Змістовні теорії мотивації

Змістовний підхід до мотивації поєднує групу концепцій, які стверджують, що основною причиною діяльності людей є прагнення задовольняти потреби.

1. Концепція ієрархії потреб А. Маслоу виділяє п’ять рівнів потреб:

- фізіологічні (у їжі, житлі, відпочинку та ін.), задоволення яких за допомогою мінімальної заробітної плати й добрих умов праці забезпечує людині елементарне виживання;

- потреби в безпеці й впевненості в майбутньому, які задовольняють за допомогою заробітної плати, що перевищує мінімальний рівень (це дозволяє здобувати страховий поліс, робити внески в пенсійний фонд), а також роботи в організації, що надає співробітникам соціальні гарантії;

- потреби в підтримці з боку навколишніх, які належать до тієї або іншої спільності людей (для їхнього задоволення необхідна участь у спільній роботі, увага з боку керівника, повага товаришів);

- потреби в самоствердженні, визнанні з іншими, які задовольняють шляхом завоювання авторитету, популярності, одержання публічного схвалення; потреби в самовираженні й реалізації своїх потенційних можливостей (причому незалежно від зовнішнього визнання). Для їхнього задоволення людина повинна мати максимальну свободу творчості, вибору засобів і методів вирішення завдань.

Маслоу вважав, що потреби вищих рівнів не можуть активізувати людей, поки не будуть задоволені їхні первинні потреби (перших двох рівнів); чим вище рівень потреб, тим для меншого числа людей вони є мотивами до активної діяльності; незадоволені потреби стимулюють працівників, а задоволені перестають впливати, тому їхнє місце займають інші незадоволені потреби.

2. Концепція придбаних потреб Д. Мак-Клелланда в якості стимулюючих виділяє:

- потреби в успіху як прагнення людини досягати поставлених цілей більш ефективно, ніж раніше;

- потреби в причетності, які реалізуються через пошук і встановлення гарних відносин з навколишніми, одержання від них підтримки;

- потреби у владі (адміністративної, авторитету, таланту й т.п.), що виявляється у прагненні впливати на поведінку людей, брати на себе відповідальність за їхні дії.

3. Концепція ERG К. Альдерфера виділяє як стимули:

- потреби існування (приблизно відповідають двом нижнім рівням потреб за Маслоу);

- потреби зв’язку, націлені на підтримку контактів, визнання, самоствердження, знаходження підтримки, групової безпеки, що охоплюють третій, а також частково другий і четвертий рівні;

- потреби росту, що виражаються в прагненні людини до визнання й самоствердження, в основному еквівалентні двом верхнім потребам з концепції Маслоу.

4. Двофакторна модель Ф. Герцберга виходить з того, що мотивує не тільки задоволеність, але й незадоволеність тих або інших потреб. Останні розділені на дві групи: мотиваційні (у визнанні, успіху, творчому рості, просуванні по службі та ін.) і «гігієнічні», пов’язані з умовами праці (у заробітку, винагороді, стані внутрішнього середовища і т.п.).

У результаті досліджень Герцберг зробив наступні практичні висновки:

- можливість задоволення мотиваційних потреб стимулює ріс т результативності праці, але відсутність такої можливості людей не розхолоджує;

- недостатнє задоволення «гігієнічних» потреб знижує стимули до праці, але задоволення ще не означає появи активності;

- оскільки «гігієнічні» фактори не мотивують працівників, а тільки запобігають появі почуття незадоволеності, для стимулювання трудових зусиль необхідне включення мотиваційних факторів;

- між ступенем задоволення окремих потреб і загальним станом задоволеності або незадоволеності не завжди має місце однозначна залежність, тому що недостатнє задоволення одних потреб може компенсуватися надлишковим задоволенням інших.

Як показала практика, слабкість змістовних концепцій мотивації полягає в тому, що вони не враховують суб’єктивні моменти, які впливають на поведінку людини: оцінку їм ситуації, власних можливостей, справедливості винагороди та ін.