- •14.Особисті і вербальні ноти, пам'ятні записки, меморандуми, листи напівофіційного характеру.
- •15.Внутрішні документи мзс: записи бесід дипломатів, огляд преси, довідки тематичного характеру, політичні листи посла,
- •16.Основні правила підготовки до офіційного прийому і порядок його проведення
- •17. Протокол переговорів на вищому рівні між главами держав і урядів та порядок їх підготовки.
- •18. Стадії укладання договорів та принцип Pacta sunt servanda. Термін дії договору.
- •19. Охарактеризуйте, в чому полягає кулуарна робота дмпломатичних працівників
- •20. Місце і роль державних візитів на найвищому рівні. Протокол державних візитів
18. Стадії укладання договорів та принцип Pacta sunt servanda. Термін дії договору.
Стадії:
1. З'ясування повноважень. Дії щодо укладання міжнародного договору виконують уповноважені на це особи.
2. Підготовка та прийняття тексту договору. Міжнародна практика дозволила напрацювати три основні організаційно-правові форми підготовки узгодженого тексту договору: звичайні дипломатичні канали, міжнародні конференції та міжнародні організації.
3. встановлення його автентичності.
4. Прийняттям тексту договору закінчуються переговори між державами щодо його підготовки. Існують дві форми прийняття тексту договору: підписання та парафування.
Підписання adreferendum(умовне, неостаточне підписання) в подальшому потребує підтвердження з боку компетентного органу відповідної держави або міжнародної організації.
Парафування — це встановлення автентичності тексту договору за допомогою ініціалів уповноважених осіб, які засвідчують, що узгоджений текст договору є остаточним. Після парафування текст не може бути змінений навіть за згодою уповноважених осіб.
Ратифікація — це остаточне затвердження договору одним із вищих органів держави відповідно до процедури, передбаченої національним законодавством.
Дія та дотримання міжнародного договору базуються на принципі pacta sunt servanda (договорів потрібно дотримуватися). Це означає, що з моменту набуття чинності договір починає породжувати міжнародно-правові норми, які є обов’язковими для сторін договору, що висловили згоду на обов’язковість для них прав і обов’язків, котрі випливають з умов договору.
За часом дії розрізняють договори термінові, невизначено термінові, безтермінові й особливі.
Терміновими є договори, в яких визначений термін їхньої дії: десять років, п´ять, три тощо. Так, Договір між Україною і Республікою Грузією про правову допомогу і правові відносини з цивільних і кримінальних справ, підписаний 9 січня 1995 р., укладений терміном на п´ять років. Звичайно договори укладаються на достатньо тривалі терміни — десять чи двадцять років.
Невизначено-терміновими йменуються договори, які хоча й мають встановлений у самому договорі термін дії, але передбачають його автоматичне продовження у разі, якщо жодний з учасників договору не заявить про бажання його припинити.
Безтерміновими називаються договори, в яких або не вказаний термін їхньої дії, як, наприклад, у договорах про мир (мирних договорах), або їхній безтерміновий характер прямо обумовлений договором. Таким, наприклад, є Договір між Україною і КНР про правову допомогу з цивільних і кримінальних справ, підписаний у Пекіні 31 жовтня 1992
19. Охарактеризуйте, в чому полягає кулуарна робота дмпломатичних працівників
Дуже часто для ведення як двосторонніх, так і багатосторонніх переговорів використовуються періодичні сесії і засідання міжнародних організацій, в кулуарах яких обговорюється багато важливих проблем як двосторонніх, так і багатосторонніх відносин.
Кулуарна робота — один із невід´ємних елементів професії дипломата, джерело цінної інформації, можливість налагодження неформальних зв´язків з колегами-іноземцями. За важливістю кулуарна робота не поступається формальній, офіційній дипломатії. Однак, на відміну від останньої, не регламентується настільки чітко, не має кодифікованих правил, тому вимагає не лише високої фахової підготовки, а й специфічних особистих якостей, постійної роботи над собою.
Мета кулуарної роботи — особисто познайомитися з партнерами по переговорах, зустрічах, конференціях, увійти з ними в неформальний контакт, що нерідко буває надзвичайно корисним для отримання чи передачі інформації, попереднього обговорення можливих пропозицій, викладу аргументів з метою впливу на позицію партнерів тощо.