Університет економіки та права “крок”

Факультет міжнародних відносин

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності і логістики

Курсова робота

на тему:

«Суть і сучасні особливості міжнародної трудової міграції»

Виконала: Науковий керівник:

Студентка ІІкурсу, группи Менеджмент ЗЕД _____________________

Михайлова Любов Георгіївна (науковийступінь, вчене звання)

___________________________

(Прізвище, ім’я, по батькові)

__________________________

(Резолюція: «До захисту»)

___________ ___________

(Дата) (Підпис)

Київ – 2011р.

ПЛАН

ВСТУП……………………………………………………………………………...3-4

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи міжнародної трудової міграції

1.1. Суть, причини та фактори міжнародної міграції робочої сили………….....5-9

1.2. Особливості регулювання міжнародної трудової міграції………………..9-12

РОЗДІЛ  2. Сучасні умови розвитку міжнародної трудової міграції

2.1.Тенденції міжкраїного переміщення робочої сили………………………13-18

2.2. Вплив міграції на ринки праці країн світу………………………………18-20

РОЗДІЛ  3. Шляхи мінімізації негативного впливу міжнародної трудової міграції……………………......20-30

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………31

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..32-34

ДОДАТКИ……………………………………………………………………………………….

ВСТУП

Активно відбувається в усьому світі процес інтернаціоналізації виробництва супроводжується інтернаціоналізацією робочої сили. Трудова міграція стала частиною міжнародних економічних відносин. Міграційні потоки спрямовуються з одних регіонів і країн в інші. Породжуючи певні проблеми, трудова міграція забезпечує безсумнівні переваги країнам, що приймають робочу силу і поставляють її. Спостерігається в останні десятиліття інтенсифікація процесів міграції виражається як у кількісних показниках, так і в якісних: змінюються форми і напрямки пересування трудових потоків.

Тема даної курсової роботи - суть і сучасні особливості міжнародної трудової міграції. Протягом всього часу міграція зазнавала змін у зв'язку з тим, що змінювався суспільний лад, а отже і світогляд людей. Держави вже тоді робили спроби управління, систематизації та фіксування процесів міграції. І тільки в наші дні ці спроби призводять до позитивних результатів.

Проблема міграції дуже актуальна в наш час, тому що у багатьох є можливість безперешкодного в'їзду на територію іноземних держав. Здебільшого люди виїжджають на територію іншої країни (або міста своєї) у спробах знайти хоча б тимчасову або більш високооплачувану роботу. Активно відбувається в усьому світі процес інтернаціоналізації виробництва супроводжується інтернаціоналізацією робочої сили. Трудова міграція стала частиною міжнародних економічних відносин. Міграційні потоки спрямовуються з одних регіонів і країн в інші. Породжуючи певні проблеми, трудова міграція забезпечує безсумнівні переваги країнам, що приймають робочу силу і поставляють її.

Метою курсової роботи стало вивчення наступних питань – розглянути теоретичні основи міжнародної трудової міграції, а саме суть, причини та фактори міжнародної міграції робочої сили, а також особливості регулювання міжнародної трудової міграції; сучасні умови розвитку міжнародної трудової міграції; шляхи мінімізації негативного впливу міжнародної трудової міграції.

При написанні курсової роботи був використаний список рекомендованої наукової літератури, видання періодичної преси: наукові журнали, політичні та економічні газети.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи міжнародної трудової міграції

1. Суть, причини та фактори міжнародної міграції робочої сили

Сучасні МЕВ нерозривно пов’язані з таким поняттям як міграція населення. Міжнародна міграція існує в різних формах (трудова, туристична, сімейна тощо). Провідна роль у МЕВ належить трудовій міграції, так званій міжнародній міграції робочої сили. Міжнародна міграція посилюється в умовах формування економічних зв’язків у світовому господарстві. Це стихійних процес розподілу трудових ресурсів між національними ланками світового господарства.

Міграція як економічна категорія і як соціально-економічне явище відома з стародавніх часів. Поштовхом для масового переміщення населення стали перш за все, великі географічні відкриття, а згодом — рух капіталу і розвиток капіталізму. Цей період охоплює XVIII—XIX століття, і отримав назву «старої міграції». Період «нової міграції» почався із середини XIX століття і тривав аж до кінця Другої світової війни.

Кожен з цих періодів мав свої причини і характерні риси. Міграція як масове явище почалася в період демократизації суспільства, тобто з другої половини XX століття. Як масове переселення робочої сили вона почалася із середини XX століття і набуває великого обсягу в наш час. Але звернемося до аналізу цього процесу і його сутності.

Міграція — це переміщення населення, особливо працездатного. Однак, поряд з працездатним населенням переміщуються їх сім´ї.

Міграція робочої сили — переселення працездатного населення з одних держав (регіонів) до інших терміном більше, ніж рік, що викликана економічними та іншими соціально-політичними причинами.

За географічною ознакою міграція поділяється на інтеграційну, внутрішню і зовнішню.

Інтеграційна міграція має регулярний характер і являє собою вільне або обмежене законом переміщення робочої сили в межах інтеграційного об´єднання. Обмежений характер регулюється статутом інтеграційного об´єднання і національним законодавством.

Внутрішня міграція — це переміщення працездатного населення та їх сімей в межах однієї країни.

За радянських часів вона регулювалась програмою добровільного переселення, бо мала характер ентузіазму (ударні комсомольські будівництва).

Зовнішня (міжнародна) міграція робочої сили — це процес організованого або стихійного переміщення працездатного населення, що викликане причинами економічного характеру.

Зовнішня міграція, крім того, має дві сторони:

1) еміграція, тобто виїзд працездатного населення з країни перебування для довготривалого чи постійного проживання в іншу країну;

2) імміграція, тобто приїзд робочої сили в країну з-за кордону.

Існує поняття і рееміграції, яка означає процес повернення емігрантів до своєї країни.

Розглянемо зміст структурних елементів, що характеризують міграційні процеси.

За характеристиками тривалості міграція буває:

• постійна (без повернення на батьківщину);

• тимчасова (з обов´язковим поверненням);

• сезонна річна (повернення після закінчення сезону найму);

• маятникова внутрішня — переміщення населення з одного населеного пункту в інший (від місця проживання до місця роботи). Це може бути переміщення за схемою (село — місто) або (місто — приміський район) тощо.

За характеристикою правового статусу міграція поділяється на легальну і нелегальну.

Як правило, легальна міграція має документальне підтвердження, офіційне звернення держави, норми, що встановлені на переміщення міжнародною організацією праці тощо.

