- •Спостереження в педагогічному дослідженні
- •Анкетування та способи використання різних анкет
- •Література:
- •Література
- •Література:
- •Семінарське заняття №5
- •План заняття
- •Питання для обговорення і тестування.
- •Література:
- •Семінарське заняття №6
- •План заняття
- •Питання для обговорення і тестування.
- •Література:
- •Педагогічне завдання 1.
- •Педагогічне завдання 2.
- •Педагогічний брифінг
- •Література:
- •Семінарське заняття №8
- •План заняття
- •Література:
- •Семінарське заняття №9
- •План заняття
- •Література
- •Практичне заняття №10
- •План заняття
- •2) Відкрийте книжки, подивіться в кінці параграфа питання, схеми. Підготуйте відповіді на питання 1, 2, 3;
- •3) Відкрийте книжки, подивіться питання в кінці параграфа, намалюйте план-схему матеріалу, що викладений у параграфі. Які вміння формує вчитель в учнів у першому, другому та третьому випадках?
- •Практичне заняття №11 Тема: Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю. План заняття
- •Література:
- •Практичне заняття №12 Тема: Процес виховання. Основні закономірності та принципи виховання. План заняття
- •Література:
- •Література:
- •Тестові завдання для контролю
- •Рекомендована оцінка видів навчальної діяльності студента при виконанні проекту
- •Іі. План підготовки виховного заходу
- •Ііі. План та сценарій проведення виховного заходу
Література:
Бабанский Ю.К. Компетентностный подход к воспитанию школьников.-М.,1980.
Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник – К., 1998 – 240с.
Закон України «Про освіту». -К.,1991.
Концепція безперервного національного виховання.-К.,1994.
Підласий. І. П. Практична педагогіка або три технології: Інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти / І.П. Підласий. - К. : Слово, 2004. - 615 с.
Стельмахович М.Г. Теорія і практика українського народного виховання. Івано-Франківськ, 1996.
Фіцула М.М. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти.-К.: Видавничий центр «Академія», 2001.-528с.
Харламов И.Ф.Педагогика: Учеб.пособие.-4-е изд., перераб. и доп.-М.: Гардарики, 1999.-519с.
Практичне заняття №13
Тема: Напрями та методи виховання. Організаційні форми виховної роботи.
План заняття
Тестування.
Обговорення теоретичних питань.
Дискусія.
Розв’язування педагогічних задач.
Питання для обговорення і тестування
Дайте визначення методу, прийому та способу виховання.
Як класифікуються методи виховання?
Які існують групи методів виховання? Дайте їм характеристику.
Які умови і фактори визначають вибір методів виховання?
Які існують форми виховної роботи? Дайте їм характеристику.
Розкрийте сутність позакласної та позашкільної виховної роботи.
Дайте характеристику основним напрямам виховання.
Як формувався в педагогіці гуманістичний підхід до здійснення виховної роботи і який вплив він здійснив на розробку методів виховання?
Які педагогічні засоби дають змогу здійснювати розглянуті методи виховання?
Як розуміють методику та технологію виховання, що між ними спільного і чому різниця?
Завдання для самостійної роботи.
Підготуйте і презентуйте фрагмент виховного заходу (до 10 хв.) тема за власним вибором (напрями: розумове, духовне, моральне, патріотичне, громадянське, естетичне виховання та ін.). Оформіть план-сценарій виховного заходу за запропонованим планом (додаток Д).
Про аналізуйте проведений фрагмент за схемою (додаток Е).
Завдання й дискусійні питання
1. Обґрунтуйте свою думку з приводу необхідності введення посади звільненого класного керівника в сучасній українській школі.
2. Які, на вашу думку, методи та форми виховної роботи дають найбільший ефект в діяльності класного керівника на сучасному етапі розвитку української національної школи.
Задача №1. «Коли я закінчив розповідати, Олександр Іванович запитав:
— Так ти вважаєш, що кожна людина може стати талановитим учителем?
— І людина, і дитина — всі надзвичайно талановиті, якщо створити умови...
— Усі, і навіть ці дебільні?
— Клич їх сюди, і я покажу тобі диво...
