3.Боротьба за національне самовизначення білоруського народу

Однією із важливих складових частин революційного та суспільно-політичного руху була національно-визвольна боротьба пригноблених царизмом народів, серед них і білоруського, метою якого було національне відродження білоруського етносу, білоруської мови та культури. Особливого розвитку він набув у роки революції 1905-1907 рр.

На початку XX ст. ідейним та політичним організатором боротьби білорусів за національне самовизначення була Білоруська соціалістична громада. Напередодні й у період революції 1905-1907 рр. вона виступала як національна революційно-демократична партія. За деяким даними, у цей час у ній налічувалося близько 2 тис. членів. Нелегальні пропагандистські видання БСГ поширювалися в Мінську, Вільно, Рєчиці, у ряді повітів Мінської, Виленської і Гродненської губерній. У східній частині Білорусі її вплив був значно меншим. Вплив БСГ у містах було незначним через невисоку чисельність білорусів у складі городян і низький рівень їх національної самосвідомості.

Майбутнє Білорусії ця партія уявляла собі як суб'єкт Російської федерації з культурно-національною автономією всіх націй, що її населяли. Аграрна програма Білоруської Соціалістичної Громади зводилася до соціалізації землі, практичне проведення якої покладалося на місцевий сейм. Найкращою формою землекористування, на думку керівників громади, вважалася хутірська система. У березні 1905 р. БСГ разом з партією есерами провела в Мінську селянський з'їзд, що обґрунтував шляхи рішення аграрного питання. Був створений Білоруський селянський союз. В умовах революції, що починалася, разом з іншими партіями лівої орієнтації БСГ закликала селян силою забирати державні й поміщицькі землі, готуватися до збройної боротьби за своє право на землю.

У січні 1906 р. на II з'їзді БСГ були прийняті нова програма й статут, обраний ЦК БСГ, до якого увійшли А. Луцкевич, В. Іванівський, А. Бурбис. У програмі викладалася позиція партії по всіх принципових питаннях політичного й громадського життя. Заявлялося зокрема про те, що остаточна мета партії - заміна капіталістичного ладу соціалістичним, для цього необхідно організувати всіх трудящих білоруського краю незалежно від національності. Як найближче завдання проголошувалося повалення самодержавства й створення Російської федеративної демократичної республіки, у якій всі народи будуть мати право на вільне самовизначення й культурно-національну автономію. Була підтверджена вимога для Білорусії територіальної автономії з місцевим сеймом у Вільно, що обирається на основі загального, рівного, прямого й таємного голосування.

Легальним друкованим органом Громади стала газета ”Наша доля”, що початку видаватися з 1 вересня 1906 р. для білорусів-православних - кирилицею, для католиків - латинським алфавітом. У газеті співробітничали брати И. і А. Луцкевичі, А. Пашкевич (Тітка), Ф. Уместовський. У виданні газети активну участь брав А. Власов, що залучив до роботи в ній Я. Коласа. Уже перший номер газети закликав білорусів до національного відродження та створення селянських спілок за зразком робітничих профспілкових об’єднань. Після заборони газети в січні 1907 р. Віленською судовою палатою керівництво БСГ налагодило видання у Вільно нової щотижневої газети ”Наша нива”, що у першому номері від 10 листопада 1906 р. заявила, що буде служити білоруському народу та боротьбі за його національне відродження.

Навколо газети гуртувалася плеяда білоруських діячів культури, що приймали активну участь у суспільно-політичному житті. Серед них були Я. Купала, Я. Колас, М. Горецький, К. Каганець, А. Пашкевич (Тітка), К. Буйло, 3. Бядуля, І. і А. Луцкевичі, та ін. У програмній статті в грудні 1906 р. вказувалося на необхідність розширення місцевого самоврядування - волосного, повітового та губернського, надання Білорусі самоврядування, скликання сейму, вибраного на загальнодемократичних засадах. Передбачалося також введення загального обов'язкового безкоштовного навчання із правом навчання рідною мовою.

