Закономірності впливу екологічних факторів

Хоча екологічні фактори дуже різноманітні, все ж є певні закономірності їхнього впливу на живі організми, а також реакцій організмів на дію цих факторів. До складу однієї й тієї самої екосистеми не можуть входити види, що займають абсолютно ідентичну екологічну нішу. Кожний вид організмів пристосований до конкретних умов існування: немає двох видів, подібних за своїми адаптаціями (правило екологічної індивідуальності).

Існує закон незамінності основних факторів життя. Суть його полягає в тому, що кожний із факторів, потрібних для розвитку рослин, не може бути замінений іншим. Так, світло не можна замінити теплом, тепло вологою і т.д. Інший важливий закон — це закон нерівнозначності факторів середовища. Згідно з цим законом, екологічні фактори поділяються на основні й другорядні.

Основні фактори — світло, тепло, вологість — однаково потрібні рослинам. Вони безпосередньо впливають на них.

Другорядні фактори мають допоміжне значення, коригуючи дію основних факторів, посилюючи або послаблюючи їх. До таких факторів належать вітер, хмарність, туман тощо.

Добра пристосованість організмів до певного фактора не означає такої самої адаптованості до інших (правило відносної незалежності адаптацій). Наприклад, лишайники, які можуть оселятися на «бідних» на органічну речовину субстратах (скельних породах) та витримувати посушливі умови, дуже чутливі до забруднення повітря.

Фактор середовища сприймається організмом у певних межах. Найефективніша дія фактора не за мінімальних чи максимальних його значень, а за певних оптимальних для даного організму. Діапазон дії (або зона толерантності, тобто терпимості) екологічного фактора обмежений точками мінімуму та максимуму, які відповідають крайнім пороговим значенням даного фактора, за яких можливе життя організму.