1. Методи менеджменту.

2. Принципи менеджменту.

3. Функції менеджменту.

4. Закони управління.

16. Функції менеджменту відображають:

1. Відносини, які складаються між керуючою та керованою системами.

2. Основні закономірності управління системами.

3. Основні властивості, зв’язки та відносини управління.

4. Основні види діяльності в організації.

17. Процес створення умов, які впливають на поведінку людини і дозволяють спрямовувати її в потрібний для організації бік, зацікавити людину в активній сумлінній роботі, відносять до функції:

1. Координації.

2. Організації.

3. Планування.

4. Мотивації.

18. Функції менеджменту спрямовані:

1. На розроблення та розподіл праці між виконавцями.

2. На досягнення відповідних економічних та соціальних показників в діяльності організації.

3. На виконання виробничих завдань.

4. На досягнення певної мети організації.

19. Що мається на увазі під поняттям «функції планування»?

1. Встановлення цілей та завдань розвитку об’єктів управління, визначення шляхів та засобів їх досягнення.

2. встановлення цілей організації.

3. Визначення шляхів і засобів виконання завдань.

4. Визначення способів досягнення цілей організації.

20. Що слід розуміти під поняттям «функція мотивації»?

1. Процес досягнення поставлених перед адміністрацією цілей.

2. Спонукання себе до ефективної організації.

3. Процес спонукання себе та інших до ефективної діяльності і досягнення поставлених перед організацією цілей.

4. Спосіб впливу на персонал з метою досягнення цілей.

21. Що забезпечує управлінська «функція мотивації»?

1. Досягнення особистих цілей.

2. Спонукання працівників до ефективного виконання поставлених завдань.

3. Виконання прийнятих управлінських рішень.

4. Забезпечення безперечного впливу на підлеглого.

22. Коли здійснюється поточний контроль в організації?

1. Після виконання певних робіт.

2. До фактичного початку виконання певних робіт.

3. У ході проведення певних робіт.

4. Тоді, коли зручно керівникові.

23. Коли здійснюється заключний контроль в організації?

1. До фактичного початку виконання певних робіт.

2. Після виконання запланованих робіт.

3. У ході проведення певних робіт.

4. Тоді, коли зручно керівникові.

24. Відповідно до концепції Мескона основні (загальні) функції управління реалізуються у такому порядку:

1. Планування, організація, мотивація, контроль.

2. Організація, планування, контроль, мотивація.

3. Планування, організація, контроль, мотивація.

4. Мотивація, контроль, планування, організація.

25. На впевненості у тому, що за відповідно виконану роботу людина отримає винагороду, гарантується наступна теорія мотивації:

1. Справедливості.

2. Потреб.

3. Винагород.

4. Очікування.

26. До засобів мотивації праці не відносяться:

1. Винагороди.

2. Проведення виробничих нарад.

3. Підвищення кваліфікації персоналу.

4. Забезпечення умов для самовираження.

27. Організаційне планування здійснюється:

1. Тільки на вищому рівні управління.

2. На вищому та середньому рівнях управління.

3. На середньому рівні управління.

4. На всіх рівнях управління.

6. Види управлінської діяльності

6.1 Планування як вид управлінської діяльності

Процес, який включає визначення цілей і завдань організації, встановлення загальної стратегії для досягнення цих цілей, розробку ієрархічної структури планів для об’єднання та координації всієї діяльності організації і є плануванням.

Динамічний процес стратегічного планування є той парасолькою, під котрою вкриваються всі управлінські функції. Процес планування формує бачення майбутнього організації. Сучасне планування необхідне для забезпечення ефективної організації, мотивації, контролю, регулювання.

Планування – вид управлінської діяльності (трудових процесів), що визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і засоби його досягнення [45].

По тривалості планування, як функція менеджменту, підрозділяється на два види: стратегічне планування (більш одного року) і оперативне (поточне) планування (до одного року).

Стратегічне планування складається у виборі курсу розвитку організації – її стратегії. Оперативне планування – це засіб реалізації стратегії.

Види планування і їх взаємозв'язок представлена на рис. 6.1

	Планування
Стратегічне планування				Оперативне планування

Рис. 6.1 Види планування

2. Стратегічне планування

Стратегічне планування – різновид управлінської діяльності, що складається з реалізації комплексу мір, зв'язаних з визначенням стратегії діяльності організації, тобто комплексного плану перспективного розвитку організації. По своєму змісту стратегічне планування передбачає: формулювання місії організації; визначення цілей організації; аналіз стану організації на основі оцінки факторів внутрішнього і зовнішнього середовища; оцінку стратегічних альтернатив (можливостей) і вибір стратегії.

Згідно з Пітером Лоранжем, процес стратегічного планування є інструментом, який допомагає в прийнятті управлінських рішень. Його завдання – забезпечити нововведення та зміни в організації в достатній мірі. Тому у процесі стратегічного планування необхідно враховувати наступні аспекти: розподіл ресурсів; адаптацію до зовнішнього середовища; внутрішню координацію (відображення сильних і слабких сторін організації); розуміння організаційних стратегій (побудова організації здатної учитися на попередніх стратегічних рішеннях).

Стратегічне планування складається з дев’яти етапів. Розглянемо їх більш детально.

Етап 1. На цьому етапі збирається, класифікується і готується до використання інформація для розробки стратегії. Це в першу чергу інформація, що стосується факторів внутрішнього і зовнішнього середовища організації, можливих стратегій, методичного забезпечення. При цьому використовуються сучасні інформаційні технології.

