14.8. Охорона атмосферного повітря

Результати багаторічних спостережень за станом атмосферного повітря в зоні розташування основних забруднювачів атмосфери Снятинського району показують, що майже 50 відсотків перевищень нормативів якості повітря є наслідком порушення технологічних процесів.

Скорочення викидів може досягатися двома шляхами: вдосконаленням технологічних процесів або будівництвом пилогазовловлюючих пристроїв. Перший шлях є менш затратним і економічно вигідніший, тому що не тільки скорочує викиди, але й економить сировину, продукцію, паливо та допоміжні матеріали.

Незважаючи на великі витрати при будівництві та експлуатації, застосування газоочистки залишається основним способом зменшення викидів на більшості підприємств району.

Отже, можна зробити висновок, що зберегти оптимальне навколишнє середовище, в тому числі і атмосферу, суспільство може лише за умови виконання вимог основного екологічного закону: людина може змінювати хід процесів розвитку природи до певної межі, перехід за яку обумовлює незворотні зміни і затрати на ліквідацію яких перевищують ту користь, яка одержана внаслідок перетворення природи. Тому необхідно встановити межі стійкості атмосфери до антропогенного навантаження і визначити рівні можливого використання і забруднення атмосферного повітря.

14.9. Охорона фітосфери та розвиток лісового господарства

В Снятинському районі сучасні підходи щодо оптимізації лісокористування передбачають:

розширене відтворення лісів, доведення лісистості території до оптимальних показників за рахунок заліснення невикористовуваних, еродованих і низькопродуктивних земель;

оптимізацію вікової структури лісів, досягнення науково-обгрунтованого співвідношення між різними віковими групами;

переведення лісового господарства на генетико-селекційну основу, поліпшення лісонасіннєвої справи, вирощування високоякісного матеріалу в необхідній кількості і асортименті;

збереження лісів, захист їх від шкідників, хвороб і пожеж.

Необхідно також провести удосконалення природно-заповідної мережі. Згідно з науковими реконструкціями, площа природно-заповідного фонду району має бути доведена до оптимального і повною мірою відображати весь спектр природних умов, забезпечення збереження різноманітності ландшафтів, рослинного та тваринного світу, об’єктів неживої природи району. При створенні природно-заповідної мережі необхідно якомога повніше охопити місцезнаходження рідкісних і зникаючих видів рослин та тварин, в тому числі занесених до Червоної книги України, а також рослинних угрупувань.

Необхідно також передбачити заходи по захисту природного рослинного покриву від радіаційного забруднення.

На сіножатях і пасовищах спостерігається накопичення радіонуклідів трав’янистою рослинністю. При випасанні худоби на пасовищах із щільністю забруднення грунтів понад 1 Кu/км2 вміст радіоцезію в молоці, як правило, перевищує допустимі нормативи. Сіно, що заготовляється на угіддях з такою щільністю забруднення, підлягає обов’язковому дозиметричному контролю. Ця обставина зумовлює необхідність детального вивчення радіаційної ситуації, доведеної до рівня радіаційного моніторингу, з метою встановлення закономірностей міграції радіонуклідів в системі ”грунт-вода-рослина”, рівнів ризику для проживання людини та вивчення стану і прогнозування можливих змін структурно-функціональної будови біогеоценозів.

Однією з найбільш важливих проблем є обгрунтування ефективних засобів захисту людей від довготривалої дії низьких рівнів радіації. Основні дозові навантаження в таких зонах формуються за рахунок радіонуклідів, які надійшли в організм людини з їжею, що викликано переходом радіонуклідів з грунту у рослини, а з ними через трофічні зв’язки у продукцію тваринництва (м’ясо, молоко та ін.). Вирощування сільськогосподарських культур на забруднених цезієм і стронцієм грунтах повинна базуватись на певній технології (див. підрозділ 14.6).