Нелегальна міграція — це явище, що має непередбачуваний характер — незаконне перетинання національних кордонів в пошуках джерел праці й життя.

Оскільки предметом лекції виступає зовнішня міграція (міжнародна), звернемося до її більш змістовної характеристики.

Розглянемо логіко-структурну схему характеристики міжнародної міграції робочої сили.

Складовими частинами міжнародної міграції є міжконтинентальна та внутрішньоконтинентальна. Такий поділ більш відповідає її географічній характеристиці й передбачає формування міжнародного ринку праці.

Як бачимо, за напрямком руху основними сторонами міжнародної міграції є:

• еміграція — виїзд працездатного населення з країни для постійного чи строкового перебування в іншій країні;

• імміграція — приїзд робочої сили в країну з-за кордону по квоті чи по запрошенню;

• рееміграція — процес повернення працездатного населення за певних причин до своєї країни.

За формою міжнародна міграція поділяється на трудову, сімейну, рекреаційну, туристичну та інші.

Трудова міграція — це пересування працездатного населення з метою отримання тимчасового або постійного місця роботи.

Сімейна міграція — має в основному моральний і етичний характер та пов´язана зі з´єднанням сімей.

Рекреаційна (ще називають заможна) пов´язана з відпочинком або з приводу стажування, науково-дослідної роботи, роботи, пов´язаної з переданням досвіду тощо.

Туристична міграція перш за все характеризується задоволенням певних інтересів людей, подекуди з можливим відпочинком, обміном туристичними групами тощо. Це, зазвичай, короткострокове переміщення окремих верств населення.

Конкретне з'ясування сутності процесу міжнародної міграції робочої сили передбачає розгляд основних понять, які його характеризують. Ці поняття розкриваються перш за все у структурі населення за ознакою їх відношення до трудової діяльності.

ММРС зумовлена (загальні причини):

• швидким зростанням населення нашої планети;

• нерівномірністю економічного економічного розвитку країн;

• розвитком НТР;

• соц-ек. Розвитком держав;

• екологічним станом нац. господарства.

(Конкретні причини) – економічні:

• Відмінності в оплаті праці в різних країнах;

• відмінності в умовах проживання в різних країнах;

• кращі можливості для реалізації особистості.

Основними причинами, які зумовлюють міжнародну міграцію робочої сили, є:

• незадовільні економічні умови життя працездатного населення в країнах еміграції (низький рівень заробітної плати, безробіття, низький життєвий рівень, зубожіння і т. д.);

• стабільний порівняно високий рівень заробітної платні в основних імміграційних центрах (США, Західна Європа);

• порівняно вищий технічний рівень умов праці в країнах імміграції;

• соціальні умови для більш повної реалізації своїх можливостей у країнах імміграції;

• природні катаклізми в країнах еміграції і вищий рівень охорони навколишнього середовища у країнах імміграції;

• політичні причини;

• військові причини;

• релігійні причини;

• національні причини;

• культурні причини.

Серед факторів, що сприяють розвитку міграційних процесів, найбільш суттєвими є:

• висока швидкість розповсюдження інформації;

• швидкий розвиток міжнародних пасажирських сполучень;

• розвиток засобів комунікації.

Узагальнюючи характеристику закономірностей міграції робочої сили, можна стверджувати, що вона полягає у значному та постійному збільшенні її масштабів, залученні до цього процесу трудящих майже всіх континентів.

Таким чином, ми розглянули основні характерні риси, що притаманні цьому загальносвітовому процесу. Безумовно, що сама міграція як процес має об´єктивний характер, а наслідки цього процесу є як позитивні, так і негативні.

2. Особливості регулювання міжнародної трудової міграції

На сучасному етапі одним із важливих елементів глобальної економічної системи є міжнародний ринок праці, а основною метою його функціонування – досягнення економічної рівноваги між попитом і пропозицією робочої сили. У зв’язку з нерівномірним розподілом трудових ресурсів і центрами попиту на них підгрунтям досягнення цієї рівноваги є міжнародна трудова міграція.

У науковій літературі існує безліч думок щодо визначення причин і наслідків міжнародної трудової міграції, однак спільним є визначення необхідності регулювання цього явища на різних рівнях управління економікою. У дослідженнях західних науковців актуальність означеної теми зумовлена відсутністю спільної міграційної політики країн-членів ЄС, яка перебуває на стадії законопроекту , в українських – концептуальною невизначеністю державної міграційної політики, у тому числі її принципів, стратегічних завдань, стандартів із забезпечення прав людини .

Значна кількість досліджень проблеми регулювання трудової міграції обумовлена актуальністю та фактом інтердисциплінарності явища міжнародної трудової міграції.

Під регулюванням міжнародної трудової міграції необхідно розуміти моніторинг, вироблення і застосування на національному та міжнародному рівнях системи заходів нормативно-правового, адміністративного та соціально-економічного характеру з метою регулювання процесів, обсягів, якісного складу та інтенсивності переміщення або обміну робочої сили для досягнення економічної рівноваги на світовому ринку праці.

Світова фінансова та економічна криза суттєво впливає на потоки трудових мігрантів у цілому світі, адже саме вони є найбільш вразливою групою у кризовій ситуації і терплять найістотніші збитки. На цьому також наголошують у своїх заявах Хуан Сомавій, Генеральний директор Міжнародного бюро праці, та Жан-П’єр Гарсон, керівник відділу міжнародних міграцій Організації економічної співпраці і розвитку (ОЕСР). З іншого боку, саме завдяки трудовим мігрантам є можливим один з найважливіших напрямів виходу з цієї кризи.

Тому за умови ефективного регулювання потоків трудових мігрантів, розроблення та реалізації адекватної міграційної політики можна суттєво зменшити негативні наслідки світових кризових явищ. Однак в умовах поточної кризи (2008-2009 рр.) регулювання міжнародної трудової міграції зазнає певних змін і особливостей. Перша і найголовніша особливість полягає у невизначеності і непрогнозованості ситуації. Так, якщо в листопаді 2008 р. експерти прогнозували на 2009 р. повернення до України у зв’язку з кризою 3 млн. нелегальних трудових мігрантів з Європи та Росії , то уже тепер вважають, що масового повернення не відбудеться . С. Мельник припускає, що повернеться близько 200-300 тис. осіб, переважно з Росії . Такої думки дотримується і А. Гайдуцький . Ускладнюється це тим, що ринок праці в Україні залишається не достатньо реформованим з істотними структурними диспропорціями та деформаціями, внаслідок чого понад 20 % українців є економічно неактивні .

