Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

ІНДЗ

На тему: «Фізіологічні основи болю і знеболювання»

Виконав:

студент групи БП-43

Дмитришин Олег

Тернопіль 2011

Зміст:

1. Вступ

2. Компоненти болю

3. Шляхи проведення болі та її механізми

4. Ендогенне і екзогенне гальмування болю

Вступ

Біль - фізіологічний феномен, що інформує нас про шкідливі впливи, що ушкоджують або представляють потенційну небезпеку для організму. Таким чином, біль представляє собою як попереджувальну так і захисну систему.

В даний час найбільш популярним вважається визначення болю, дане Міжнародною асоціацією з вивчення болю (Merskey, Bogduk, 1994): "Біль це неприємне відчуття і емоційне переживання, що виникає у зв'язку з реальною або потенційною загрозою пошкодження тканин або зображування термінами такого пошкодження". Таке визначення не оцінює природу і походження больового стимулу, але в рівній мірі вказує як на її афективні конотації, так і на усвідомлену інтерпретацію.

Перші наукові концепції фізіології болю з'явилися в перших десятиліттях 19-го сторіччя. Це було століття проривів у вивченні механізмів болю, що дозволили вченим не тільки краще зрозуміти біль, але іноді і полегшити її.

У 20-му столітті досягнення імуногістохімії, нейрофармакології та нейрофізіології дозволили зробити найбільші відкриття в анатомії, фізіології і патофізіології болю. Протягом останніх 20 років помітно підвищується інтерес до фундаментальних механізмів болю. Знахідки, виявлені в результаті цих досліджень, знайшли застосування в клініці і ряді прикладних програм різних галузей медицини. Ідентифікація рецепторів і процесів, що беруть участь у формуванні та передачі болю привели до застосування нових засобів і методів, що забезпечують нові і все більш ефективні підходи до контролю над болем. Вони включають використання попередньої аналгезії опіоїдами або ненаркотичними (нестероїдними протизапальними) засобами, агоністами альфа-2-адренергічних рецепторів та місцевими анестетиками, контрольовану пацієнтом анальгезію в післяопераційному періоді або введення опіоїдів допомогою керованого пацієнтом пристрої, модуляцію болю біогенними амінами, такими як ендогенні опіоїдні пептиди, використання інтратекального введення препаратів при контрольованій пацієнтом епідуральній аналгезії , епідуральну стимуляцію спинного мозку.

Нові технології та нові засоби дозволили більш ефективно управляти болем. Застосування подібних методів призвело до задоволення пацієнтів і поліпшення клінічних результатів. Наші предки змушені були вірити моралістам (і докторам), які переконували їх у необхідності та корисності больового відчуття і забороні застосовувати такі неприродні засоби, як анестетики при пологах. Сьогодні лікарі під час проведення діагностичних процедур або операцій не можуть дозволити своїм пацієнтам страждати "для їх власного благополуччя". Стан болю є вирішальним підставою для призначення ефективного лікування, що є наслідком глибокого переконання в істотному негативний вплив болю на якість життя.