У ході виборчої кампанії до II Державної думи газета стала сміливо викривати російських та польських шовіністів як ворогів білоруського народу, закликала селян об'єднатися з міськими виборцями й обрати в Думу представників трудового народу.

Таким чином, напередодні та під час революції 1905-1907 рр. Білоруська соціалістична громада виступала як національна революційна організація. Вона користувалася не значним впливом серед селян та частини інтелігенції в західній та центральній частині Білорусії. В 1904-1905 рр. на Гродненщині поширювалися листівки білоруською мовою, що видавалися ”Соціалістичною партією Білої Русі”. ЇЇ засновниками були студенти О.Трусковський та М.Фальський. Керівники БСГ вели з ними переговори про об'єднання, однак воно так і не відбулося.

Після поразки революції білоруський національний рух змушений був змінити форми і методи боротьби. Легально пропагувати революційно-демократичну програму БСГ, прийняту II з'їздом, ”Наша нива” вже не мала можливості. Головне своє завдання в нових умовах газета бачила у всебічному культурно-національному відродженні народу, установленні його рівноправності з іншими етносами. Газета вважала, що основою всієї національної культури є мова. Газета ніколи не допускала проявів до радикального націоналізму, не ототожнювала шовіністів з російським і польським народами, закликала білорусів вивчати й знати не тільки свою культуру, але й російську, польську та українську. Позиція ”Нашої ниви”, що виражала погляди передової частини білоруського національного руху, була класово-селянською. В січні 1913 р. у Вільно почало виходити ще одне видання білоруською мовою – католицька щотижнева газета ”Білорус”.

Значним явищем білоруського національного руху цього періоду була видавнича діяльність. Значне місце в розвитку білоруського національно-культурного руху, у поширенні національної освіти належало видавничому товариству ”Загляне сонце і у наше віконце”. Воно було засновано професором Б. Єпимах-Шипилою у Петербурзі в травні 1906 р. Товариством було покладено початок систематичному виданню білоруською мовою популярних книг, листівок з білоруськими пейзажами, портретами письменників і діячів культури, етнографічними матеріалами. В 1906 р. видавництво видало кирилицею й латиницею книгу ”Білоруський буквар, або перша наука читання” К. Каганця й ”Перше читання для дітей білорусів” А.Пашкевич (Тітка). Почалося видання передплатної серії ”Білоруські пісняри”, в 1907 р. були видані ”Дудка білоруська” Ф. Богушевича й поема А. Міцкевича ”Пан Тадеуш” у перекладі В. Дуніна-Марцинкевича. На передодні Першої світової війни в п’яти білоруських губерніях діяло сім видавництв. За 1908-1914 рр. вийшли друком 77 білоруських книг загальним тиражем 226 тис. примірників. В 1910 р. була надрукована ”Коротка історія Білорусі” В. Ластовского, що істотно вплинула на розвиток білоруської історичної науки. Завдяки цим виданням білоруський народ почув голос В. Дуніна-Марцинкевича. Ф. Богушевича, Тітки, Я. Купали, Я. Коласа, М. Богдановича, К. Каганця, Т. Гартного, А. Гаруна, ін. Це був голос талановитих представників національно-патріотичної та революційно-демократичної інтелігенції Білорусі.

Становленню національної самосвідомості білорусів сприяв розвиток національного за формою й змістом мистецтва: драматичного театру, музики, танцю, хорового співу. З'явилися нові добутки білоруської драматургії, видання музичної літератури. У багатьох населених пунктах виникали бібліотеки, самодіяльні хорові й танцювальні колективи. Під керівництвом А. Бурбиса й І. Буйніцького складався білоруський професійний театр. При редакції ”Нашої ниви” завдяки зусиллям І. Луцкевича зароджувався Білоруський національний .музей.