Джерела КП

Тема 3 Кримінальний закон – основне джерело кп України.

1. Співвідношення понять “закон про КВ”, “законодавство про КВ”, “Кримінальних закон”

2. Систематизація кримінальних законів

3. Проблемні питання дії кримінального закону в часі

4. Проблемні питання дії кримінального закону в просторі

5. Закон України “Про застосування амністії в Україні” як спеціальний кримінальний закон

6. Юридична природа окремих законів про амністію

7. Юридична природа законів якими вносяться зміни та доповнення до КК

8. Юридична природа Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення в сфері господарської діяльності” 15. 11.2011

9. Юридична природа Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” в ід 17.04.1991р.

Література відповідно до програми курсу.

Базові джерела з даної теми – монографії Ю.А. Пономаренка, О.В. Пушняка, Стаття М.І. Хавронюка

1.

У чинному КК на відміну від КК 1960р. не вживається термін “кримінальний закон”. Натомість законодавець використовує два інші терміни: “закон про кримінальну відповідальність” і “законодавство про кримінальну відповідальність” (про передісторію появи у тексті КК даних термінів див монографію Ю.А. Пономаренка). У зв’язку з вищесказаним в теоретичному плані слід вирішити 2 питання:

А) як співвідносяться між собою терміни “закон про КВ” та “законодавство про КВ”;

Б) як співвідносяться між собою терміни “закон про КВ” та “кримінальний закон”.

Щодо можливих варіантів відповідей на перше запитання – ознайомитись з відповідними положеннями монографії Ю.А. Пономаренка та осмислити наскільки коректним є його власне розуміння співвідношення зазначених термінів.

Щодо другого запитання – видається, що термін “кримінальний закон” має більш широкий зміст, ніж термін “закон про КВ”, оскільки виходячи з буквального розуміння останнього з термінів не можна вважати законом про кримінальну відповідальність законодавчі положення, в яких вирішуються питання про примусові заходи медичного або виховного характеру, звільнення від КВ тощо. Таким чином відмова законодавця від використання терміну “кримінальний закон” на нормативному рівні видається невдалою. У межах даного спецкурсу для позначення законодавчих актів, які виражають на зовні кримінально-правові норми буде використовуватися термін “кримінальний закон”.

Окрема проблема – чи можуть бути названі кримінальними закони, які містять окремі положення кримінально-правового характеру, але вцілому не призначені для регулювання кримінально-правових відносин (на даний момент така ситуація склалась з КПК та КВК України). У радянський період професор М.Д. Дурманов запропонував розглядати закони подібного характеру як кримінальні, проте такий підхід видається не дуже коректним, оскільки створює істотні труднощі для вирішення питання про галузеву приналежність відповідного закону. Відтак зазначені закони не повинні важатися кримінальними.

2.

з теоретичної точки зору можна виділити чимало критеріїв для систематизації кримінальних законів. Видається, що найбільш ефективним з них є – характер питань, які вирішуються у відповідному законі.

З огляду на цей критерій кримінальні закони можуть бути систематизовані наступним чином:

• Загальні кримінальні закони (закони у яких комплексно вирішується абсолютна більшість питань кримінально-правового характеру) – КК 1960 та 2001 р.р.;

• Спеціальні кримінальні закони (закони у яких вирішується певна сфера кримінально-правових питань) – ЗУ “про застосування амністії в Україні” та очевидно ЗУ “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”;

• Особливі кримінальні закони – Закони України про амністію, ЗУ від 15.11.2011р., а також закони України про внесення змін та доповнень до КК ¹

3.

деякі попередні зауваження:

у межах даної лекції:

• Дія кримінальних законів у часі буде розглядатись як забезпечувана державою формальна можливість використання або формальна необхідність виконання кримінально-правових норм відображених у відповідних кримінальних законах, обмежена календарними та фактичними часовими рамками

• Поняття “дія закону” та “чинність закону” будуть розглядатись як синонімічні, хоча у загальній теорії права існують й інші підходи до їх співвідношення (див. Наприклад, монографії М.Теплюка та О. Ющика; Пушняка)

Повноцінне розкриття питання про чинність кримінального закону в часі предбачає відповіді на 3 запитання:

1. як проблема чинності кримінального закону в часі вирішена на нормативному (законодавчому) рівні?

2. Якими є особливості так званої календарної дії кримінального закону?

3. Якими є особливості так званої фактичної дії крим закону?

Звернути увагу – складним та неповною мірою вирішеним на нормативному рівні є питання про час вчинення злочину. Хоча воно безпосередньо і пов’язано з питаннями дії кримінального закону в часі, але все ж має цілком самостійний характер, а тому в межах даного спецкурсу розглядатись не буде.

• Нормативні орієнтири щодо дії крим закону в часі.

У чинному КК питання про дію кримінального закону в часі вирішується в ч. 1, 2 ст. 4, ст. 5, а також в цілому ряді прикінцевих та перехідних положень КК. За класифікацією С.С. Алексеева (див його працю “Структура сов права”). Вищезазначені положення виражають назовні некласині норми-приписи (норми, які фіксують правила поведінки), а окремі різновиди так званих норм спеціалізованого характеру (норм, які обслуговують норми-приписи).

Усі вищеозначені норми можуть бути умовно поділені на 3 групи:

1. норми декларативного хар-ру (ч. 1, 2 ст. 4 КК):

• перша з них фіксує ординарні та екстраординарні способи набрання чинності кримінальним законом;

• друга – формулює так званий принцип негайної кримінального закону в часі;

2. норми, які за своєю природою є колізійними (норми, що усувають так звані темпоральні колізії) – див ст. 5 КК:

• у ч. 1 Ст. 5 КК зафіксовано принцип зворотної дії крим закону в часі, її підстави та межі;

• у ч. 2 ст. 5 КК вирішено питання про ситуації, коли Крим закон не має зворотної дії у часі та у непрямій формі зафіксовано “фрагмент” юридичної підстави для ультраактивної дії кримінального закону в часі;

• у ч. 3 ст. 5 КК вирішується питання про ситуації з неоднорідною кримінально-правовою природою – коли наявні підстави як для зворотною дії крим закону в часі, так і для його ультраактивної дії;

• у нормі ч. 4 ст. 5 КК фрагментарно вирішео питання про дію в часі так званого проміжного кримінального закону