Розвинуті держави запровадили політику імміграційного протекціонізму. З початком економічної кризи європейські країни почали вводити квоти, скорочувати кількість довготермінових віз, посилювати жорсткість умов в’їзду мігрантів, активніше порушувати питання повернення трудових мігрантів на батьківщину. Так, наприклад, у Чехії запроваджено програму, відповідно до якої уряд готовий покрити транспортні витрати на зворотну дорогу і виплатити компенсацію у розмірі 500 євро кожному іноземному працівнику за умови його повернення на батьківщину . Варто зауважити, що це сприятиме лише тінізації та корумпованості міграційної системи, зростанню кількості незаконних трудових мігрантів, створить нові сприятливі умови для торгівлі людьми. Крім цього, такий підхід призведе до дезінтеграційних процесів, які лише ускладнять вирішення глобальної проблеми – боротьби зі світовою фінансово-економічною кризою.

Наявність на ринку праці іноземних громадян, які створюють серйозну конкуренцію для національних працівників, в умовах економічної кризи і зростання безробіття призведе до посилення соціального напруження, поширення проявів расизму та ксенофобії. Тому в таких умовах повинен бути чіткий контроль з боку держав за дотриманням правил міжнародної толерантності, прав людини.

Регулювання міжнародної трудової міграції це – процес моніторингу, вироблення і застосування на національному та міжнародному рівнях системи заходів нормативно-правового, адміністративного та соціально-економічного характеру з метою регулювання процесів, обсягів, якісного складу та інтенсивності переміщення або обміну робочої сили для досягнення економічної рівноваги на світовому ринку праці. В умовах світової фінансово-економічної кризи регулювання міжнародної трудової міграції зазнає певних змін і особливостей, серед яких можна виокремити: непрогнозованість ситуації, застосування політики імміграційного протекціонізму розвинутими державами, загострення соціальної напруги на ринку праці. На нашу думку, основна особливість регулювання міжнародної трудової міграції в умовах кризи має полягати в узгодженій та координованій політиці усіх країн світової спільноти.

У подальшому необхідно сконцентрувати увагу на розробленні інституційних засад регулювання міграційних процесів. Зокрема, йдеться про підвищення ефективності уже існуючих та розроблення нових дієвих двосторонніх угод з країнами, які характеризуються наявністю найістотнішої частки трудових мігрантів з України у тому числі з Іспанією, Португалією, Грецією, Росією, Італією, Чехією, Польщею, Угорщиною тощо).

РОЗДІЛ  2. Сучасні умови розвитку міжнародної трудової міграції

2.1.Тенденції міжкраїного переміщення робочої сили

В останні десятиліття глобалізація, як загальна тенденція сучасного світового розвитку, з-поміж інших проблем на перший план світової і загальноєвропейської політики висунула проблеми міграції. Сьогодні саме глобалізація ставить нагальну вимогу перегляду тієї асиметричної системи міжнародної трудової міграції, яка є відображенням політики і практики суверенних держав. І саме глобалізація змушує їх шукати прагматичні і дієві механізми, які можуть давати ефекитивні відповіді на нинішні і майбутні виклики міграції.

З усіх різновидів міграційних переміщень, завдяки задоволенню нагальних потреб ринку праці, міжнародна трудова міграція є найбільш прийнятною для країн прийому мігрантів. Однак навіть вона кидає серйозні виклики країнам Європи. У нормальній ситуації офіційні мігранти користуються практично тими ж основними благами і правами, що й усі громадяни демократичних європейсь­ких країн: мінімальна економічна захищеність, дах над головою, доступ до системи освіти тощо. Коли ж число іноземців стрімко зростає, уряди вимушені приймати політичні рішення на обмеження міграційних потоків.

Проблема полягає в тому, що інструменти, якими користується держава, не є адекватними природі міграції. «. .Держава здатна запропонувати не так багато, якими б ілюзіями не тішили себе політики. Сучасна держава - це територіальна держава. Саме в цьому сенс її компетенцій» . Про обмежені можливості національної політики реагувати на глобальні міграційні процеси також говорить німецький дослідник Ф.-О. Радтке, який виділяє лише три можливих варіанта реакції з боку держави :

• вона може ігнорувати реальність міграції, підтримуючи ілюзію її керованості за допомогою таких ідеологічних засобів, як конституція, формальне право, міграційний контроль або символічна політика;

• держава або об'єднання держав (наприклад, ЄС) може вдатися до коор­динованого адміністративно-силового обмеження міграції, спрямованого як усередину країни, так і за межі її кордонів. Реалізація такої обмежувальної стратегії призведе як до регульованих і диференційованих правових статусів мігрантів, так і до жорстокого прикордонного режиму і практик видворення «нелегальних» мігрантів;

• замість того, щоб боротися з наслідками рестриктивної міграційної політики в міських гетто,держава повинна була визнати неминучість міграціі і регулювати її відкрито,узгоджуючи особливості міграційних процесів з власними цілями і цінностями. Міграція усвідомлювалася б владою як неминуча ознака інтернаціоналізації ринків, а її адміністративне регулювання розумілося б як одна з багатьох політичних сфер глобального і взаємопов’язаного світу нарівні з політикою ринку праці, охорони здоро’я, виховання і т.д.

Сказане повною мірою стосується України, яка поступовою з країни еміграції перетворюється на країнц транзитної міграції ті імміграції.

Віддаючи належне численним поблукаціям з широкого спектра проблем міграції, зауважимо, що вироблення державної міграційної політики, з огляду на складність і дінамізм міграційних процесів, і далі стоїть на порядку денному. На нашу думку, ефективні рішення лежать у рамках міждисциплінарного підходу, на стику економічних, політичних і соціальних площин. Саме такий підхід є актуальним сьогодні як с позиціїх теорії, так і практики.

Метою цього дослідження є визначення дієвих і ефеткивних механізмів політики держави стосовно міжнародної трудової міграції. Відтак завданнями стали: оцінка тенденцій розвитку міжнародної трудової міграції в світі; аналіз вагомості чинників впливу на нинішні тенденції у розвитку міжнародної трудової міграції; дослідження дієвості заходів регулювання міжнародної трудової міграції в Україні.

