2.3. Методи вивчення й діагностики емоційних станів

Вивчення фізіологічних механізмів емоцій - багатобічний процес, що включає експерименти на тваринах, пов'язані з подразненням і руйнуванням окремих ділянок мозку, вивчення особливостей емоційного реагування в пацієнтів з різними ураженнями мозку, а також лабораторні дослідження здорових людей при переживанні ними штучно створюваних емоціогенних ситуацій.

Електрична стимуляція мозку. Стимуляція різних відділів мозку через вживлені електроди нерідко викликає емоційні переживання в пацієнтів, а також своєрідні зміни поведінки у тварин.

При стимуляції різних відділів гіпоталамуса в кішки може бути отримана, наприклад, реакція "втечі", коли тварина розпачливо шукає притулку. Стимуляція утворень середнього мозку веде до активації з позитивним або негативним емоційним фарбуванням або до стану заспокоєння. Подразнення передньої й нижньої поверхні скроневої частки викликає почуття страху; переднього й заднього відділів гіпоталамуса — тривоги й люті; перегородки — насолоди; мигдалеподібного тіла — страху, люті й гніву, а в деяких випадках і задоволення.

Широку популярність придбали досвіди Д. Олдса, у яких пацюкам вживляли електроди в різні області гіпоталамуса. Пацюки, виявивши зв'язок між натисканням педалі й одержанням стимуляції, у деяких випадках продовжували стимулювати свій мозок з разючою завзятістю. Вони могли натискати на педаль по кілька тисяч разів у годину протягом десяти годин, доходячи до повної знемоги. Ділянки гіпоталамуса, які пацюки прагнули дратувати, одержали назву "центрів задоволення". За аналогією із цим минулого виявлені ділянки мозку, подразнення яких тварини всіма силами намагалися уникати.

У пацюка 35% клітинного простору мозку пов'язане з позитивної емоціогенною системою, 5% з негативною й 60% з відсутністю спонукання до повторення. Принципова організація емоціогенних систем мозку виявилася досить подібною в представників різних загонів ссавців.

Електростимуляцію проводили також у деяких хворих під час операцій на головному мозку. Деякі з таких операцій проходять без загального наркозу, оскільки маніпуляції з мозковою тканиною не викликають болю. Під час подібної операції із хворим вступали в контакт і з'ясовували, що він випробовує при подразненні тих або інших точок. Хворі нерідко повідомляли про приємні відчуття, що виникали при подразненні ділянок мозку, які приблизно відповідають розташуванню "центрів задоволення" у тварин. Точно так само були виявлені ділянки, подразнення яких викликало неприємні відчуття.

Частково вплив ушкодження різних відділів мозку було проаналізовано вище, коли розглядалася проблема морфофізіологічного субстрату емоцій. Клініка осередкових поразок мозку дає чимало відомостей про те, як впливають на протікання емоційних переживань людини ушкодження лобових часток мозку, лівої й правої півкулі.

          Поряд із цим є великий масив експериментальних досліджень на тваринах, у яких проводилося цілеспрямоване руйнування або видалення окремих емоціогенних зон з метою виявлення ефектів цього втручання. Добре відомі експерименти на мавпах з руйнуванням мигдалеподібного ядра, у результаті чого раніше домінуючий у групі самець займав найнижче положення в стадній ієрархії.

Діагностика емоційних переживань. Фізіологічні прояви емоційних переживань здорової людини широко досліджуються в лабораторних умовах. При цьому, як правило, використається метод психологічного моделювання, тобто або створюються умови, що безпосередньо викликають в індивіда емоційну напругу (наприклад, критичні зауваження на адресу його діяльності в умовах експерименту), або випробуваному пред'являють зовнішні стимули, що свідомо провокують виникнення тих або інших емоцій (наприклад, фотографії, що викликають відразу). При вивченні фізіологічних корелятів емоційних переживань звичайно рівняються дані, отримані в стані спокою й при емоційній напрузі.

Вивчення міміки особи. По вираженню особи людини нерідко можна визначити, які почуття вона переживає. Особливості міміки при переживанні емоцій одержали назву лицьової експресії. У роботах П. Екмана була розроблена особлива техніка ідентифікації емоцій по вираженню особи. Існує атлас фотоеталонів лицьової експресії для 6 базисних емоційних станів: гніву, страху, суму, відрази, подиву, радості.

Крім цього, була детально вивчена анатомія лицьових м'язів, було виділено 24 варіанта реакцій окремих м'язів і 20 варіантів, що відбивають роботу груп м'язів. Проводилося пряме зіставлення сили переживання з активністю м'язів особи. Виявилося, наприклад, що переживання щастя пов'язане з активністю великого скулового м'яза. Ніж сильніше активність цього м'яза, тим вище рівень суб'єктивної оцінки пережитого "щастя" при перегляді приємного фільму. По активності великий скулового м'яза можна пророкувати появу позитивного емоційного переживання. У той же час негативні емоції (гнів, сум) сполучаються із придушенням активності великий скулового м'яза й зростанням активності м'яза нахмурювання.

Електрична активність шкіри (ЕАШ), вимірювана з поверхні долоні, широко використається як індикатор емоційних станів людини. По величині ЕАШ або ШГР (шкірно-гальванічна реакція) можна визначити рівень емоційної напруги людини (причому встановлено вид математичного зв'язку між силою емоцій і амплітудою ШГР). У той же час по ШГР практично неможливо встановити якісну характеристику пережитої емоції, тобто сказати, яку саме емоцію відчуває людина. Передбачається, що фазичний і тонічний компоненти ШГР можуть мати різне відношення до якості й інтенсивності пережитих емоцій. Причому фазична ШГР є більшою мірою індикатором інтенсивності й у меншому ступені — специфічності емоцій. Є також деякі підстави вважати, що реакції тонічного типу більше пов'язані з мозковими механізмами, відповідальними за реакцію страху, а фазичні компоненти можуть служити індикаторами передбачення, прогнозування емоційно-позитивних стимулів. У той же час властиво ШГР не може служити показником однозначного визначення специфічності емоцій, а є індикатором неспецифічної активації.

