Молодший шкільний вік

У процесі розвитку дитини її "Я-концепція" поступово збагачується новими якостями, які проходять крізь призму самооцінок. У більшості дітей до семи-восьми років виникають такі складні новоутворення, як оцінка самого себе, самолюбство, з'являються нові, ще не розв'язані суперечності між сприйняттям себе теперішнього, сьогоднішнього, ставленням до себе та оцінками оточуючих, орієнтованих то на себе минулого, то на майбутнього, то на ідеального.

На становлення самооцінки в дітей молодшого шкільного віку впливають такі два основних фактори :

1) учбова діяльність школяра, разом з успіхами та невдачами в ній. Так, систематичне виконання дітьми навчальних і трудових завдань, які постійно контролюються, перевіряються та відповідно оцінюються вчителями, батьками й іншими дорослими, зумовлює формування в молодших школярів здатності контролювати та оцінювати ровесників і самих себе, та виступає чинником становлення самооцінки і самоконтролю;

2) соціальні фактори, а саме, зовнішні оцінки з боку значущих інших, включеність та участь учня в системі міжособистісних стосунків. Взаємодіючи із членами колективу, учень розпочинає порівнювати себе з іншими людьми, вчиться об'єктивно оцінювати свої фізичні та розумові сили, власні якості, відшуковує критерії для об'єктивної оцінки своєї діяльності.

Молодші школярі, оцінюючи спочатку лише результати власної учбової діяльності, поступово включають до сфери самооцінки моральні якості своєї особистості, зокрема: правдивість, чесність, скромність, ввічливість, справедливість і т. ін.

До психологічного змісту самооцінки молодшого школяра належить й міра її критичності, що змінюється з віком дитини. Якщо в учнів першого класу помічено тенденцію позитивно оцінювати свою поведінку та учбову діяльність, то учні других класів ставляться до себе більш критично, оцінюючи як хороші, так і погані вчинки, як успіхи, так і невдачі в навчанні.

В молодшому шкільному віці на основі моральних норм відбувається активне становлення регуляції дитиною власної поведінки. Основними чинниками становлення цього важливого новоутворення виступають: надситуативний орієнтир здійснення вчинку згідно з прийнятими нормами та правилами; зв'язок між інтелектуальним і моральним розвитком дитини. Так, завдяки навчальній діяльності, коли увага учня спрямовується не тільки на отримання нових знань, але й на сам процес пізнання, забезпечується розвиток системи довільної регуляції зовнішніми та внутрішніми діями, що в свою чергу сприяє розвитку елементів самоконтролю в дитини.

Підлітковий вік

Підлітковий вік - це найважчий і найскладніший з усіх дитячих віків, що представляє собою період становлення особистості.

У підлітковому віці у молодих людей активно формується самосвідомість, виробляється власна незалежна система еталонів самооцінки і самоставлення, все більш розвиваються здібності проникнення в свій власний світ, починається усвідомлення своєї особливості та неповторності. Таким чином, поступово у підлітка формується своя Я-концепція.

Я-концепція сприяє подальшому, усвідомленого або неусвідомленого,побудови поведінки молодої людини. Я-концепція в значній мірі визначає соціальну адаптацію особистості підлітка, є регулятором його поведінки і діяльності. Негативна Я-концепція у підлітка, зниження самоповаги, виникнувши, іноді призводять до соціальної дезадаптації.

Зростає прагнення підлітка бути самостійним, зумовлене всім ходом психічного розвитку, набутим життєвим досвідом та змінами в організмі, зумовленими його дозріванням. Водночас підлітки гостро потребують доброзичливої й тактовної підтримки з боку дорослих, яка б допомагала реалізації їхнього прагнення до самостійності.

Помітно відрізняються прояви прагнення до самостійності в молодших і стар­ших підлітків. У поведінці перших ще переважають дитячі риси, їх цікавить пере­дусім зовнішня сторона життя дорослих і те враження, яке їхні вчинки справляють на інших. Самі вчинки часто бувають імпульсивними й безконтрольними.

