3/ Внутрішня політика

Проводяться реформи центрального правління (створюються прикази), права («Судебник 1550 року») і війська за допомогою особистого радника (князь Курбський), служилої знаті (помістя) та стрільців - ядра війська. Народ і церква підтримують Івана IV. 1551 року був проведенийреформістський собор митрополита Макарія: запровадження календаря святих і церковного права (Стоглав). 1553 року британський капіан Ченслер відкриває шлях у Біле море. Встановлюються торгівельні зв'язки з Англією. 1564 року зсновується Архангельськ (морський порт).

У 1565-1572 роках в Російській державі діяла Опричнина: поділ держави на царські області (опричнина) і боярські області (земщина), влада яких, щоправда, у зв'язку з відчуженням, депортацією і роздаванням земель дворянам (новий клас воїнів) занепадає; попри все державу піддано жахливому терору: ліквідації, знищення цілих міст (1570 року - Новгород), занепад сільського господарства, масові втечі селян.

[Ред.]Зовнішня політика

Під час його правління були захоплені Казанське (1547-52), Астраханське (1556), Сибірське (1558) ханства, приєднано Велику Ногайську Орду, землі мордви (1552), кабардинські і черкеські князівства (1557). Але у 1571 році відбувся контрнаступ кримських татар, що захопили і спалили Москву. У той же період розпочалося включення до складу Московської держави земель, розташованих на південь від Оки та Верхнього Дону, які від Батиєвої навали являли собою безлюдний край (т. зв. «Поле», або «Дике Поле»). Освоєння цих земель, укріплене системою оборонних споруд («засічних ліній»), охороняло державу від спустошливих нападів Кримського ханства. 1581 року починається освоєння Сибіру. Протягом 16 ст. територія Московської держави сягнула 5,5 млн. кв. км. з населенням бл. 9-10 млн. чол., що було у 10 разів більше, ніж територія власне Московського князівства. Швидке територіальне зростання Московії зумовлене, перш за все, слабкістю її сусідів та віддаленістю від основних центрів європейського політичного життя. Підкорені Москвою народи зазнавали русифікації, у чому провідну роль відігравала політика центрального уряду та місійна діяльність Російської православної церкви.

Невдала для Росії Лівонська війна 1558-83 із Річчю Посполитою і Швецією за вихід до Балтійського моря та внутрішня політика уряду, спрямована на подальше зміцнення самодержавної влади, вкрай виснажили країну і призвели до наростання незадоволення серед населення. Іван IV, відійшовши від курсу реформ, проведених у першій половині його правління, запровадив режим опричнини, який відзначався надзвичайною жорстокістю і репресіями проти опозиції. Головним виконавцем волі царя стало дворянство, яке винагороджувалось відібраними у князів і бояр землями. Внаслідок опричнини було підірвано економічні та політичні позиції аристократії, зросла політична роль дворянства.

4/