7.Сутність санаційного аудиту

Санаційний аудит - окреме напрямок діяльності аудиторських фірм, що проводиться на підприємствах знаходяться у фінансовій кризі, з метою оцінки санаціоної здібності предприємства на підставі фінансово-господарської діяльності за наявності санаційної концепції. Замовниками санаційного аудиту підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, можуть бути:

- нинішні та потенційні власники корпоративних прав підприємства

- андеррайтери;

- позикодавець, наприклад банківський консорціум

- саме підприємство;

- потенційний санатор;

- державні органи

Санаційний аудит складається з таких етапів:

1) ідентифікація даних;

2) експертиза;

3) висновки;

4) вироблення рекомендацій.

Мотоди санаційного аудиту:

• опитування або анкетування робітників;

• факторний аналіз відхилень;

• софт аналіз;

• розробка сценарію;

• портфельний аналіз;

• метод ланцюжкових підстановок;

• вартісний аналіз

• трендовий аналіз.

8. Порядок проведення санаційного аудиту.

Перший етап - ознайомлення з наявною санаційної концепції і плану фінансового оздоровлення підприємства, збір і використання необхідної інформації. Джерела інформації:

1. оперативний стан- баланс за 2-3 роки,звітність о фінансових результатах, інвентаризаційна звітність, разшіфровка дебеторської та кредиторської заборгованості,звітність о наявності та руху основних фондів,звітність о руху грошових коштів та інше .

2. стратегічний стан підприємства – бізнес плани, фінансові плани и інші прогнозні розрахунки, аналіз ринків збуту та конкурентоспроможності продукції, маркетингові дослідження, інше.

Другий етап- поглиблений аналіз фінансово господарсько стану підприємства. Напрямок :

1. Аналіз виробничо-господарської діяльності:

• вивчення загальної виробничої структури (аналіз основних техніко економічних показників, структурних підрозділів);

• оцінка рівня існуючої технології виробництва;

• аналіз видатків на виробництво;

• аналіз основних фондів та амортизаційних відрахувань;

• аналіз показників праці;

2. Аудит фінансового стану підприємства:

• оцінка динаміки валюти балансу з використанням трендового метода та бенчмаркетингу;

• аудит власного капіталу;

• аудит найомного капіталу та кредиторської заборгованості;

• оцінка ліквідності активів підприємства та його платоспроможність;

• аналіз дебіторської заборгованості;

• аудит реальних та фінансових інвестицій;

• аналіз показників cash-flow;

• оцінка ділової активності підприємства;

3. Аналіз становища підприємства на ринку факторів виробництва і на ринку збуту готової продукції:

• визначення попиту на продукцію та його прогноз;

• вивчення конкурентоспроможності продукції

• управління товарним асортиментом;

• інше.

4. Аналіз причин і симптомів кризи, сильних і слабких сторін підприємства

5. Експертна оцінка запланованих санаційних заходів

6. Складання акта аудиторської перевірки.

9. Характеристика внутрішніх та зовнішніх джерел санації підприємства

Внутрішні джерела фінансової санації підприємства:

• збільшити вхідні грошові потоки;

• зменшити вихідні грошові потоки.

Збільшити вхідні грошові потоки можна за допомогою:

1. Реструктуризація активів.

2. Зменшення (заморожування) витрат.

3. Збільшення виручки від реалізації.

У рамках реструктуризації активів виділяють такі види санаційних заходів:

а) мобілізація прихованих резервів

б) використання зворотного лізингу

в) лізинг основних фондів.

г) здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі;

д) оптимізація структури розміщення оборотного капіталу

е) продаж окремих, низькорентабельних структурних підрозділів

є) використання давальницької сировини

і) рефінансування дебіторської заборгованості

У рамках зменшення (заморожування) витрат виділяють:

а)зменшення затрат на собівартість продукції;

б)зменшення витрат які не не відносяться до валових витрат;

в) заморожування інвестицій

Зовнішні фінансові джерела санації підприємства:

1. Фінансування санації за рахунок акціонерного (пайового) капіталу

Найзаінтересованішими в санації неспроможного підприємства особами є його власники (акціонери, пайовики тощо). Вони, як водиться, несуть найбільший тягар фінансування санаційних заходів. Фінансування санації власниками може здійснюватися:

а) збільшенням (зменшенням) статутного капіталу;

б) наданням позичок;

в) наданням цільових внесків на безповоротній основі.

