2. Поняття та сутність права. Функції права.

Право – це система загальнообов’язкових правил поведінки, які формулюються або санкціонуються державою, мають формально визначений характер і забезпечуються можливістю застосування державного примусу.

Ознаки права:

Системність права означає, що його приписи не відокремлені один від одного, а взаємопов’язані, і у своїй сукупності утворюють чутку ієрархічну структуру.

Загальнообов’язковість права означає необхідність безумовного виконання його приписів усіма суб’єктами, які підпадають під юрисдикцію держави, незалежно від їх бажання.

Формальна визначеність права означає однозначно сформулюваність його приписів (норм) у нормативно-правових актах (законах, постановах тощо) – офіційно письмових документах , що видаються від імені держави.

Формування права державою означає, що держава у повному праві формулює нове правило поведінки, яке до цього часу не існувало в суспільстві.

Санкціонування права державою означає що держава запозичує правило поведінки, яке вже існує у межах інших соціальних норм (у звичаї, у нормі моралі тощо) і, формально закріплюючи його у нормативно-правовому акті, надає йому властивостей норми права.

Можливість застосування державного примусу означає, що поведінка, яка не відповідає приписам права, є караною, тому має наслідком притягнення суб’єкта, який її вчинив, до юридичної відповідальності.

Отже право – це особливий засіб соціального регулювання, який на відміну норм моралі, звичаїв, традицій тощо, характеризується ознаками, що визначають його взаємодію з державою та інші особливості характеристики.

Сутність права полягає в тому, що воно є соціальним регулятором, положення якого ґрунтується на надбаннях розвитку людської цивілізації і культури та який є критерієм визначення правомірності або неправомірності поведінки людей так їх об’єднань.

Функції права – це реалізація його соціального призначення. Соціальне призначення формується з потреб суспільного розвитку. Відповідно до потреб суспільства створюються закони, спрямовані на закріплення певних відносин, їх регулювання чи охорону.

Регулятивна функція – регулює ті суспільні відносини, які є основою нормального, стабільного існування суспільства, відповідають інтересам його більшості або силі, яка стоїть у влади, а також впливає на суспільні відносини через оформлення їх руху.

Охоронна функція права – спрямована на захист позитивних суспільних відносин, які мають загальне значення, найбільш важливих економічних політичних, національних, особистих відносин, а також усунення соціально шкідливих і небезпечних діянь людей та їх об’єднань, відновлення порушення прав суб’єктів.

3. Поняття, ознаки, структура правовідносин.

Правовідносини – це суспільні зв’язки, відносини, урегульовані правом і виражені у взаємних правах та обов’язках суб’єктів права, яким можуть бути як громадяни (фізичні особи), так і організації чи установи (юридичні особи).

Ознаки правовідносин:

– Наявність сторін, які мають суб’єктивні права і юридичні обов’язки;

– Здійснення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків контролюється і забезпечується державою;

– Мають вольовий характер.

Структура правовідносин включає:

– Об’єкт;

– Суб’єкти;

– Зміст;

Об’єкт правовідносин – це матеріальні або нематеріальні блага, заради одержання, передачі або використання яких виникають права і обов’язки правовідносин.

Суб’єкти правовідносин – це учасники правових відносин, які мають взаємні суб’єктивні права та юридичні обов’язки. Здатність суб’єкта бути учасником правовідносин називається правосуб’єктивністю.

До правосуб’єктивності фізичних осіб входять правоздатність і дієздатність.

Правоздатність – це обумовлена нормами права здатність суб’єкта мати суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Дієздатність – обумовлена нормами права здатність суб’єкта своїми діями набувати і здійснювати суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Рівень дієздатності залежить від певних факторів:

– Віку із досягненням повноліття – 18р., до цього часу підлітки мають обмежену дієздатність;

– Від стану психічного та фізичного здоров’я.