Реакції серцево-судинної системи. Зміни діяльності серця, поза залежністю від того, чи йде мова про порідшання або частішання серцевих скорочень, служать найбільш надійними об'єктивними показниками ступеня емоційної напруги в людини в порівнянні з іншими вегетативними функціями при наявності двох умов: емоційне переживання характеризується сильною напругою й не супроводжується фізичним навантаженням.

Сильна емоційна напруга без усякого фізичного навантаження може істотно змінювати частоту серцевих скорочень. Наприклад, у перекладачів-синхроністів частота серцевих скорочень (ЧСС) під час роботи досягає іноді 160 ударів у хвилину. При цьому навіть значне фізичне навантаження в них же збільшує ЧСС до 145 ударів у хвилину.

Електроенцефалографічні (ЕЕГ) показники емоцій. Експериментальні дослідження свідчать про те, що можна виділити ЕЕГ показники емоційної напруги. Установлено, що для стану спокою характерна перевага синхронізуючих впливів, що відповідає добре вираженому альфа-ритму. Одним з ЕЕГ симптомів емоційного збудження служить посилення тета-ритму із частотою коливань 4-7 Гц, що супроводжує переживання як позитивних, так і негативних емоцій. По своєму походженню тета-ритм пов'язаний з кортико-лімбічною взаємодією. Передбачається, що посилення тета-ритму при емоціях відбиває активацію кори більших півкуль із боку лімбічної системи.

Динаміка ЕЕГ активності при емоційних переживаннях виглядає в такий спосіб.

При позитивних емоціях підсилюється збудження, однак одночасно спостерігається наростання гальмуючих впливів. Ця обставина проявляється періодами екзальтації (зростанням амплитуди ЕЕГ коливань) альфа-хвиль і посиленням тета-активності. При сильних позитивних емоціях може спостерігатися депресія альфа-ритму й посилення високочастотних бета-коливань. По деяких поданнях, одночасна активація збудливих і гальмівних механізмів, повноцінність "гальмівного захисту" мозкових структур лежать в основі практичної нешкідливості для організму навіть сильних позитивних емоцій.

Для негативних емоційних переживань найбільш типова депресія альфа-ритму й наростання швидких коливань. Необхідно підкреслити, що на перших етапах розвитку таких емоцій гальмівні впливи ще продовжують зростати, що проявляється й випадками екзальтації альфа-ритму й посиленням тета-активності. Однак на відміну від позитивних емоцій напруга стабілізуючих механізмів незабаром переборюється зростаючим збудженням.

Специфічні особливості здобуває ЕЕГ на тім етапі, де негативні емоції здобувають застійний характер (глибоке горе, сильний страх, що переходить у заціпеніння й т.д.). На тлі усе ще підвищеного тонусу тут спостерігається явна перевага гальмуючих впливів з появою в ЕЕГ повільних хвиль.

Статичні методи ЕЕГ в оцінці емоцій. Особливий напрямок у вивченні фізіології емоційних станів становлять дослідження, у яких використаються статистичні методи оцінки спектрів ЕЕГ, просторово-тимчасової синхронізації біопотенціалов, викликані потенціали, надповільні ритмічна активність мозку. Установлено, наприклад, що надповільні коливання потенціалів ЕЕГ відбивають емоційні стани випробуваних. Виявлено також, що збільшення суб'єктивної оцінки негативного емоційного стану в здорових людей пов'язане зі зростанням синхронізації потенціалів, які були зареєстровані у лобових відділах мозку (особливо в лівій лобовій частці) з потенціалами, які були зареєстровані в правій скроневій області (при переживанні невдачі й болючих відчуттів).

Афективний тонус відбивається в показниках синхронізації ЕЕГ скроневих зон. Особливості емоційного стану здорових випробуваних, отримані за допомогою проективних методик, корелюють із фоновими значеннями показників синхронізації лобових і правого скроневого відведень: збільшення цих показників відповідало посиленню негативних емоційних станів, зменшення — посиленню позитивних емоцій. Деякі особистісні характеристики (по тесту Кетелла — афективність, емоційна стійкість, екстраверсія) також корелювали з динамікою співвідношення показників синхронізації. У хворих з ураженням лівої півкулі й перевагою негативного емоційного тла спостерігалося підвищення синхронізації лобових і правого скроневих відведень, в у хворих з ураженням правої півкулі із загальним позитивним емоційним тлом — ті ж показники зменшувалися.

Таким чином, показники просторової синхронізації біопотенціалів, які були зареєстровані у лобових і скроневих відділах мозку, можуть бути використані для вивчення емоційних станів у нормі й при локальних ушкодженнях мозку.

У цей час ще немає повного подання про всі можливі психофізіологічні показники різних емоційних реакцій і станів. Очевидно, однак, що в переважній більшості випадків виділені кореляти й засоби діагностики емоцій не мають необхідну міру специфічності. Інакше кажучи, зміни більшості показників не дозволяють судити про якість мотиваційної й емоційної напруги, а лише про його динамік у часі й почасти про силу.

Одним зі шляхів, що допоможе розкрити психофізіологічні закономірності емоційно-потребової сфери людини, повинне стати комплексне психологічне, морфофізіологічне й нейрохімічні вивчення всієї сукупності процесів, що забезпечують функціонування цієї сфери в індивідуальному розвитку.