Ми з Олександром Івановичем зібрали всю дітвору, я роздав дітям фарби, кому акварель, кому гуаш. Коли я оголосив, що вони зараз повинні намалювати когось із своїх близьких — портрет, серед дітей з’явилось знайоме мені збудження — переляк, перший переляк: як же я доторкнусь при всіх до фарби, паперу, пензлів, а якщо не вийде? Я сказав дітям: «Зараз у вас перший переляк, так закрийте очі, я його зараз прожену, а ну закрили, ні-ні, не підглядайте, ти ось, як тебе звати, Саша, так ти не підглядай. А ну, Олександре Івановичу, бери ось ту дровеняку, і всип тому переляку по зубах, щоб він до чортів забирався, куди-небудь подалі, в байраки». Олександр Іванович почухав за вухом і закричав: «Киш! Киш, чорт би тебе забрав!»
— Е-е-е, так справа не піде! — сказав і я. — Потрібно як слід страх виганяти — ось як!» — І я щосили затарабанив дровенякою по порожній діжці, і лупив її, поки не розсмішив дітей, а потім сказав: «Ну все, а тепер за діло, друзі, але у кого страх у душі, той може до мене підійти, а може і нічого не робити, лягти на травичку і полежати». Таких дітей не виявилось. Усі взялися за роботу, я ходив між дітьми, ми були на шкільному подвір’ї, брав з дитячих рук листки з малюнками і показував:
— Ні, ви подивіться, який малюнок, яка лінія, яка гама кольорів! А що це вийшло у Васі Копилова? (Це і є дебільчик, як його відрекомендував мені Олександр Іванович).
Діти дивляться на дивний малюнок, один ящик, можна сказати, а посередині ніби очі і рот, разюче: очі голубим — і чорний штрих, і цей штрих викликав сміх, чого ж очі заштриховані, що це таке, таких очей ніхто ніколи не малював.
— Ні, малював! — захоплено кричу я, — Вася відкрив те, до чого Модільяні прийшов трохи раніше.
Я веду дітей в темну кімнату, де вмикаю епідіаскоп, і показую, що портрет Модильяні і малюнок Васі подібні, а малюнок Колі Данилова — це інший слабенький хлопчина — так подібний за манерою на врубелівський; такі самі об’ємні плями, такі самі кольори, краплак із синім, рожеве з голубим. У кожної людини, — кажу я, — свій колір і своя лінія, ніхто просто раніше цього не помічав. Ось спробуйте ще намалювати. І ми знову малюємо, уже пізно, дехто з батьків прийшов: чим же тут займаються? — І всі дивляться на Васю Копилова, а його відірвати від малюнка неможливо, від народження такого він у своєму житті не зустрічав, хоч йому не один раз казали: «Дурень ти, дурнем і є, і ніхто тебе не виправить». А тут раптом сказали, що він не гірше, а можливо, навіть і краще різних там знаменитих майстрів може намалювати...».
Азаров Ю. «Не подняться тебе, старик».
Який метод виховного впливу на дітей був використаний педагогом у наведеній ситуації?
Як він впливає на розкриття і розвиток творчих здібностей дітей надихаючи їх на віру до себе?
Задача №2. «За останні півтора десятка років, — ділиться досвідом педагог, — я виставив з класу один раз учня і один раз — самого себе, і в тому, і в іншому випадку себе виправдовую. Учня виставив улюбленого. Він тепер аспірант, як зустрінемося, то завжди це згадуємо. А другий випадок... Чергові учні погано готували клас до занять. То ганчірки не було, то крейди. Що ж, поганому вчителю, який не може вирішити це питання, не місце на уроці. Я так і сказав своїм семикласникам і пішов в учительську. Через три хвилини туди з’явилася «делегація». З тих пір не розлучаємося на уроках — немає підстав».
Проаналізуйте ситуацію. Чи правильно повів себе вчитель?
Коли допустиме використання педагогом категоричної вимоги?
Задача №3. Четвертокласник, якого вже двічі виключали зі школи за різні провини, прийшов у клас до нової вчительки. Володя свідомо запізнився на перший урок, зайшов у клас, не спитавши дозволу, тримаючи руки в кишенях. Він чекав звичних докорів, а може, й крику, приготувався до самозахисту. І як розгубився хлопчик, коли звичний арсенал засобів, який використовувався раніше з «виховною» метою, не був застосований.
