цілей організації в галузі трудових ресурсів за допомогою оцінки та аналізу результатів діяльності, оперативного втручання в процес праці й прийняття коригуючих дій.

КОНФЛІКТ - незгода між двома або більше сторонами (особами або групами колективу організації), зіткнення протилежних інтересів, поглядів; крайнє загострення суперечностей, що призводить до ускладнень чи гострої боротьби.

КОНЦЕПЦІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - система теоретико-методологічних поглядів на розуміння і визначення сутності, змісту, цілей, завдань, критеріїв, принципів і методів управління персоналом, а також організаційно-практичних підходів до формування механізму її реалізації у конкретних умовах функціонування організації.

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕРСОНАЛУ - показники, за якими оцінюється діяльності працівників. До них належать якість виконаної роботи, її кількість, цінова оцінка результатів.

ЛІЗИНГ ПЕРСОНАЛУ - одна з форм тимчасового залучення персоналу, коли укладається угода про залучення найманих працівників у тимчасове використання іншій організації

ЛІНІЙНИЙ КЕРІВНИК - посадова особа, яка безпосередньо керує прямими виконавцями якого-небудь виду діяльності і яка несе відповідальність за реалізацію цілей організації. ( напр. директор, начальник цеху, бригадир).

МАРКЕТИНГ ПЕРСОНАЛУ - вид управлінської діяльності, спрямований на визначення і задоволення потреб у персоналі.

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - сукупність різних матеріально-технічних засобів у службі управління персоналом організації.

МЕНЕДЖЕР - керівник, адміністратор, особа, яка відповідає за вироблення й прийняття рішень з організаційних питань управління для виконання організацією своєї місії.

МЕТА НАБОРУ ПЕРСОНАЛУ - створення резерву потенційних кандидатів на всі вакантні посади на основі визначеної потреби в кадрах і майбутньої їх трансформації.

МЕТОДИ ДІЛОВОЇ ОЦІНКИ ПЕРСОНАЛУ - способи встановлення конкретних значень показників ділової оцінки.

МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ ПОТРЕБИ В ПЕРСОНАЛІ - засоби визначення планової чисельності персоналу в цілому організації, по якому-небудь підрозділу або якісному критерію

МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - це конкретні прийоми і засоби впливу на процес формування й розвиток трудового колективу й окремих працівників. Вони поділяються на три основні групи: економічні, організаційно-розпорядчі і соціально-психологічні.

МІЖГРУПОВИЙ КОНФЛІКТ - конфлікт, який виникає між підрозділами (або іншими групами) підприємства, організації, установи.

МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ (МОП) - спеціалізована установа ООН, метою якої є забезпечення стійкого миру через соціальну справедливість.

МІЖОСОБИСТІСНИЙ КОНФЛІКТ - конфлікт, який може виникати між керівником і спеціалістом із приводу проблем виділення ресурсів, робочої сили, тощо.

МІЖОСОБОВІ СПОСОБИ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ -

п’ятиланкова класифікація підходів вирішення конфліктів: недопущення конфліктних ситуацій; згладжування конфліктів; штучне форсування; використання компромісів; вирішення конфлікту.

МОТИВ - спонукальна причина, привід до будь-якої дії, вчинку особистості.

МОТИВАТОР - фактор, що виступає у вигляді окремого прийому або засобу мотивування. Мотиваторами бувають різні типи винагороди, стягнення, заохочення, моральний вплив, стимулювання, тощо.

МОТИВАЦІЙНА СТРУКТУРА ПРАЦІВНИКА - це сукупність спонукань і мотивів, яка може розглядатися як основа для виконання ним певних дій, шляхом формування й розвитку у нього певних мотивів

МОТИВАЦІЯ - сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначають поведінку й форми діяльності, надають цій діяльності спрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей організації. Мотивація - це сукупність усіх мотивів, які справляють вплив на поведінку людини.

МОТИВАЦІЯ ПРАЦІ - процес цілеспрямованого формування в працівника зацікавленого ставлення до праці та її результатів.

МОТИВУВАННЯ - метод психологічного впливу, який ґрунтується на використанні наявних (або створених нових) мотивів.

НАБІР ПЕРСОНАЛУ - створення на підприємстві, в організації необхідного резерву кандидатів на всі посади і спеціальності, із якого відбираються в разі вакансій найбільш придатні працівники.

НАВЧАННЯ ПЕРСОНАЛУ - вид навчання, призначений для забезпечення відповідності професійних знань і вмінь працівників сучасному рівню виробництва і управління, або отримання нових знань із базової спеціальності працівника.

НЕФОРМАЛЬНІ КОЛЕКТИВИ - створюються самими працівниками на основі взаємних симпатій, дружніх відносини для досягнення якоїсь певної мети, деякі такі колективи можуть бути організовані з людей, яких об'єднало невдоволення керівником.

НОРМАТИВНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - сукупність документів організаційного, організаційно-методичного, організаційно-розпорядчого, технічного, нормативно-технічного, техніко-економічного і економічного характеру, які використовуються при вирішенні питань організації праці і управління персоналом.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - це сукупність використання засобів і форм юридичного впливу на органи та об'єкти управління персоналом із метою досягнення ефективної діяльності організації.

ОБ'ЄКТИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ працівники організації, на яких спрямований вплив функцій управління персоналом.

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - сукупність взаємозв'язаних підрозділів системи управління персоналом і посадових осіб.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ВИРОБНИЧІ МЕТОДИ МОТИВАЦІЇ ПРАЦІ -

методи спрямовані на створення належних умов трудової діяльності працівника.

ОСОБИСТІ ЯКОСТІ ПЕРСОНАЛУ - індивідуальні особливості співробітників, що включають як ділові якості, так і властивості особистості, які безпосередньо не стосуються професійної діяльності; а характеризують співробітника як соціального індивіда.

ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ КАДРОВИХ СЛУЖБ - це систематичний, чітко організований процес, спрямований на співставлення витрат і результатів, зв'язаних з діяльністю цих служб, а також цих результатів з підсумками діяльності організації у минулому, чи діяльності інших однотипних організацій.

ПЕРЕПІДГОТОВКА ПЕРСОНАЛУ - отримання іншої професії для робітників або іншої спеціальності для службовців.

ПЕРСОНАЛ - постійні та тимчасові працівники, представники кваліфікованої й некваліфікованої праці, за винятком власників.

ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ - це оновлення та розвиток знань, умінь, необхідних для ефективного вирішення питань професійної діяльності на певній посаді, й особливостями трудової діяльності в умовах ринкових відносин.

ПЛАНУВАННЯ КАР'ЄРИ - визначення цілей та етапів службового просування і шляхів їх досягнення.

ПЛАНУВАННЯ ПЕРСОНАЛУ - цілеспрямована діяльність з забезпечення пропорційного і динамічного розвитку персоналу організації, розрахунок його кваліфікаційної структури, визначення загальної й додаткової потреби в персоналі у передбачуваному періоді.

ПЛИННІСТЬ КАДРІВ - рух робочої сили, зумовлена невдоволеністю працівників робочим місцем (умовами праці, побуту тощо).

ПОТРЕБА - необхідність у чому-небудь, об'єктивно потрібному для життєдіяльності й розвитку людської особистості, соціальної групи, суспільства в цілому.

ПРАВОВІ МЕТОДИ МОТИВАЦІЇ ПРАЦІ - система правил, виконання яких повинне гарантуватися правовими нормами стимулювання примусу чи забороні певної поведінки.

ПРЕДМЕТОМ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - є вивчення стосунків між працівниками у процесі виробництва з метою найбільш повного та ефективного використання їх потенціалу в умовах функціонування виробничих систем.

ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА - система положень, які визначають права і обов'язки соціальних партнерів і засновані на рівноправності сторін, взаємній повазі їх позицій у визначені питань оплати праці, забезпечення зайнятості й захисті прав працівників.

ПРОФЕСІЙНА КАР'ЄРА - послідовність посад, які займає людина протягом професійної діяльності.

ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ ПЕРСОНАЛУ - процес цілеспрямованого розвитку у співробітників специфічних професійних навичок за рахунок спеціальних методів навчання.

ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ПЕРСОНАЛУ - набуття співробітниками нових знань, умінь і навичок, які вони використовуватимуть у

своїй професійній діяльності, процес формування у співробітників підприємства, організації нових професійних знань і навичок.

ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - ряд основних етапів і певних цілеспрямованих дій з добору, розстановки й забезпеченню діяльності працівників організації (підприємства).

РИНОК ПРАЦІ - це система організації найманої праці на основі закону попиту й пропонування, що охоплює в себе: роботодавців та найманих працівників, а також механізм і інститути узгодження взаємних інтересів працівників і роботодавців.

РОЗСТАНОВКА ПЕРСОНАЛУ - цілеспрямоване коректування первинного підбору, тобто свого роду продовження підбору з урахуванням безперервної зміни конкретних умов діяльності конкретного працівника.

СИСТЕМА МЕТОДІВ ОЦІНКИ УПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ - сукупність методів оцінки, які дозволяють дати комплексну й всебічну об'єктивну характеристику управлінського персоналу на усіх стадіях його трудової діяльності: від прийому на роботу до звільнення

СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - методи, процедури, прийоми впливу організації на своїх співробітників із метою максимального використання їх потенціалу для досягнення цілей організації. Основними складовими системи управління персоналом є добір, навчання, розвиток, оцінка й винагорода персоналу.

СЛУЖБА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - умовна назва сукупності підрозділів організації - носіїв функцій системи управління персоналом

СОЦІАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ -

ступінь реалізації очікувань, потреб і інтересів найманих працівників, з урахуванням і їх різноманітності і комплексності, концепція балансу інтересів соціальної й економічної ефективності - центральна проблема управління персоналом .