Етап 2. Визначення місії і цілей організації. Місія – це чітко виражена причина існування організації. Сутність і роль місії полягає в тому, що вона: впливає на формування поглядів вищого керівництва на довгострокові плани розвитку організації; зменшує ризик прийняття необґрунтованих рішень; полегшує підготовку організації до майбутніх змін; мотивує працівників до ефективної і складної роботи; дає можливість керівникам середньої ланки формулювати мету, задачі структурним підрозділам; деталізує статус організації, забезпечує напрямок і орієнтири для визначення цілей і стратегії на різних рівнях організації; привселюдно говорить про стратегію поведінки організації в зовнішньому середовищі, її переконаннях і цінності; визначає наміри організації відносно потреб споживачів, ринків, технологій; є механізмом, який стимулює організацію до розвитку в заданому напрямку;

Місія може охоплювати такі напрямки: турботу про працівників; турботу про виробництво; політику росту і фінансування фірми; виробничі технології; методи виходу і функціонування на ринку, пошуку потенційних ринків; задоволення потреб споживачів; публічне оголошення переконань, цінностей і т.п.

Наприклад Г. Форд і його організація так визначили свою місію – забезпечення людей дешевим автомобільним транспортом; компанія «Mоtогоlа» – гідно служити задоволенню потреб суспільства, забезпечувати споживачів продукцією і послугами найвищої якості за доступними цінами; «Дженерал – Електрик» – забезпечення кращого життя.

Цілі – це конкретний кінцевий очікуваний стан організації. Вони бувають довгостроковими (5 і більш років), середньостроковими (1-5 років) і короткостроковими (до 1 року). Послідовність формування цілей організації така: вибір місії організації потім формування цілей.

Формуючи систему цілей варто мати на увазі, що вони повинні: бути конкретними і підлягати виміру; охоплювати всі рівні організації (бути ієрархічними); мати різну тривалість (довгострокові, середньострокові, короткострокові); бути реальними і зрозумілими; бути взаємодоповнюючими і взаємно узгоджуваними.

Етап 3. Вибір методів аналізу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.

Тут використовуються наступні методи досліджень: порівняння; експертних оцінок, системного аналізу, статистичних і соціологічних досліджень, сукупної думки збутовиків, споживачів і т.п.

Етап 4. Оцінка й аналіз факторів зовнішнього середовища.

Суть є в дослідженні факторів зовнішнього середовища прямої та непрямої дії.

Важливо використовувати методику, що дала би можливість кількісно оцінити вплив кожного з них.

Наприклад: силу впливу факторів можливо оцінювати по 100 бальній системі (економічні - 20 балів, політичні - 10 балів і т.п.) окремо можливо оцінювати позитивний чи негативний вплив цих факторів. На основі отриманих даних можливо робити інтегровану оцінку.

Етап 5. Оцінка й аналіз факторів внутрішнього середовища.

Це: люди, цілі, технології, задачі, структура. Для цього аналізують: стан фінансів, обліку, нормування й оплати праці і т.д. А також аналізують можливості організації на ринку. Отримані результати дозволяють визначити сильні і слабкі позиції організації (рис. .6.2).

	Складові позиції організації
Сильні позиції організації (Stгengths)						Слабкі позиції організації (WEАKNESSES)
1. Позитивний імідж у споживачів 2. Сильна позиція в специфічних ринкових сегментах 3. Позиція визнаного лідера 4. Концентрація на швидко зростаючих сегментах ринку 5. Повна компетентність по ключових питаннях 6. Економія на масштабах виробництва 7. Ресурсозберігаючі технології 8. Адекватні фінансові ресурси 9. Переваги у витратах 10. більш ефект. реклама 11. Розвинута система менеджменту організації 12. Гнучка організаційна система 13. Наявність конкурентних переваг (унікальність) 14. Сучасна система інформаційного забезпечення 15. Висока кваліфікація працівників						1. Відсутність реальних конкурентних переваг 2. Проблеми з оборотними коштами 3. Застаріле устаткування 4. Низька прибутковість 5. Низька якість управлінського апарата 6. Втрата репутації в споживачів 7. Низькі темпи росту 8. Некомпетентність працівників 9. Відставання в області досліджень, розробок, нововведень 10. Вузький асортимент продукції 11. Нерозвинена система збуту 12. Непродумана рекламна стратегія 13. Висока собівартість 14. Поганий імідж на ринку 15. Застаріла система інформаційного забезпечення 16. Втрата споживачів і т.д.

Рис. 6.2 - Сильні і слабкі позиції організації

У процесі оцінки й аналізу факторів внутрішнього середовища організації важливо оцінити конкурентоздатність продукції організації – сукупність її якісних і вартісних характеристик, що забезпечують відповідність продукції (товарів, робіт, послуг) вимогам ринку у визначений період часу. Однієї з найбільш розповсюджених методик оцінки зовнішнього і внутрішнього середовища організації є SWОT – аналіз (оррогtunіtіes – можливості, thгeаts - погрози). Сильні і слабкі позиції ми розглядали вище.

Різні варіанти можливостей і погроз представлені в табл. 6.1.

Таблиця 6.1.

Можливості і погрози зовнішнього середовища.

Можливості (оррогtunіtіes)	Погрози (thгeаts)
1. Обслуговування додаткових груп споживачів 2. Удалі зміни в законодавстві 3. Самозаспокоєність основних конкурентів 4. Швидке зростання ринку 5. Тенденції до розвитку економіки 6. Соціально-політична стабільність 7. Вихід на міжнародний ринок 8. Позитивні для підприємства зміни смаків споживачів	1. Інфляція 2. Погроза появи нових конкурентів 3. Негативні демографічні, соціально-політичні зміни 4. Невдалі зміни в законодавстві 5. Втрата частини цільових споживачів 6. Ріст збуту товарів-замінників 7. Технологічні нововведення в інших країнах, що зменшує конкурентоздатність продукції підприємства