Тема 4. Соціально-політичні небезпеки, їхні види та характеристики. Соціальні та психологічні фактори ризику. Поведінкові реакції населення у нс.

Лекція №17

Тема «Психологічна надійність людини»

План навчального заняття

1. Психологічні особливості людини з точки зору розуміння процесу її взаємодії з навколишнім

середовищем

2.Захисні властивості людського організму.

3.Види поведінки людини та її психічна діяльність.

4.Психотипи за реакцією людей на небезпеку.

5.Особливості психології поведінки людини в екстремальних умовах.

6. Психологічний склад українського народу.

Ключові терміни і поняття

٭ нервова система; ٭ психіка; ٭ пам'ять; ٭ увага; ٭ мислення; ٭ ризик; ٭ обережність; ٭ сенсомоторні реакції; ٭ воля; ٭ дисциплінованість;

٭ недисциплінованість; ٭ здібності; ٭ комунікабельність; ٭ соромливість; ٭ характер; ٭ темперамент; ٭ типи темпераменту; ٭ емоції; ٭ стрес; ٭ невроз;

٭ гарячка; ٭ біль; ٭ шок; ٭ запалення; ٭ плач; ٭ сльози; ٭ інстинктивна поведінка; ٭ поведінка за навичками; ٭ свідома поведінка; ٭ фобії

1. Психологічні особливості людини з точки зору розуміння процесу її взаємодії з навколишнім середовищем

Людина –суб'єкт суспільно – історичного процесу розвитку матеріальної і духовної культури на Землі, біосоціальна істота, генетично пов'язана з іншими формами життя, Але виділилася з них завдяки здатності, робити знаряддя праці, що володіє членороздільною мовою, творчою активністю і моральною самосвідомістю.

Людина як жива істота має дві найхарактерніші складові: організм і психіку.

Психіка – це властивість нервової системи.

Нервова система – це сукупність структур в організмі, яка об’єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем.

Функції нервової системи людини:

• сприймає зовнішні і внутрішні подразнення;

• аналізує, відбирає і перетворює сприйняту інформацію;

• координує функції організму.

Функція людини в системах „Л-М-С” різко ускладнюється, а основне навантаження лягає не на її мускульні зусилля, а на психологічні процеси сприймання інформації, запам’ятовування та мислення. В таких умовах значно зросло навантаження на органи відчуття людини.

В цих системах діяльність людини базується на фізіологічних та психічних процесах, які протікають в мозку людини та складають матеріальну основу вищої нервової діяльності. Вища нервова діяльність здійснює єдність організму із зовнішнім середовищем.

1.1. Пам’ять

Пам’ять - закріплення, збереження в мозку того, що відбулося в минулому досвіді людини. Фізіологічною основою пам’яті є утворення, збереження й актуалізації тимчасових нервових зв’язків у корі головного мозку. Пам’ять необхідна для оволодіння працівником безпечними прийомами праці, а також для прийняття правильного рішення при нестандартних чи аварійних ситуаціях. Набуття індивідуального досвіду називають навчанням. Воно можливе завдяки пам’яті.

Види пам’яті: рухова, образна; емоційна; словесна; слухова; зорова. Крім цих видів, розрізняють також довготривалу і короткочасну пам’яті.

Об’єм пам’яті - це кількість інформації, яка може бути відтворена безпосередньо після одноразового пред’явлення.

Точність відтворення - це ступінь відповідності засвоєного матеріалу відтвореному. Погана пам’ять це перш за все погано організована пам'ять. Пам’ять має таку властивість, як забування.