Тема 6. Витрати і ціни на продукцію підприємства

План

1. Собівартість продукції підприємства

2. Класифікація витрат на виробництво продукції

3. Види собівартості. Методи визначення собівартості

4. Економічний зміст, функції і види цін.

5. Складові елементи ціни. Методи ціноутворення на продукцію підприємства.

1. Собівартість продукції, як економічна категорія.

Витрати формуються в процесі використання матеріальних і фінансових ресурсів для досягнення певної мети діяльності підприємства.

Собівартість промислової продукції – це виражені в грошовій формі всі витрати підприємства на виробництво продукції та її реалізацію.

В загальному до складу собівартості включаються наступні витрати:

- витрати на дослідження ринку;

- витрати на підготовку та освоєння випуску нової продукції;

- витрати на виробництво продукції:

а) вартість оборотних фондів (сировини, матеріалів, енергії, палива, інструменту);

б) частину вартості основних фондів, що зношуються в процесі виробництва (амортизація машин, будівель, споруд тощо);

в) витрати на оплату праці персоналу;

- витрати на обслуговування та управління виробничими процесами;

- витрати на реалізацію продукції (вартість тари, витрати на рекламу, транспортування і т.д.);

- витрати на набір і підготовку кадрів;

- витрати на поточну раціоналізацію виробництва (вдосконалення технології, організації виробництва і т.п.);

- витрати на розвідку, використання і охорону природних ресурсів.

Собівартість продукції як економічна характеристика використовується для:

1) встановлення обгрунтованих цін;

2) оцінки ефективності діяльності підприємства та його окремих підрозділів;

3) контролю за ефективністю витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

4) для розрахунку економічної ефективності нової техніки, технології, вдосконалення організації виробництва.

Показники собівартості продукції, що використовуються в господарській практиці:

а) собівартість окремих видів продукції;

б) затрати на 1 грн. товарної продукції:

де С - собівартість всієї товарної продукції, грн.;

ТП - обсяг товарної продукції, грн.;

в) зниження собівартості продукції.

2. Класифікація витрат на виробництво продукції

Собівартість як комплексний показник включає різноманітні по характеру і призначенню витрати. Це зумовлює необхідність їх чіткої класифікації, систематизації і групування за певними ознаками.

В практиці планування собівартості найбільш часто використовується два способи групування витрат на виробництво:

1) за економічними елементами.

2) за статтями калькуляції.

Під елементами витрат розуміють окремі види витрат, які відрізняються по своєму економічному змісту.

Собівартість, розрахована за елементами витрат, дає можливість виразити у грошовій формі кошторис всіх витрат на все виробництво в цілому. Елементи витрат є однаковими для всіх галузей промисловості:

1) вартість матеріалів;

2) витрати на оплату праці;

3) відрахування на соціальне страхування;

4) амортизаційні відрахування;

5) інші витрати.

Статті калькуляції — це групи витрат, які відрізняються по їх функціональній ролі у виробничому процесі і місцю виникнення.

За статтями витрат розробляються калькуляції, тобто розраховується собівартість одиниці продукції конкретного виду. Перелік статей калькуляції змінюється залежно від галузі промисловості.

Приблизний перелік статей калькуляції:

1) Сировина і матеріали за мінусом повернутих відходів;

2) Покупні комплектуючі та напівфабрикати;

3) Паливо та енергія на технологічні цілі;

4) Основна заробітна плата виробничих робітників;

5) Додаткова заробітна плата виробничих робітників;

6) Відрахування від основної і додаткової заробітної плати на соціальні потреби;

7) Витрати на утримання і експлуатацію обладнання;

8) Загальновиробничі витрати;

9) Адміністративні витрати;

10) Витрати на підготовку і освоєння нової продукції;

11) Позавиробничі витрати.

Відмінність калькуляційних статей від аналогічних елементів витрат полягає в тому, що в статтях знаходять відображення тільки витрати, пов'язані

з випуском конкретного виробу, тоді як при розрахунку елементів витрат беруться до уваги всі витрати підприємства незалежно від того, на які потреби вони були витрачені.

При плануванні собівартості також використовуються низка інших групувань витрат:

1. За ступінню однорідності розрізняють:

- одноелементні (прості) - витрати, що мають єдиний економічний зміст (сировина, матеріали, заробітна плата і т.д.);

- комплексні - витрати, які різнорідні за складом і охоплюють декілька елементів (загальновиробничі та адміністративні витрати тощо).

2. За способом розподілу витрат між окремими видами продукції розрізняють:

- прямі витрати, які можуть бути прямо включені в собівартість одиниці продукції на основі встановлених норм витрат (основні матеріали, покупні вироби, паливо та енергія на технологічні цілі, основна заробітна плата виробничих робітників);

- непрямі витрати — це витрати, пов'язані з роботою цеху або підприємства в цілому (витрати на утримання і експлуатацію обладнання; зарплата управлінського і обслуговуючого персоналу).

3. За характером зв’язку з обсягом виробництва витрати поділяють на:

- постійні (умовно-постійні) - витрати, які незалежні (постійні,) або слабо залежні від обсягу випуску продукції (умовно-постійні).

- зміні - витрати, які істотно залежать від обсягу випуску продукції.

Поділяються на:

- пропорційні - змінюються пропорційно до зміни обсягу виробництва;

- непропорційні - поділяються на прогресуючі і деградуючі.