2. Особливості організації виробництва в машинобудуванні

Виробничий процес являє собою сукупність повязаних між собою основних, допоміжних, обслуговуючих процесів праці та природніх процесів, в результаті яких вихідні матеріаали (предмети праці) перетворюються в готові вироби з допомогою засобів праці.

Для машинобудування характерні складні продукти праці, що викликає розгалуженість процесів їх виготовлення та високі вимоги до їх якості та взаємозамінності.

Рис. Виробничий процес та його структура

Основні процеси – процеси виготовлення виробів, що складають програму випуску та відповідають спеціалізації заводу.

Сукупність основних процесів формує основне виробництво, яке для машинобудівних підприємств складається з трьох стадій:

• заготівельної (включає процеси отримання заготовок деталей машин – литих, кованих, штамповочних, зварювальних);

• обробної (включає процеси механічної, термічної, хімічної обробки);

• зборочної (включає процес збірки механізмів, вузлів, машин, їх випробовування, консервація та упаковування для відправлення споживачам)

Допоміжні процеси – процеси, повязані з виготовленням продукції, необхідної в основному виробництві (виготовлення інструмента, штампів, моделей, іншої технологічної системи, випуск всіх видів енергії, виробництво ремонтів, виготовлення тари тощо). Сукупність допоміжних процесів формує допоміжне виробництво.

Обслуговуючі процеси – процеси, повязані з оказанням виробничих послуг основному та допоміжному виробництву (транспортування, складування, обробка інформації, лабораторні дослідження).

Окрім цих процесів в машинобудуванні виокремлюють дослідницьке виробництво, що включає процеси дослідження та проектування нових конструкцій машин, процеси технологічної, матеріально-технічної організації підготовки, виробництва дослідних образців виробів, випробування та приведення до вимог стандартів, здача технічної документації.

Принципи раціональної організації виробничих процесів: спеціалізації, пропорційності, прямоточності, неперервності, рентабельності.

Виробничий цикл – час від початку виготовлення деталі до його завершення, або час, протягом якого виконується процес або окрема його частина. Складові виробночого циклу наведені на рис.

Рис. Складові елементи виробничого циклу

Фактори, що впливають на тривалість виробничого циклу:

Рис. Фактори, що впливають на тривалість виробничого циклу

Види виробничих процесів в машинобудуванні залежно від складності

Вид процесу	Сутність	Тривалість виробничого циклу
Простий	Процес виготовлення простих предметів праці, а також взяті окремо зборочні процеси	Тривалість виконання технологічних операцій та допоміжних операцій, що не перекриваються технологічними, час перерв
Складний	Сукупність координованих в часі простих процесів	Найбільша сума циклів послідовно повязаних між собою простих процесів та час перерв між циклами

Основні напрямки скорочення виробничого циклу:

• скорочення періоду технологічних та допоміжних операцій;

• мінімізація перерв

Основні заходи щодо скорочення виробничого циклу:

• вдосконалення конструкції продукції, що виготовляється з точки зору її технологічності та ступеня уніфікації;

• вдосконалення технології, що призводить до зниження трудомісткості обробки (автоматизація, кібернитизація);

• впровадження більш досконалої системи планування та організації виробництва;

• раціональне планування робочих місць;

• раціональна організація допоміжних та обслуговуючих процесів;

• підвищення ступеня паралельності витрат та процесів.

• Заміна тривалих природних процесів технологічними операціями;

• Ущільнення режиму роботи (3 зміни)

Залежно від спеціалізації виокремлюють такі типи машинобудівних заводів:

• Заводи з полним технологічним циклом (включають весь комплекс цехів основного виробництва – заготівельних, обробних, зборочних, а також комплекс допоміжних та обслуговуючих виробництв);

• Заводи з неповним технологічним циклом (включають комплекс обробних та зборочних цехів з допоміжними та обслуговуючими виробництвами);

• Зборочні заводи (включають зборочні цехи, в яких відбувається збірка машин з деталей та вузлів, виготовлених іншими машинобудівними заводами);

• Заводи технологічної спеціалізації (спеціалізуються на виконанні окремих технологічних процесів – виготовлення ливарних, кованих, штампованих заготовок)

• Заводи подетальної спеціалізації (спеціалізуються на виробництві окремих груп деталей).

Типова структура машинобудівного заводу:

Рис. Виробнича структура машинобудівного підприємства

1 – транспортне господарство;

2 – складське господарство;

3 – ремонтно-механічнтий цех;

4 – інструментальний цех;

5 – електроремонтний цех;

6 – енергетичний цех;

7 – розрійний цех;

8 – ливарний цех;

9 – ковальсько-штамповочний цех;

10 – ковальсько-пресований цех;

11 – механічний цех;

12 – цех покриттів;

13 – термічний цех;

14 – механозборочний цех;

15 – цех кінцевої зборки

Формування цехів відбувається:

1. по однорідності виконуваних технологічних процесів (технологічна спеціалізація);

2. по характеру виробів, що виготовляються (предметна спеціалізація);

3. змішане.

Виробнича структура цеху – це склад його виробничих дільниць та внутрішньо цехових підрозділів та форми їх взаємозв’язку.

Підприємства машинобудування можуть відноситися до одиничного, серійного або до масового виробництва. Одиничне виробництво – характеризується широкою номенклатурою виробів та великим обсягом випуску. Серійне виробництво – характеризується обмеженою номенклатурою, великим обсягом випуску та повторюваними партіями. Масове – характеризується вузькою спеціалізацією та великим обсягом випуску, безперервним виготовленням протягом тривалого часу.

По мірі зростання спеціалізації підприємства машинобудування переходять до найбільш раціонального типу масового виробництва – поточного, заснованого на ритмічній повторюваності узгоджених в часі основних та допоміжних операцій, виконуваних на спеціалізованих робочих місцях, розташованих в певній послідовності операцій технологічного процесу.

Поточні лінії класифікуються:

1. за рівнем безперервності:

• безперервні (сувора синхронність процесу, рівна тривалість операцій або кратність такту процесу, відсутність пролєжування) з регламентованим ритмом або з вільним ритмом;

• перервно-поточні (вільний ритм, накопичення між операційних заділів);

• стаціонарні (з нерухомим виробництвом).

2. за номенклатурою:

• однопредметні;

• багатопредметні

Розвиток поточного виробництва здійснюється за наступними напрямами:

1. Розширення області застосування потоку;

2. Вдосконалення форм потоку;

3. Розширення поточних форм на весь процес виробництва;

4. Формування наскрізного потоку (ліквідація розриву між заготівельною, обробною та зборочкою стадіями)