Тема 3. Конституційно-правові основи державного ладу України Методичні рекомендації
Дослідження даної теми потребує визначення конституційного права як галузі національного права з його особливими рисами. Необхідно вказати на основний предмет правового регулювання – суспільні відносини, які виникають і діють у процесі здійснення влади народом України, а саме: відносини, які становлять засади народовладдя, суверенітету народу; відносини, які опосередковують будову держави як організації влади народу і для народу; відносини, які опосередковують основоположні засади функціонування держави; відносини, що визначають характер зв’язків між державою та конкретною особою та інші. У цьому питанні необхідно зазначити, за допомогою яких методів здійснюється регулювання вказаних вище суспільних відносин, тобто предмета конституційного права (метод дозволу, метод зобов’язань, метод заборон тощо).
Надалі варто зазначити, що в сучасній науці конституційного права України виділяють дві основні сфери джерел конституційного права: природне та позитивне право, доцільно було б вказати які причини спонукали включити норми природного права до сучасних конституцій світу, зокрема України. Надалі необхідно привести коротку характеристику таких джерел, як Конституція України 1996 р.; конституційних та органічних законів України, що прийняті Верховною Радою України на виконання положень Конституції України; нормативних актів Кабінету Міністрів України, Президента України, Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування, якщо вони стосуються регулювання відносин у сфері конституційного права; міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України; рішення Конституційного Суду України, в яких встановлюється конституційність законів та інших правових актів.
Необхідно дати визначення конституції, вказати на її властивості: легітимність; підсумковий характер приписів; перспективність; реальність; верховенство; стабільність; пряма дія норм; фундамент системи права. Доцільно надати класифікацію конституцій за різними підставами, а саме: за формою (писані, неписані); за терміном дії (постійні та тимчасові); за способом прийняття (даровані та народні); за порядком зміни, внесення поправок та доповнень (жорсткі та гнучкі). Необхідно показати, що сутність Конституції виявляється в її функціях, обумовлених роллю в регулюванні суспільних відносин. Назвати політичну, економічну, соціальну, культурну й ідеологічну функції конституції, розкрити роль кожної з названих функцій в житті суспільства.
Необхідним видається при вивченні даної теми дослідження новітнього конституційного процесу в Україні. Важливо дослідити Декларацію про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року, де утверджувалось здійснення українським народом його невід’ємного права на самовизначення та проголошувались нові принципи організації публічної влади та правового статусу людини і громадянина, яка поклала початок конституційного процесу в Україні. Потрібно проаналізувати три етапи конституційного процесу, які виділяють в науці конституційного права України: 1) від 16 липня 1990 року до 26 жовтня 1993 року (на цьому етапі розпочинається робота з підготовки проекту нової Конституції України); 2) з 10 листопада 1994 до 8 червня 1995 року (відновлення конституційного процесу, укладення Конституційного договору між Президентом України та Верховною Радою України про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період до прийняття нової Конституції України); 3) з 8 червня 1995 до 28 червня 1996 року (з моменту підписання Конституційного договору до прийняття Конституції України).
У сучасних умовах розбудови демократичної держави важливим видається визначення народовладдя як приналежність народові країни всієї державної влади та здійснення її в інтересах усього суспільства і кожної людини. Потрібно розкрити та зіставити поняття безпосереднього і представницького народовладдя. Варто з’ясувати і порівняти точки зору різних авторів на поняття народовладдя і демократії, звернути увагу на виникнення і розвиток різних форм народовладдя народу України.
Розкрийте зміст поняття “вибори” як однієї з форм прямого народовладдя, використаної для формування органів державної влади і місцевого самоврядування шляхом голосування. Оцініть вибори як інструмент реалізації народного суверенітету і легітимізму влади, вкажіть на соціальне призначення виборів. Потрібно дати визначення виборчого права в об’єктивному значенні та навести його характерні особливості, також доцільно дати перелік джерел інституту виборчого права в об’єктивному сенсі. Суб’єктивне виборче право потребує особливої уваги. Потрібно визначити, що воно являє собою, які існують види (активне і пасивне виборче право), особливості зазначених прав тощо.
Вибори можна вважати реальним волевиявленням народу, формою прямого народовладдя лише в тому разі, коли дотримуються певних засад, на основі яких здійснюються вибори, тобто принципів виборчого права. Відповідь на третє питання передбачає характеристику таких принципів: вільних виборів; рівного виборчого права; прямого виборчого права; принципу таємного голосування.
Зверніть увагу на те, які виборчі системи відомі конституційному праву і які з них застосовуються в Україні, визначте особливості кожної з них. Необхідно визначити, які системи виборів використовуються в Україні для формування різних органів державної влади. Варто звернути увагу на змішану виборчу систему і вказати на її переваги та недоліки перед двома іншими (мажоритарною і пропорційною). Опишіть стадії виборчого процесу і затвердження результатів виборів.
Вивчення останнього питання розпочніть з визначення поняття референдуму як однієї з форм безпосереднього народовладдя. Визначення ролі референдумів у регулюванні суспільних відносин з огляду на їх соціальні функції. Охарактеризуйте види референдумів за такими критеріями: за територією проведення; за правовою силою рішень; за підставами проведення; за предметом; за часом проведення; за суб’єктами ініціювання. З яких питань Конституція України передбачає обов’язкове проведення Всеукраїнського референдуму? Проаналізуйте стадії референтного процесу і принципи його проведення відповідно до Закону “Про Всеукраїнський і місцевий референдуми” від 3 липня 1991 р.