Для вирішення цих завдань у грудні 2008 р.- січні 2009 р. було проведене експертне опитування 20 українських і 11 польських науковців і практиків, безпосередньо пов’язаних із проблемами міжнародної міграції. Експерти представляли різні регіони і галузі науки і практики обох країн. Дослідження складалося з трьох проблемних блоків, зміст яких відповідає вищезазначеним завданням. Перши два блоки дозволяють оцінити ті глобальни виклики,я кі ставить перед сучасною національною державою міжнародна міграція, останній блок – можливі реакції з болку держави на виклики міграції.

Під час проведення досліджень використовувалися методи теорії експертних оцінок, репрезентативної теорії оцінювання, методи непараметричної математичної статистики і нечислової статистики, кластерний аналіз.

Оцінюючи основні напрями розвитку сучасної міжнародної трудової міграції, було виділено п’ять основних тенденції, з приводу яких мали висловитись українські і польські експерти :

1. глобалізація ( втягування в міграційний рух усе більшого числа країн );

2. акселерація ( прискорення зростання мігрантів у всіх регіонах світу);

3. диференціація ( розвиток у країнах різних видів, типів і форм міграції;

4. фемінізація ( зростання ролі жінок у трудовой міграції і в усіх країнах) ;

5. інтелектуалізація ( зростання числа мігрантів з високим рівнем освіти і кваліфікації) .

Міра прояву тенденцій оцінбвалася за номінальною шкалою, що включала номінальні ознаки: 1) тенденція проявляється дуже слабо і лише в окремих країнах; 2) тенденція характерна лише для розвенених країн; 3) тенденція характерна для країн, що розвиваються; 4) тенденція яскраво проявляється в усіх країнах світу.

Така шкала дозволила виробити кількісну характеристику ступеня охоплення тенденцією країн світу – індекс поширення тенденції. Цей індекс розраховується на основі суджень групи експертів. Його значення змінюється від 0 до 1: близкість до 0 означає, що на думку практичної більшості експертів, тенденція по суті ще не стала тенденцією загальноприйнятому розумінні і проявляється лише в окремих країнах; близкість до 1 виражає єдиність думок експертів стосовно того, що тенденція яскраво проявляється в усіх країнах світу.

Розраховані значення для всях тенденцій наведені на рис 1.

Як бачимо експерти обох країн одностайні в тому, що тенденції міжнародної трудової міграції проявляються дуже виразно( індекси більше 0,5), а основна тенденція – глобалізація – охоплює сьогодні практично всі країни світу. Що правда, українські експерти найнижче оцінюють фемілізацію та інтелектуалізацію, тоді як поляки – акселерацію.

Для виявлення вагомості чинників, які зумовлюють розвиток вказаних тенденцій, експертам пропонувалося проранжувати в порядку спадання важливості такі чинники:

1. зростання економічної нерівності між багатими і бідними країнами;

2. демографічний дисбаланс у країнах світу;

3. руйнування традиційних соціальних зв’язків у суспільстві;

4. формування міждержавних зв’язків між країнами-донорами і країнами-рецепіентами;

5. роширення глобальної інформаційно-куммунікаційної і транспортної мережі;

6. розвиток транснаціональної економіки;

7. реалізація індивідуальних або сімейних міграційних стратегій;

8. формування міграційних осередків і розширення міграційної мережи;

9. розвиток інститутів посередництва міграції ( легальних і нелегальних).

Такі загальні тенденції розвитку сучасних процесів міграції, як глобалізація, акселерація, диференціація і далі визначатимуть політику європейських країн. А це означає, що європейські країни, і Україна в тому числі, матимуть справу з мігрантами всього світу і, приймаючи їх, будуть вимушені розробляти мультикультурні стратегії, переймаючись не лише наслідками, а й причинами міграції, стаючи на шлях узгодження соціокультурних традицій країн походження походження і країн прийому мігрантів. Гостро постає питання про методи і механізми управляння причинами міграції. При чому із погляду сьогоднішнього дня і з далекої перспективи обмежувальні заходи, пов’язані із запровадженням різного роду санкцій і адміністративних дій, отримали в експертів найнижче сходження, тоді як в основу ефективної стратегії експерти прокладають розвиток міграційного законодавства, над національне регулювання, підписання міжнародних угод, вироблення професійно-галузевих пріоритетів щодо працевлаштування іноземців.

2.2. Вплив міграції на ринки праці країн світу

Міжнародна міграція робочої сили має істотні і неоднозначні економічні і соціальні наслідки як для країни еміграції, з якої відбувається відтік робітників, так і для країни, що приймає, де має місце приплив іммігрантів. Людина, яка вирішила шукати собі роботу в іншій країні, йде на значний ризик і повинна бути готова до суттєвих витрат як матеріального (витрати на переїзд, влаштування на новому місці проживання і т.д.), так і психологічного плану (відрив від звичного укладу життя, друзів і родичів, необхідність пристосовуватися до традицій у чужій країні і т.п.).

Якщо людина йде на ці витрати, виходить, вона розраховує на значний виграш. Цей виграш також може носити різний характер, оскільки імміграція може породжуватися не тільки економічними причинами. Часто іммігрант прагне до придбання політичної або ідеологічної свободи.

Щоб оцінити вплив міграції на ринок праці, скористаємося спрощеною моделлю. Спрощення полягають у наступному:

• єдиною причиною, що спонукає людей до зміни місця проживання є різниця в рівнях заробітної плати. Робітники з країн з більш низьким рівнем доходів іммігрують в країни з більш високим рівнем доходів;

• на ринках праці в країнах існує досконала конкуренція;

• якість праці (рівень кваліфікації, професійної підготовки і тощо) є однаковою.

Розглянемо умовний приклад. Припустимо, що відбувається міграція робітників із країни з більш низьким рівнем життя (Мексики) у країну, де середній рівень реальної заробітної плати вище (США). Якщо міграція між двома країнами заборонена, то рівновага на ринках праці в Мексиці і США буде визначатися співвідношенням внутрішнього попиту і внутрішньої пропозиції (точка А на мал. 4.1а і точка Е на мал. 4.1б). Нехай у цьому випадку рівноважна ставка заробітної плати за працю однакової кваліфікації складе 10 дол. за годину в США і 5 дол. за годину в Мексиці, а кількість зайнятих відповідно 120 і 40 млн. чоловік.

Якщо США і Мексика знімуть всі обмеження на міграцію робочої сили, то мексиканські робітники, намагаючись одержати вищу оплату за свою працю, будуть емігрувати в США. Пропозиція праці в Мексиці буде скорочуватися. При колишньому рівні попиту на працю це сприятиме підвищенню погодинної ставки заробітної плати. У США, навпаки, пропозиція на ринку праці буде за рахунок іммігрантів зростати. Зростаюча конкуренція між робітниками на ринку праці США обумовить зниження рівноважної погодинної ставки заробітної плати.