СОЦІАЛЬНА СЛУЖБА ОРГАНІЗАЦІЇ - структурний підрозділ організації, суб'єкт соціального управління, посадові особи й управлінські підрозділи, які займаються питаннями соціального розвитку організації і соціального обслуговування її персоналу.

СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО - такий тип і система відносин між роботодавцями й працівниками, при якому забезпечується узгодження їх найважливіших соціально-трудових інтересів.

СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОРГАНІЗАЦІЇ - зміни до кращого соціального середовища в тих матеріальних, суспільних і духовно-етичних умовах, в яких працівники організації працюють, живуть і в яких відбувається розподіл і споживання благ.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ МЕТОДИ МОТИВАЦІЇ - способи мотивації праці, що націлені на створення гнучкої системи економічного стимулювання працівника, на забезпечення умов для вибору різних форм власності на підприємствах, на розробку науково-обгрунтованої системи тарифних ставок і окладів, на приведення оплати в залежність від кінцевих

результатів виробництва, напруженості й складності праці, завантаженості працівника протягом дня.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ - адаптація, яка характеризується входженням нового працівника в колектив і триває значно довше ніж інші види адаптації.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ КЛІМАТ - це стан між особистих і групових зв'язків в колективі, які відображають діловий настрій, трудову мотивацію й ступінь соціального оптимізму персоналу організації.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - конкретні способи і прийоми впливу на процес формування й розвитку колективу, на соціальні процеси, які протікають всередині нього, на регулювання взаємовідносин між людьми шляхом створення оптимального психологічного клімату.

СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ - частина численних соціальних зв'язків між робочими групами й підрозділами організації, а також між окремими працівниками всередині їх , які безпосередньо стосуються трудової діяльності.

СТИЛЬ КЕРІВНИЦТВА - сукупність найбільш характерних і стійких методів рішень типових завдань і вироблення типових управлінських рішень з урахуванням особливостей взаємодії посадових осіб, які підпорядковані керівникові.

СТИМУЛЮВАННЯ - засіб управління трудовою поведінкою працівника, заснований на цілеспрямованому впливі на поведінку персоналу, умови його життєдіяльності з використанням мотивів.

СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - сукупність дій і послідовність рішень, які дозволяють оцінити, прогнозувати й виробити необхідну систему впливу на персонал для реалізації обраної стратегії розвитку організації.

СТРУКТУРНІ МЕТОДИ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ - чотири методи вирішення конфліктів: уточнення перспектив, зв'язаних із службовими обов'язками; використання механізмів координації та інтеграції; визначення нових, складніших цілей; використання механізму заохочень.

ТАКТИКА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - короткострокова стратегія для досягнення мети управління, яка розробляється на рівні керівників середньої ланки.

УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТОМ - цілеспрямований вплив із метою усунення (мінімізації) причин, які породжують конфлікт або впливають на корекцію поведінки учасників конфлікту.

УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - цілеспрямована діяльність керівного складу організації, керівників і спеціалістів підрозділів управління персоналом, з розробки та здійснення концепції й стратегії кадрової політики, принципів і методів управління персоналом.

УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ ОРГАНІЗАЦІЇ -

сукупність засобів, прийомів, процедур, що дозволяють вирішувати соціальні проблеми на основі наукового підходу, знання закономірностей перебігу

соціальних процесів, точного аналітичного розрахунку і вивірених соціальних нормативів.

УПРАВЛІННЯ ТРУДОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПЕРСОНАЛУ - одна з головних ланок у системі управління організацією, що полягає у створенні науково-обгрунтованої системи роботи з кадрами шляхом формування відповідних підсистем.

ФОРМУВАННЯ КОЛЕКТИВУ ОРГАНІЗАЦІЇ - це процес утворення

неформальних малих груп, коли зовнішні впливи замінюються І внутрішніми імпульсами, а також формується громадська думка колективу.

ФОРМУВАННЯ ПЕРСОНАЛУ ОРГАНІЗАЦІЇ - стадія, в процесі якої закладаються засади його інноваційного потенціалу й перспектив подальшого розвитку.

ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ - окремі відносно однорідні напрями процесу управління персоналом.

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ КЕРІВНИК - посадова особа, яка відповідає за виконання групи однорідних функцій управління яким-небудь видом діяльності, керівник підрозділу і в цьому сенсі виконує "допоміжні" функції. (Напр.. начальник планово-економічного бюро, начальник відділу збуту, віце-президент із людських ресурсів).

ШТАТНИЙ РОЗПИС - організаційно-розпорядчий документ, що містить перелік найменувань посад постійних працівників (організації) установи із зазначенням розмірів ставок (посадових окладів) та кількості штатних одиниць за кожною посадою.