Основні цілі та порядок збільшення статутного фонду

Основні цілі збільшення статутного капіталу підприємства:

* мобілізація фінансових ресурсів для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру, для модернізації існуючих потужностей, переобладнання чи розширення виробництва;

* збільшення частки капіталу, в межах якої власники підприємства відповідають за його зобов'язаннями перед кредиторами, тобто підвищення кредитоспроможності суб'єкта господарювання та його фінансової стійкості;

* поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства, оскільки збільшення капіталу пов'язане, як правило, із залученням додаткових грошових ресурсів;

* акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших підприємств, у тім числі з метою посилення впливу на такі підприємства, їх поглинання чи придбання їхніх потужностей.

Методи та джерела збільшення статутного фонду

Для залучення засобів збільшенням статутного капіталу не потрібна ні застава майна, ні гарантії третіх осіб. Крім того, ресурси, вкладені в статутний капітал підприємства, залишаються в його розпорядженні протягом довгострокового періоду. Рішення про збільшення статутного капіталу приймають власники підприємства.

При цьому користуються такими двома основними методами:

1) збільшення кількості акцій (часток) існуючої номінальної вартості;

2) збільшення номінальної вартості акцій (часток).

З-поміж основних джерел збільшення статутного капіталу можна назвати такі:

* додаткові внески учасників та засновників;

* реінвестування прибутку;

* додатковий капітал.

Альтернативна санація

Фінансові ризики окремих кредиторів значною мірою залежать від вибраної ними політики взаємовідносин з неспроможним боржником. У розпорядженні кредиторів є такі альтернативи:

1.Звернення до господарського суду із заявою про оголошення боржника банкрутом з наступною його ліквідацією.

2. Мораторій.

3. Участь у санації боржника.

рансформація власності у борг

Найбільш цікавою є форма реструктуризації заборгованості, яка передбачає конверсію (трансформацію) боргу у власність. Суть її полягає в тому, що підприємства-боржники стимулюють придбання кредиторами корпоративних прав у обмін на боргові вимоги. У результаті цієї операції боржник досягає подвійної мети:

1) підвищується ринковий курс корпоративних прав, оскільки відбувається їх додаткова закупівля;

2) поліпшується структура балансу, оскільки співвідношення власних та позичкових коштів змінюється в позитивному для підприємства напрямку.

Трансформація власності в борг здійснюється, як правило, великими кредиторами (зокрема банками), які повірили в санаційну спроможність боржника й очікують отримати прибутки в майбутньому. Цю операцію можна розглядати як внесок кредитора в статутний капітал боржника.

Пролонгація та списання заборгованост

Одним зі способів фінансової участі кредиторів у санації боржника є пролонгація та (або) списання заборгованості. Відстрочені (пролонговані) кредити -- це кредити, за якими строк дії кредитного договору подовжений та змінені його умови виходячи з тих об'єктивних причин, що зумовили несвоєчасне повернення позички. Списання заборгованості -- це відмова кредитора від своїх вимог. Вона прирівнюється до безповоротної фінансової допомоги боржнику. Списання заборгованості може здійснюватися в таких двох формах:

а) повної або часткової відмови від вимог;

б) відмови від кредитного забезпечення.

. Санаційні кредити

Надання санаційних кредитів поліпшує платоспроможність боржника, оскільки залучаються ліквідні засоби, однак структура капіталу та рівень фінансової незалежності підприємства погіршуються, бо збільшується питома вага позичкового капіталу. Використання цієї форми фінансування ускладнюється двома обставинами:

1) кредитори для зменшення підвищеного ризику надають позички за максимальними ставками;

2) для мінімізації ризику неповернення позичок кредитори вимагають першокласного кредитного забезпечення.

За такої форми участі кредиторів у санації вони можуть або безпосередньо надавати санаційні кредити або виступати як гаранти чи поручителі повернення такого роду кредитів.