5. Поняття та різновиди господарських правовідносин.

Господарські правовідносини – це вид суспільних відносин, в якому зв’язок між суб’єктами господарювання заключається в їх юридичних правах та обов’язках.

Господарським правовідносинам притаманні наступні риси:

1. Господарські правовідносини – багата за змістом галузева різновидність правових відносин, що найбільш повно відображає характер та структуру суспільного виробництва.

2. Господарські правовідносини є різновидом вольових суспільних відносин. Для них характерно не просто поєднання волі як мінімум двох учасників господарювання, а направленість цієї волі на задоволення як приватних, так і суспільних інтересів.

3. Господарські правовідносини містяться на господарсько-правових нормах. Вони слугують специфічним юридичним засобом проведення вимог цих норм в господарську діяльність товариства. Тим самим господарські правовідношення виконують функцію однієї з безпосередніх передумов господарської діяльності.

4. Суб’єктами господарських правовідносин є: господарські організації (підприємства, об’єднання підприємств, господарські товариства та інші), а також громадяни, що здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

5. До об’єктів господарських правовідносин, що слугують засобами здійснення господарського інтересу відносяться: речі, в тому числі гроші та цінні папери; дії зобов’язаних суб’єктів; діяльність господарюючого суб’єкта; нематеріальні блага, які використовуються при здійсненні господарської діяльності (фірмове найменування, товарний знак, комерційна таємниця).

6. Змістом господарського правовідношення, як і любих інших правовідносин, є юридичні права та обов’язки його учасників (суб’єктів). Однак для господарських правовідносин характерна відсутність різкого протипоставлення прав одного суб’єкта обов’язкам іншого. При цьому суб’єкти любого господарського правовідношення, знаходячись в рівному підпорядкуванні суспільному господарському порядку, несуть певні обов’язки перед суспільством (державою) в цілому.

7. Юридичні факти слугують основою виникнення юридичних прав та обов’язків у господарюючих суб’єктів. В господарському праві, як і в любої іншої галузі права, складається своя особлива система таких фактів. Характерною рисою системи юридичних фактів в господарському праві слугує те, що в неї домінують дії учасників господарських правовідносин як правоутворюючі факти. Це не виключає того що в ряді випадків законодавство важливу роль відводить подіям як правозмінюючим та правоприпиняючим фактам.

8. Однією з особливостей господарських правовідносин є їх складність та багатоланковість. В багатьох випадках обов’язки кожного із суб’єктів кореспондують правам не одного, а декількох інших суб’єктів, права кожного із його суб’єктів – обов’язкам декількох інших суб’єктів.

9. Для господарських правовідносин характерна їх тривалість (часова тривалість). Це зумовлюється звичайно стійким характером зв’язків учасників господарювання, великими часовими інтервалами багатьох господарських процесів (капітальне будівництво тощо).

Слід зазначити, що критерії класифікації господарських правовідносин мають передусім внутрішньогалузеве значення. Їх необхідно відрізняти від тих, що використаються в загальній теорії права (правовідносини загальні та конкретні, абсолютні та галузеві, активного та пасивного типів). Справа в тому, що у загальній теорії права предметом класифікації слугує значно більше різноманіття правовідносин чим у господарському праві. Тому критерії класифікації, прийняті в загальній теорії права в науці господарського права можуть не збігатися.

Виділяють наступні господарські правовідносини:

1. Абсолютні майнові господарські правовідносини. Господарюючим суб’єктом в повному значенні цього слова можна стати лише за умови володіння, користування та розпорядження факторами виробництва. Наявність власності у суб’єкта надає йому належну господарську самостійність, яка тільки і дозволяє створити виробництво як цілісний та ефективний процес. Без самостійності немає власних рішень, а без власних рішень господарювання втрачає всякий сенс.

2. Абсолютно-відносні майнові господарські правовідносини. Первісно майнові об’єкти можуть не належати суб’єкту господарювання, але в процесі виробництва вони обов’язково повинні знаходитись в більш повному його розпорядженні. Цім економічним цілям відповідає така юридична конструкція, як абсолютно-відносні майнові господарські правовідносини. До цих правовідносин відносять ті, що виникають в праві господарського відання, оперативного управління, оренди та інших прав на майно, отримане від власників для здійснення господарської діяльності.

3. Абсолютні господарські правовідносини по здійсненню власної господарської діяльності. Для таких правовідносин характерне те, що вони складаються з приводу здійснення власної діяльності. Ця діяльність виступає в якості об’єкта правовідношення. При цьому у суб’єкта, що здійснює господарську діяльність в рамках закону, немає конкретних зобов’язаних осіб. Всі інші суб’єкти зобов’язані утримуватися від здійснення тих дій, які в тій чи іншій мірі перешкоджали здійсненню цього права – вільного здійснення підприємницької та любої іншої господарської діяльності.

4. Відносні зобов’язувані господарські правовідносини. Цей вид правовідносин є найбільш поширеним в господарюванні, а за своєю конструкцією достатньо складним. У відміну від правовідношення, що має майновий характер, в зобов’язанні один учасник вправі вимагати від іншого здійснення тих чи інших дій. Зобов’язаний суб’єкт повинен їх виконувати – передавати майно, виконувати роботи чи оказувати послуги.

Господарські правовідносини залежно від того яку сферу взаємодії вони обслуговують поділяють на:

- господарсько-управлінські (відносини між органами господарського керівництва та підприємством, наприклад з приводу оподаткування);

- виробничо-господарські (відносини між підприємствами при здійсненні господарської діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг, які отримують форму господарських договорів);

- внутрішньогосподарські (відносини, що складуються безпосередньо в сфері виробництва).

5. Немайнові абсолютні господарські правовідносини. Ці правовідносини складаються з приводу немайнових благ, що використовуються суб’єктами господарювання в процесі своєї діяльності. Це фірмове найменування, торгівельний знак, комерційна таємниця та інше. Слід звернути увагу на той факт: лише при нормальній реалізації цих прав вони мають вид абсолютних немайнових прав. Коли ці права порушуються, то виникає конкретне зобов’язання по їх захисту та воно відразу ж перетворюється в майнове.