Теоретично еміграція мексиканських робітників повинна була б продовжуватися доти, поки в США рівень заробітної плати буде вище, чим у Мексиці. Це значить, що вільна міграція повинна була б через якийсь час призвести до вирівнювання рівнів заробітної плати в двох країнах. Але в дійсності такого не відбувається, тому що як вже зазначалося раніше, переїзд з однієї країни в іншу пов‘язаний з додатковими витратами, на які не кожен бажаючий може зважитися.

Припустимо, що в результаті припливу мексиканських робітників погодинна ставка заробітної плати в США знизиться з 10 до 9 дол., а в Мексиці зросте з 5 до 7 дол. Різниця в 2 дол. у рівнях заробітної плати буде достатньою, щоб 8 млн. мексиканських робітників. віддали перевагу переїхати в США. У свою чергу в США зниження ставки заробітної плати призводить до виникнення дефіциту на ринку робочої сили (124 млн. – 116 млн. на мал. 5.2а), що покривається за рахунок припливу мексиканських робітників.

У Мексиці відтік робітників знижує конкуренцію за робочі місця і рівень заробітної плати зростає. Тому робітники, що залишилися в країні, виграють. Однак мексиканські підприємці зазнають втрат, тому що зростають їхні витрати на виплату заробітної плати робітникам, що залишилися. Таким чином, країна еміграції в результаті відтоку робочої сили несе чисті втрати (програш підприємців більше виграшу робітників, що залишилися в країні).

Зворотні процеси відбуваються в країні, що приймає. Конкуренція на ринку праці призводить до зниження заробітної плати, у результаті чого американські робітники зазнають втрат . А американські роботодавці, навпаки, виграють, тому тепер вони несуть менше витрат на виплату заробітної плати, тобто їх прибутки зростають. У цілому для США приплив іноземних робітників вигідний (виграш американських підприємців більше програшу американських робітників).

Таким чином, ми бачимо, що як і у випадку з міжнародною торгівлею, вільна міжнародна міграція робочої сили з чисто економічної точки зору поділяє суспільство на тих, хто виграв і тих, хто програв, що визначає як неоднозначне відношення суспільства до мігрантів, так і необхідність державного регулювання міграційних процесів.

РОЗДІЛ  3. Шляхи мінімізації негативного впливу міжнародної трудової міграції

Сучасні процеси глобалізації значно активізували міжнародну трудову міграцію, яка відіграє важливу роль в економічному розвитку більшості країн світової співдружності. У той же час ці останні, активно експортуючи власні чи імпортуючи іноземні трудові ресурси, є відповідальними за масштабне розгортання самих міграційних процесів.

Визначальною рисою сучасної міжнародної міграції населення є постійне збільшення її масштабів, залучення у світовий міграційний простір практично всіх без винятку держав. Вона стає типовим явищем соціально-економічного розвитку сучасної цивілізації, перетворюючись із тимчасового феномену в постійну складову світового господарства. За підрахунками авторитетних міжнародних організацій та окремих учених, у перші роки XXІ століття у світі постійно понад 190 млн. осіб (3% населення Землі) перебували за межами своїх країн. Загалом у міграційному обігу було задіяно 218 держав світової співдружності. При цьому найбільшу кількість іммігрантів щороку приймали США (близько мільйона), Німеччина (понад 800 тис.) та Росія (понад 600 тис.).

Про глобалізацію міграційних процесів свідчить і той факт, що загальна кількість міжнародних мігрантів лише за останні майже тридцять років зросла більш, ніж удвічі. Причому 60% з них перебувають у промислово розвинутих державах Заходу, у той час як решта – у країнах, що розвиваються.

Подібний сплеск в обсягах міждержавних міграційних потоків значною мірою пояснюється відчутним збільшенням щорічних темпів приросту сукупної чисельності міжнародних мігрантів. Так, якщо в період з 1965 по 1975 рік він становив 1,16%, то вже починаючи з 1985 року і до нашого часу, він збільшився більш, ніж у два рази, досягши позначки в 2,7%.

Що стосується впливу міграційних процесів на розвиток приймаючих країн та держав походження мігрантів, то він не є таким однозначним. З одного боку, в цих країнах спостерігаються позитивні наслідки трудової міграції, а з іншого, її прояви можуть бути негативними і носити надто суперечливий характер. Так, країни, що імпортують робочу силу, отримують ряд вигод. Зокрема, завдяки залученню іноземних робітників в країні зростає виробництво ВВП і національного доходу. Ріст національних економік окремих країн Західної Європи, що відбувався впродовж декількох десятиліть, починаючи з другої половини ХХ століття, значною мірою був обумовлений працею десятків мільйонів іноземців, що перебували в цих державах.

Використання іноземних трудових ресурсів дає змогу розширити сферу прикладання праці завдяки заповненню вільних робочих місць, таким чином, ліквідуючи присутній на місцевому ринку дефіцит робочої сили. Приплив робочої сили з-за кордону робить можливим, з одного боку, прискорений розвиток економічно депресивних галузей народного господарства, робота в яких не користується популярністю серед місцевого населення, а з іншого – сприяє переходу останнього до більш престижної, високооплачуваної праці з урахуванням власних порівняльних переваг.

Завдяки трудовій імміграції, в народному господарстві країни відчувається позитивний мультиплікативний ефект, оскільки іноземні робітники, пред’являючи додатковий попит на товари і послуги на внутрішньому ринку, стимулюють ріст виробництва і більшу зайнятість, в першу чергу, серед місцевого населення.

Трудові мігранти сплачують чималі податки до бюджету держави прийому, хоча самі в той же час позбавлені більшості соціальних виплат з її боку. З огляду на це відбувається суттєве збільшення доходів бюджету та інших соціальних фондів країни-реципієнта людських ресурсів.Економічний розвиток країни імміграції отримує додатковий імпульс завдяки іноземцям, які ввозять із собою значний капітал.