Молодші підлітки ще недостатньо усвідомлюють власні дії, не прагнуть до самоаналізу, а, отже, часто не визнають очевидної провини, намагаючись будь-що виправдатись. Проблема полягає в тому, що їм украй важко визнати свою провину публічно, оскільки це рівноцінно руйнуванню підвалин власної особистості. Водночас вони, як правило, розуміють і глибоко переживають ситуацію.

Ставлення старших підлітків до своїх учинків більш свідоме. Вони вже схильні до самоаналізу, хоча не завжди здатні справитися з ним. Старших підлітків цікавить не лише зовнішня сторона життя дорослих, але й їх внутрішній світ, духовні якості.

№3 Емоційно-вольова сфера У порівнянні з підлітками зростає рівень свідомого самоконтролю, хоча саме в цьому віці найчастіше скаржаться на слабкість волі, залежність від зовнішніх впливів і такі характерні риси як примхливість, ненадійність, схильність легко і безпідставно ображатися тощо.

Залежність емоційних реакцій підлітків від гормональних та фізіологічних процесів певною мірою зберігається і в період ранньої юності, однак вона вже не є визначальною. Особливості емоційної сфери старшокласників залежать також від соціальних факторів і умов виховання, причому індивідуально-типологічні відмінності часто суттєвіші за вікові.

Усі основні структури темпераменту і його залежність від властивостей нер­вової системи закладаються ще в підлітковому віці. Рання юність характеризується посиленням інтегральних зв'язків між його елементами, внаслідок чого полегшується управління власними реакціями (B.C. Мерлін). Так, юнаки та дівчата, незалежно від типу нервової системи, значно стриманіші та врівноваженіші у порівнянні з підлітками (О.В. Кучменко).

Однак саме в цьому віці особливо гостро проявляються окремі властивості характеру, інколи доходячи до рівня акцентуацій, які, не будучи самі по собі патологіями, збільшують імовірність психічних травм та провокують відхилення у поведінці. Приміром, загострення такої типової для юнацтва риси як гіпертимність (підвищена активність та надмірна збудженість) нерідко спричиняє нерозбірливість молодих людей у знайомствах, схильність до непродуманих, аван­тюрних учинків, а типологічно зумовлена замкнутість може перерости у хвороб­ливу самоізоляцію або й почуття власної неповноцінності тощо. Узагалі вік від 14 до 18 років є критичним періодом для психопатій (О.С. Личко).

Загалом варто наголосити, що емоційні труднощі та негаразди не є типовими для юнацького віку. Імовірніше, тут спостерігається деяка загальна закономірність, а саме: підвищення рівня організації і саморегуляції організму призводить до збільшення емоційної чутливості, але паралельно зростають і можливості психологічного захисту (І.С. Кон).

Загальне емоційне самопочуття вирівнюється. Афективні вибухи, характерні для підлітків через їх постійну збудженість, зустрічаються рідше. Емоційне життя стає багатшим за змістом і диференційованішим за відтінками почуттів. Інтенсивно розвивається відкритість до емоційних впливів, здатність до співпереживань (емпатія), емоційна чутливість.

Важливим моментом стає формування відчуття дорослості, причому не загалом, як це мало місце у підлітковому віці, а саме чоловічої і, відповідно, жіночої дорослості. Особливо інтенсивно розвивається сприймання себе як особи певної статі з Характерними потребами, мотивами, ціннісними орієнтаціями, ставленням до представників протилежної статі та відповідними формами поведінки (І.В. Дубровіна).

Самосвідомість та самооцінки юнаків і дівчат істотно залежать від стереотип­них уявлень про нормативні образи чоловіка та жінки, які визначені історично зафіксованою диференціацією статевих ролей.

№4 Емоційне неблагополуччя підлітків-один з об'єктів уваги шкільних психологів, педагогів, батьків.

Емоційні порушення представляють, з одного боку, відхилення від норми, а з іншого боку призводять до виникнення порушень соціальних контактів підлітка.

Одне з найбільш яскравих проявів емоційного неблагополуччя-депресивні стани підлітків. Психологічне неблагополуччя підлітків, у тому числі і що стосується емоційної сфери, має далекосяжні наслідки. Багато дослідників (А. ​​М. Прихожан, В. М. Синицький) пов'язують деякі типи порушень поведінки у дітей (пагони, шкільні прогули, бродяжництво, злодійство. Вбивства) з різними формами психогенних розладів, зокрема з депресивним станом.

