3. Державний нагляд за страховою діяльністю, її ліцензування.

Держава як учасник страхового ринку створює правові основи регламентування страхової діяльності, а в особі уповноваженого органу здійснює нагляд за дотриманням вимог чинного законодавства та ефективного розвитку ринку страхових послуг з метою запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.

Спеціальним уповноваженим державним органом виконавчої влади у сфері страхування є Державна комісія з регулювання ринків фін.послуг України, яка виконує такі функції.

1. Нормативно-правове регулювання у сфері страхування:

• Розроблення нормативних та методичних документів з питань страхової діяльності, які належать до компетенції уповноваженого органу;

• Узагальнення практики страхової діяльності на страховому ринку, розроблення і подання в установленому порядку пропозицій щодо розвитку й удосконалення законодавства України про страхову і посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні;

• Прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових актів з питань страхової та посередницької діяльності у страхування та перестрахуванні;

• Встановлення правил формування, обліку і розміщення резервів та показників звітності.

2. Нагляд за учасниками страхового ринку:

А) Реєстрація:

- ведення єдиного державного реєстру страховиків та страхових і перестрахових брокерів;

- видача страховикам ліцензій на здійснення страхової діяльності та - проведення перевірок їх відповідності виданій ліцензії;

- реєстрація правил добровільного страхування, на які видається ліцензія;

- реєстрація змін та доповнень до правил добровільного страхування у разі запровадження страховиком нових правил страхування чи внесення змін та доповнень.

Б) ліцензування страхової діяльності;

В) контрольно-наглядова функція:

- проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності;

- проведення аналізу додержання законодавства обєднаннями страховиків і страхових посередників;

- здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов’язань перед страхувальниками.

3) організаційне та методичне забезпечення діяльності у сфері страхування:

• Забезпечення проведення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової та посередницької діяльності у страхуванні і перестрахуванні, підвищення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю;

• Проведення і координація у визначеному законодавством порядку навчання, підготовки та перепідготовки кадрів, організація нарад, семінарів;

• Участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування і посередницькій діяльності у страхування та перестрахуванні, вивчення, узагальнення, поширення страхового досвіду;

• Здійснення організаційно-методичного забезпечення проведення актуарних розрахунків.

Основними напрямами вдосконалення державної політики у сфері страхування є:

= подальший розвиток законодавчої та нормативної бази;

= залучення страхового ринку до вирішення найважливіших питань соціального страхування;

= створення оптимального співвідношення між обов’язком і добровільним страхуванням;

= формування комплексної системи висококваліфікованого кадрового забезпечення;

= створення конкурентного середовища між страховиками і страховими посередниками;

= посилення впливу держави на проведення інвестиційної політики з боку страховиків.