Залучення фахівців з-за кордону сприяє підвищенню кваліфікаційного рівня місцевої робочої сили. В умовах зростання конкуренції на ринку праці громадяни приймаючих країн вимушені постійно підвищувати власні професійні якості. Певною мірою, іноземну робочу силу можна вважати, так би мовити, “запобіжником”, адже внаслідок виникнення в країні прийому соціальних потрясінь, скажімо, масового безробіття, саме мігранти втратять роботу першими, зберігши при цьому окремі робочі місця для місцевого населення. Приплив іноземних робітників з-за кордону дає змогу країні дещо пом’якшити прояви демографічної кризи, оскільки зазвичай мігрують молоді люди репродуктивного віку. Дякуючи цьому, відбувається зниження середнього віку населення держави, а значить, гальмується процес “старіння” нації. Цей факт також дозволяє позитивно вплинути на “омолодження” структури трудових ресурсів держав імміграції.

Завдяки популяризації національної продукції серед іноземців, держава згодом нарощує її експорт до країн походження трудових мігрантів, оскільки останні, повернувшись через деякий час додому, все одно відчувають потребу у користуванні тими благами, до яких вони призвичаїлися за кордоном. Незважаючи на здебільшого позитивні прояви трудової імміграції, вона може також призводити і до деяких негативних наслідків. Опоненти трудової імміграції підкреслюють її негативний вплив, в першу чергу, на стан національного ринку праці. Мовляв, завдяки напливу мігрантів місцеві робітники втрачають роботу, а також страждають від значного зниження заробітної плати. На наше переконання, така точка зору не має під собою підстав, оскільки не існує реальних доказів подібних проявів трудової міграції. Навпаки, переважна частина західних науковців вважає, що навіть, якщо такий вплив й існує, то він є мінімальним і стосується лише окремих груп робочої сили в країні прийому.

Обґрунтоване нами спростування негативного впливу трудової міграції на національний ринок праці приймаючої країни випливає з того, що останній відрізняється значною еластичністю. Кількість робочих місць на ньому не є обмеженою, а відтак, попит на іноземні робочі руки може обумовлюватися дією різних факторів, скажімо, зростанням чисельності населення та необхідності задовольняти його споживчі потреби. Використання дешевої іноземної робочої сили може стати причиною гальмування модернізації виробництва. Приміром, у ФРН в період з 1960 по 1970-ті роки розповсюджене застосування праці іноземців на підприємствах із застарілм обладнанням в таких галузях, як будівництво, суднобудування та інших не сприяло вчасному оновленню виробничих потужностей. Згодом, в роки структурної перебудови, саме ці галузі зазнали найбільших втрат . Іноді в місцях надмірного скупчення іноземців, так званих, імміграційних гетто державна система соціальних послуг та виплат може відчувати додатковий тиск. В таких регіонах країна прийому змушена йти на збільшення видатків на соціальні, мовні, навчальні, адаптаційні та інші програми. Скажімо, іноземці, що проживають у Каліфорнії (США), обходяться кожній місцевій родині платників податків у тисячу доларів на рік . Нарешті, в державі прийому робочої сили поряд з економічними можуть виникати й інші проблеми, пов’язані з перебуванням на її території громадян інших країн. Мова може йти про соціально-культурні, міжетнічні, політичні, правові та деякі інші проблеми. Особливе місце серед них займає злочинність, яка має “мігрантське обличчя”. Наприклад, в кінці минулого століття у французьких в’язницях відбували покарання 12,5 тис. іноземців, що складало майже 24% від загальної кількості ув’язнених в цій країні.

Для країн-постачальників робочої сили наслідки міжнародної трудової міграції можуть бути також як позитивними, так і негативними. Причому досить часто прослідковується наступна тенденція – негативні прояви міжнародного руху трудових ресурсів для країн-реципієнтів трансформуються у позитивний вплив для країн-донорів і, навпаки. Наведемо основні напрями позитивного впливу виїзду громадян за кордон для держав еміграції. Трудову еміграцію прийнято вважати, особливо на Заході, таким собі “запобіжним клапаном” , завдяки якому на внутрішньому ринку праці відбувається послаблення напруги – знижується рівень безробіття. Останній факт є причиною скорочення державних витрат, що спрямовуються на перекваліфікацію безробітних, організацію для них оплачуваних громадських робіт та соціально- економічну підтримку їх сім’ям. Крім того, завдяки виїзду робочої сили за кордон, країна-донор може суттєво поповнити дохідну частину платіжного балансу, отримуючи валютні перекази трудових мігрантів.

Перебуваючи в іншій країні, робоча сила може підвищувати свою кваліфікацію, професійні навички та загальноосвітній рівень, долучатись до передового управлінського та виробничого досвіду іноземних суб’єктів господарювання. Таким чином, відбувається підвищення конкурентоздатності трудових ресурсів, які після повернення на батьківщину, зможуть використати набуті ними знання на користь рідноїдержави. Однак, як слушно зауважує Ч. Стол, не факт, що подібні знання та вміння будуть з успіхом використані в країні еміграції. Може так статися, що розвинутий людський капітал мігранта просто не знайде собі застосування на рідній землі, оскільки тут ще не склалися відповідні соціально-економічні умови. На думку вченого, саме такий сценарій є найбільш ймовірним.

Окрім власне досвіду, трудові мігранти можуть також везти із собою фінансовий капітал, який згодом стає основою створення малих та середніх підприємств на батьківщині. Так, сьогодні в Китаї більшість компаній, що спеціалізуються на наданні Інтернет-послуг, були створені китайцями, котрі, після певного часу проведеного за кордоном, повернулися додому. Прийнято також вважати, що тривале перебування в іншій країні здатне посприяти нарощуванню товарообігу між державами, що задіяні в міжнародному обміні робочої сили. Не секрет, що, знаходячись на чужині, мігранти відчувають потребу в окремих видах продукції, яку споживали дома. Це дає змогу державі-донору збільшувати експортні поставки до країни прийому її громадян. Окремі галузі народного господарства країни походження людських ресурсів можуть відчувати певне піднесення внаслідок збільшення споживання їхньої продукції з боку національних домогосподарств. Останні активно формують попит на товари і послуги власних виробників завдяки грошовим переказам трудових мігрантів з-за кордону. Однак розмови про нібито унікальний мультиплікативний ефект , що виникає в економіці внаслідок зростання обсягів споживання серед населення завдяки переказам, не мають, на нашу думку, переконливих свідчень. Це пояснюється тим, що рідні і близькі заробітчан витрачають згадані кошти здебільшого на придбання товарів іноземного походження які вирізняються вищою якістю у порівнянні з вітчизняними аналогами . Таким чином, якщо й можна говорити про мультиплікативний ефект, то лише стосовно економік інших держав, адже споживання іноземних товарів і послуг стимулює розвиток їх виробництва за кордоном. Ті ж кошти заробітчан, які витрачаються для купівлі національної продукції, не можуть суттєво сприяти економічному розвитку, оскільки галузі, що її виробляють, не здатні належним чином вплинути на нарощування економічної могутності країни.

