3. Види собівартості. Методи визначення собівартості

По етапах формування витрат залежно від ступеня готовності продукції до кінцевого споживання розрізняють наступні види собівартості:

1. Технологічна собівартість — сума витрат, безпосередньо пов'язаних з виконанням технологічних операцій. Сюди включають:

- сировину і матеріали за мінусом повернутих відходів; покупні комплектуючі та напівфабрикати - ці витрати, як правило, визначаються на основі норм витрачання та відповідних цін цих ресурсів з врахуванням транспортно-заготівельних витрат;

- паливо та енергію на технологічні цілі - витрати на ресурси, що безпосередньо використовуються у технологічному процесі для зміни стану або форм предметів праці (плавлення, зварювання, випалювання, сушіння;

- основну і додаткову заробітну плату виробничих робітників - витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням продукції з врахуванням оплат їх відпусток та інших доплат:

- відрахування від основної і додаткової заробітної плати на соціальні потреби:

- витрати на утримання і експлуатацію обладнання - амортизаційні відрахування від вартості цих основних фондів, витрати на енергію для приведення їх в дію, витрати на інструмент та ремонт, витрати на оплату праці робітників, які обслуговують обладнання.

2. Цехова (виробнича) собівартість - сума технологічної собівартості та загальновиробничих витрат.

Загальновиробничі (цехові) витрати — це витрати, пов'язані з організацією виробництва в даному цеху та з управлінням ним.

3. Загальнозаводська собівартість — загальні витрати підприємства, пов'язані з виробництвом продукції даного виду. До складу даної собівартості включається цехова собівартість та адміністративні витрати.

Адміністративні витрати — це витрати, пов'язані з загальним управління виробництвом: витрати на утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів загальногосподарського використання (страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона); витрати на службові відрядження, поштові послуги і т.п.

4. Повна собівартість — це всі витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Витрати, пов'язані з реалізацією продукції, називаються позавиробничими.

Крім переліченого вище, собівартість може бут планова і фактична.

Планова собівартість визначається на основі прогресивних норм витрат сировини, матеріалів, часу, з використанням найбільш прогресивного обладнання та з дотриманням суворого режиму економії при управлінні.

Фактична (звітна) собівартість визначається на основі конкретних звітних даних підприємства. Вона може бути вищою або нижчою за планову.

Методи розрахунку собівартості:

1. Нормативний - величина всіх статей витрат визначається на основі норм витрат на одиницю продукції.

2. Розрахунково-аналітичний - прямі витрати визначаються на основі норм витрат, а непрямі витрати розподіляються по окремих видах продукції пропорційно до встановлених базових нормативів (наприклад, у відсотках до основної заробітної плати основних виробничих робітників).

3. Параметричний - витрати на виробництво проектного виробу встановлюється на основі економічної залежності величини собівартості від основних техніко-економічних характеристик (параметрів) виробу.