— До нас прийшов новий учень, — сказала Тетяна Трохимівна. — Ми раді йому і намагатимемось не осоромитися. Декому в класі доведеться підтягнутися і не давати привід для жодних зауважень на свою адресу. — Потім учителька з привітною посмішкою звернулася до хлопчика:
— Сідай, Володю, ми звільнимо тобі, як гостю, місце за першою партою.
Хлопець приголомшений несподівано доброзичливим ставленням до нього, без заперечень сів за першу парту, чого він, звичайно, не зробив би в інших умовах.
Чим можна пояснити результативність застосованих засобів педагогічного впливу на учня і колектив класу? Від чого залежить вибір методів виховання?
Задача №4. Наталку К. ровесники вважали «невмійкою». «Їй нічого не можна доручити, у неї все валиться з рук», — казали третьокласники Вірі Андріївні, коли та, організувавши у групі подовженого дня театр казок, вирішила дати дівчинці роль.
— Такого не може бути, — відповіла Віра Андріївна. — А якщо вона буде феєю?
Треба було бачити, як зраділа Наталя, як старалася на репетиціях. Це змінило ставлення однокласників до неї, сприяло її самоутвердженню.
— Я ще раніше помітила, що дівчинка дуже пластична, граціозна, — розповідала Віра Андріївна. — Необхідно було тільки вселити в неї впевненість, примусити однокласників повірити в її здібності.
Задача № 5. У класі під час пояснення нового матеріалу почулася неголосна, але чітка музика. Студентка-практикантка, яка вела урок, спочатку розгубилася. Клас у напрузі чекав на її реакцію.
Наталя Степанівна підійшла до парти учня, звідки лунала музика. «Правда, чудова музика я знаю, що ви втомилися, — сказала вона спокійно. — Хвилинку відпочинемо. Включи музику будь-ласка трішки голосніше». Діти зачаровано дивилися то на Руслана, в руках якого був маленький радіоприймач, то на студентку, яка приємно посміхалася, слухаючи музику разом з ними.
— А тепер будьте уважними, — сказала Наталія Степанівна, коли мелодія закінчилася.
З чого виходила практикантка, вибираючи такий засіб педагогічного впливу на учнів? Яку роль він відіграв у вихованні всіх дітей класу? Чи існує взаємозв’язок між методами виховання і навчання?
Задача №6. Вадим С. прийшов додому пізніше ніж звичайно.
— Що трапилось? — запитала мати.
— Двійку з поведінки за чверть виставили.
Мати не повірила. В сім’ї ще зберігалися почесні грамоти минулих років. Але вона розгорнула щоденник і побачила у графі «поведінка» — «незадовільно».
— За що?
Вадим знизав плечима. Мати теж нічого не могла зрозуміти. Незадовго до закінчення чверті вона зустрічалася з класним керівником і не почула від нього нічого особливого.
Наступного дня мати пішла до школи. Класний керівник на її запитання відповіла: «Веде себе зухвало. Не підкоряється вимогам. Ні, він не «важкий». Встигає, спортсмен. Завжди був слухняним, а в сьомому класі ніби підмінили... Порадилась я з вчителями і вирішила поставити йому погану оцінку з профілактичною метою».
Чи має педагог право карати з «профілактичною метою»? Якими можуть бути наслідки використаного класним керівником педагогічного прийому? Чим визначається вибір того чи іншого методу виховання?
Вправа №1. Проаналізуйте ситуацію, визначте вид і методику навіювання.
Клас навесні виїхав на екскурсію в ліс на беріг річки. Раптом "заводила" Петро вигукнув: "Хлопці, гей купатися !" Всі кинулися за ним. Вода холодна, місце незнайоме. Дії вчителя ?
Вправа №2. Ситуація: Володя К., учень 8 класу, звичайно врівноважений, спокійний, непоганий учень сьогодні на уроці фізики нагрубив вчителю. Завдання: провести бесіду з ним (непряме навіювання).