Зрозуміло, що міжнародна трудова міграція може мати й інший позитивний вплив на розвиток країн-експортерів робочої сили, проте зосередимо увагу на її негативних проявах, котрі, на наше переконання, мають більш вагоме значення для їх соціально-економічного поступу. Більше того, можна говорити про те, що переваги, які отримує країна-донор внаслідок виїзду її населення за кордон, не йдуть ні в яке порівняння з тією шкодою, котру зазнає її народне господарство.

Після від’їзду громадян за кордон держава втрачає найцінніший людський капітал, без якого ефективний розвиток національних господарств стає сумнівним. В країні падає виробництво ВВП та національного доходу, оскільки від тепер мігранти працюють на збільшення національного багатства приймаючої держави, а не своєї власної.

Завдяки міграції робочої сили відбувається відчутне послаблення національної економіки, оскільки за кордон виїздить переважно найкраща, найбільш конкурентоздатна частина населення, що, в свою чергу, радикально підриває трудовий потенціал, який є головним фактором соціально-економічного розвитку суспільства. Вже сьогодні держави походження відчувають гостру нестачу працівників різного профілю, що з часом може навіть загрожувати національний безпеці. Скажімо, 80% випускників-лікарів і 90% медсестер щорічно залишають Ямайку і прямують до США . Подібні обсяги втрат медичного персоналу ставлять під сумнів існування самої системи охорони здоров’я в цій державі. Індія відчуває серйозну нестачу в системі технічної освіти, де вакантними є 10 тис. місць викладачів.

Держави еміграції зазнають величезних матеріальних збитків унаслідок підготовки висококваліфікованих фахівців не для себе, а для інших країн. Наведемо простий розрахунок. Прийнято вважати, що країни, які розвиваються, витрачають у середньому 20 тис. доларів США на підготовку одного спеціаліста. Якщо врахувати, що “відплив інтелекту” них складає не менше 13 млн. чоловік, то втрати цих держав вимірюються в розмірі 260 млрд. доларів. Вражаючим є досвід Російської Федерації, яка протягом двох років на початку XXI століття недорахувалась 100 тисяч дипломованих спеціалістів, що виїхали за кордон. За підрахунками окремих російських вчених, втрати країни від подібних обсягів інтелектуальної міграції складають 45 млрд. доларів на рік . Виїзд до іншої держави власників великого капіталу позбавляє бюджет країни-донора певних фінансових засобів, необхідних для матеріальної підтримки економічного та соціально-культурного розвитку.

Надходження міграційного капіталу з-за кордону носить, як правило, фрагментарний і не передбачуваний характер. Досить часто сподівання на позитивний економічний ефект, що спричиняють закордонні валютні інтервенції мігрантів, виявляються марними, оскільки з часом, завдяки асиміляції іноземців у приймаючому суспільстві, обсяги грошових потоків мають схильність до зменшення.

Залучення валютних переказів мігрантів за певних умов може приховувати й ряд загроз. Перш за все, мається на увазі поява, так званих, “країн-рантьє”. У західній науковій думці цей феномен був уперше пояснений на прикладі найбідніших держав Тихоокеанського басейну. Ці країни, покладаючись винятково на валютні надходження з-за кордону, поступово починають нехтувати розвитком власного господарства, консервуючи у такий спосіб свою економічну відсталість. Уряди цих країн цілком задоволені валютними інтервенціями з-за кордону, які дають змогу місцевому населенню хоч якось зводити кінці з кінцями . В багатьох країнах-донорах робочої сили зростання обсягів переказів трудових мігрантів веде до зменшення виробництва продукції на експорт. Такий стан речей зумовлений ілюзорним зміцненням курсу національної грошової одиниці, яке відбувається внаслідок збільшення на внутрішньому ринку пропозиції іноземної валюти. Крім того, міграційний капітал у випадку незначного нарощування виробництва всередині країни здатний за певних умов активізувати інфляційні процеси. Ще одним, на наш погляд, важливим аргументом не на користь грошових переказів є те, що в країнах-донорах трудових ресурсів з’являються безробітні, яких цілком влаштовує їхнє непродуктивне становище. Як свідчить статистика, на Філіппінах в домогосподарствах, де немає мігрантів, і в домогосподарствах, де вони є, середні доходи практично однакові. Проте, якщо представники першої групи плідно працюють на виробництво національного продукту, то переважна частина громадян другої веде “паразитичний” спосіб життя, цілком покладаючись на зароблені за кордоном кошти своїх родичів. З від’їздом громадян у країні суттєво зменшуються фіскальні надходження до бюджету. За підрахунками вчених, податкові втрати Індії лише через еміграцію її спеціалістів до США складають 12% дохідної частини бюджету, що формується завдяки податковим зборам з фізичних осіб .

Загалом, здійснений нами аналіз дає підстави стверджувати, що вигоди, які отримують промислово розвинуті країни (держави-реципієнти) від “викачування” робочих рук з менш розвинутих країн, у сотні, а то й тисячі разів перевищують їх втрати. Крім того, розмови про те, що Захід нібито допомагає бідним країнам, пропонуючи тамтешнім представникам роботу, викликає у нас, щонайменше, подив. На наш погляд, у цьому контексті слушною є точка зору тих дослідників, які вважають, що “не розвинуті країни допомагають країнам, що розвиваються, а, навпаки, ці останні надають кваліфіковану допомогу й без того не бідним країнам Заходу”.

Що ж стосується держав, які розвиваються, та країн із перехідною економікою (країни-донори), то внаслідок масового відтоку робочої сил вони несуть відчутні соціально-економічні збитки. Щоб уникнути їх у майбутньому, країни походження трудових ресурсів мають проводити політику, спрямовану на збереження й примноження свого людського капіталу. Першим кроком у цьому напрямі могло б бути забезпечення більш високих стандартів життя населення, а відтак і зниження міграційних настроїв. Крім того, країни могли б удаватися до адміністративного обмеження виїзду своїх спеціалістів за кордон, незважаючи на те, що подібні кроки зазнають осуду з боку правозахисних організацій і, в першу чергу, західних. Проте останнім можна було б нагадати, що такі дії держав-експортерів насамперед аналогічні проявам міграційної політики країн-імпортерів, які досить часто обмежують право іноземців на в’їзд. Зрозуміло, що країни-донори мають уживати рішучих заходів задля повернення своїх фахівців із-за кордону. Стимулювати цей процес можуть позитивні соціально-економічні зрушення на батьківщині. Думається, що країни-донори мають право претендувати на відшкодування збитків, яких вони зазнають внаслідок підготовки спеціалістів, котрі від’їздять за кордон. Таке відшкодування могла б узяти на себе як країна, яка приймає іноземних фахівців, так і самі емігранти.