Депресія в психології-це афективний стан, що характеризуються негативним емоційним фоном, зміною мотиваційної сфери, когнітивних уявлень і загальної пасивністю поведінки.

Страждання і відчуття печалі, втрата апетиту, безсоння, відхід від соціальних контактів, дратівливість, послаблення інтересів та здатності до концентрації, а також заклопотаність скаргами на фізичний стан є звичайними для депресивних розладів підлітків.

У підлітковому віці депресивні симптоми в більшості випадків подібні з симптомами у дорослих. Відчай і почуття, що в такій ситуації нічого не може змінитися, ведуть у цей період життя до підвищеного ризику суїциду. Іноді такі підлітки намагаються покращати свій стан за допомогою алкоголю або наркотиків, що в свою чергу може призвести до алкогольної чи наркотичної залежності.

У дітей, так само як і у дорослих, у виникненні депресивних станів важливу роль відіграють генетичні чинники, але вплив факторів середовища не менш істотно. Найбільш суттєвою обставиною, що сприяє виникненню депресії, представляється припинення близьких зв'язків або відносин.

Пов'язані з розривом переживання можуть виникати безпосередньо у момент розриву і приводити до негайного виникнення депресії.

Крім цього в підлітковому віці велику роль у виникненні депресивних станів відіграє і відчуття неможливості реалізувати себе, своє розуміння стосунків з людьми у складній і швидко мінливої ​​ситуації.

Ще один вид емоційних розладів-страхи і тривога. Страхи і фобії можуть зустрічатися у дітей, що знаходяться на будь-якій стадії розвитку, але їх частота особливо велика серед підлітків. Це може бути специфічний страх певних ситуацій або об'єктів, або ж це може бути дуже генералізованої і розпливчасте стан. Діти також як і дорослі, легко «заражаються страхами» і це може бути засвоєно від інших членів родини.

Дослідження Н.М. Іовчук і А.А. Північного показали, що молодшого підлітка з'являються специфічні страхи. Вони-продукт уяви (страх перед відьмами, чортами, монстрами), страх перед тваринами. У старших підлітків на перший план виступає страх перед авторитарними особистостями (вчителем, директором), соціальні страхи (страх не відповідати стандартам або субкультурі референтної групи), страх в ситуаціях з високими вимогами. Дослідники також відзначають залежність страхів дітей від страхів їх батьків. На з'являються страхи впливають стилі взаємовідносин у сім'ї (гіперопіка, симбіоз між матір'ю та дитиною).

Страхи можуть також виникати через невпевненість підлітка у власних міжособистісних відносинах з іншими людьми.

Шкільні страхи свідчать про з'являється дезорганизованности особистості внаслідок зайвої тривожності, її нестійкості.Шкільні страхи-постійний супутник навчання, що виникають через надмірні вимог вчителя. Школярі не люблять відповідати біля дошки, тому що на них дивляться однолітки, бояться, що скажуть дурість, яка викличе їх сміх.

За даними дослідження М.В. Оршанської, загальна тривожність у підлітків досягає 47 балів; страх самовираження-56 балів; страх ситуації перевірки знань-60 балів; страх невідповідності очікуванням оточуючих-63 бали. Страхи у відносинах з учителем досягли 45 балів.

Для таких страхів у навчанні характерно ухилення від відвідування школи, прихильність до одного з близьких людей, ухилення від громадських обов'язків.

Спостерігаються цілком обгрунтовані підліткові страхи бути покинутим, труднощі або порушення процесів навчання, фізична слабкість та недостатньо розвинута совість. Результатом всього цього стає девіантна поведінка, що виявляється одночасно зі страхом покарання.

Емоційні розлади можуть існувати і в безлічі інших форм. До їх числа відносяться іпохондричні стани та реакції істерики.

Зараз відомі численні дані про те, що отриманий в дитинстві неадекватний емоційний досвід (в неблагополучних сім'ях, при порушенні взаємин дітей з батьками та батьків між собою) відбивається на загальному емоційному розвитку дитини.

Також емоційні порушення у підлітків тісно пов'язані з ознаками сімейного неблагополуччя, такими як невроз матері, подружні сварки, дратівливість батьків і розпад сімей.