Висновки

Підсумовуючи все вищесказане, слід зазначити, що країни, з огляду на їх різне місце в системі міжнародних економічних відносин, а також, виходячи з національних інтересів, мають діяти в напрямі послаблення чи посилення згадуваних нами суперечливих проявів міжнародного руху робочої сили. Тільки в цьому випадку вони зможуть мінімізувати негативні наслідки міжнародної трудової міграції, а також закласти надійний фундамент для прискореного розвитку національних господарств у майбутньому.

Звісно, рамки мого дослідження не дають цілковитої змоги проаналізувати всю суперечливу палітру соціально-економічних наслідків зовнішньої трудової міграції. Тож подальший аналіз особливостей розгортання та неоднозначного впливу міжнародних міграційних процесів буде зроблений нами у наступних працях.

Проведене експертне дослідження свідчить , що такі загльні тенденції розвитку сучасних процесів міграції,як акселерація і диференціація і далі визначатимуть міграційну політику європейських країн. Європейські країни, і Україна зокрема, приймаючи мігрантів і усього світу, змушені розробляти стратегії , переймаючись не лише наслідками, а й причинами міграції, стаючи на шлях узгодження вчасних економічних і демографічних інтересів з економічними і соціокультурними традиціями країн походження мігрантів. З погляду сьогодняшнього дня і далекої перспективи обмежувальні заходи пов'язані з запровадженням санкцій і адміністративних заходів, отримали в експертів найнижче схвалення, тоді як в основу ефективної стратегії українські і польські експерти кладуть розвиток міграційного законодавства, наднаціональне регулювання, підписання міжнародних угод, вироблення професійно-галузевих пріоритетів працевлаиїтування іноземців.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Коваленко Н. Робоча сила. Чи змусить українська криза українських заробітчан повернутися додому/ Н.Коваленко, О.Лащенко // [Електронний ресурс]: http://www.radiosvoboda.org/ content/Article/1358834.html

2. Towards a common European Union immigration policy // [Електронний ресурс]: http://ec.europa.eu/justice_home /fsj/ immigration/fsj_immigration_intro_en.htm.

3. Бублій М.П. Державне регулювання зовнішньої міграції робочої сили в Україні: автореф. дис. На здобуття наукового ступеня канд. ек. наук / Бублій М. П. – Харків, 2008. – 20с.

4. Ваврищук Н. Еміграція робочої сили з України: теоретико-методологічні аспекти

5. Варецька О. Соціально-економічне підґрунтя трудової міграції населення України // Україна: аспекти праці. -2005. -№ 5. - С. 34-39

6. Горбач Л. М. Міжнародні економічні відносини: Підручник. -К.: Кондор, 2005. -263, с.

7. Довжук Б.Актуальне регіональне дослідження трудової міграці // Україна: аспекти праці. -2005. -№ 3. - С. 37-39

8. Драч М. Українські заробітчани можуть відмовитися від чеських грошей на повернення додому

9. Дяченко Б. І. Європейський ринок праці в системі міжнародної міграції трудових ресурсів // Економіка АПК. -2005. -№ 2. - С.138-143.

10. Київець О. Міжнародно-правовий статус трудових мігрантів / О.Київець

11. Кириченко О. А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник. -К.: Знання-Прес, 2002. -382, с.

12. Кисільова Т. Регулювання трудової міграції // Праця і зарплата. -2006. -№ 19. - С. 6

13. Кисільова Т. Регулювання трудової міграції // Юридичний Вісник України. -2006. -№ 17. - С. 4

14. Козик В. В. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. -К.: Знання-Прес, 2003. -405, с.

15. Липов В. В. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. -Харків: ВД "ІНЖЕК", 2005. -406, с.

16. Мельник С.В. Інтерв’ю редакції вісника пенсійного фонду України / С.В. Мельник // [Електронний ресурс]: http://www.vpf.spov.com.ua/ua/text.html?s=print&_ m=mag&_ c=view&_t=articles&stid=4 12&mags_number=26&menu_cat_id=44.

17. Миколюк О. Роботу – для всіх! / О.Миколюк // День. – 2008. – № 216.

18. Мокій А. Проблеми асиметрії участі України у міжнародному обміні людським капіталом/ А.Мокій,І.Чекан, І.Куревіна // Україна: стратегічні пріоритети: Аналітичні оцінки – 2006: [щорічник] / Нац. ін-тстратег. дослідж.; за ред. О. С. Власюка. – К. : НІСД, 2006. – С. 267 - 274.

19. ОЕСР: криза і міграція // [Електронний ресурс]: http://zgroup.com.ua/print. php?articleid=2199.

20. Передрій О. С. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -273 с.

21. Рішення Комітету ВРУ з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин від 18.02.2009 //[Електронний ресурс]: http://portal.rada.gov.ua.

22. Рішення Ради національної безпеки та оборони України Про напрямки державної міграційної політики України та невідкладні заходи щодо підвищення її ефективності // Офіційний вісник Президента України. – 2007. – № 21. – С. 16.

23. Розенко П. Прогнози про масове повернення в Україну заробітчан унаслідок світової кризи є перебільшенням / П. Розенко // [Електронний ресурс]: http://news. ukrinform.ua/ukr/order/?id=793321.

24. Роменчак О. Визначення та класифікація міграцій: наближення до операційних понять // Політичний менеджмент. -2006. -№ 2. - С. 127-139

25. Святненко А. А. вдома не чекали. Трудові мігранти, що повертаються на батьківщину поповнюють лави безробітних / А. А. Святненко // Дзеркало тижня. – 2008. – № 47

26. Семенов Г. А. Міжнародні економічні відносини: аналіз стану, реалії і проблеми: Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 231 с.

27. Сомавій Х. 18 грудня 2008р./ Х.Сомавій // Офіційний сайт Міністерства Праці та соціальної політики

28. Чайка-Петегирич Л.Б. Організаційно-економічні пріоритети регулювання міжнародної міграції робочої сили

29. Яценюк А. Масового повернення трудових мігрантів в Україну, викликаного кризою, не відбудеться /А. Яценюк // [Електронний ресурс]: http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2009/03/10/154 188.