61. Суть і мета покарання.

Покарання – це захід примусу,  що застосовується від   імені держави   за   вироком суду  до  особи,  визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обме-женні прав і свобод засудженого (ч. 1 ст. 50 КК).

Ознаки кримінального покаран-ня:

1. Є заходом примусу. КК визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили. Застосування кримінального покарання до осіб, які вчинили злочини, є тим засобом, завдяки якому здійснюється вплив на поведінку людей, - засобом, що примушує до законослухняної поведінки.

2. Покарання застосовується від імені держави та обов’язково за вироком суду. Відповідно до ст. 3 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. КУ (ст. 124) закріплює, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а судові рішення саме й ухвалюються судами іменем України.

3. Кримінальне покарання застосовується до особи, визнаної винною у вчиненні злочину. Це положення кримінального закону закріплено у ст. 62 КУ, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину.

Ці конституційні положення відображені у ч. 2 ст. 2 КК і ст. 3, де сказано, що злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК, а застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

4. Кримінальне покарання полягає в обмеженні прав і свобод засудженого – це кара за вчи-нений злочин.

5. Кримінальне покарання полягає в негативній оцінці за вчинений злочин з боку держави.

6. Покарання тягне за собою судимість. Судимість – це певний правовий статус, пов’язаний з пра-вообмеженнями особи, несприят-ливими наслідками для неї на певний строк, визначений у законі.

7. Покарання несе персоніфіко-ваний характер. Ніхто інший не може бути покараний крім винної особи.

Мета покарання передбачена ч. 2 ст. 50 КК, а саме:

1) кара щодо засудженого;

2) виправлення засудженого;

3) запобігання вчиненню нового злочину засудженим;

4) запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

У ч. 3 ст. 50 КК зазначено, що покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

62. Перелік основних і додаткових видів покарань.

Статтею 51 визначено, що до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види покарань:

1) штраф;

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

4) громадські роботи;

5) виправні роботи;

6) службові обмеження для військовослужбовців;

7) конфіскація майна;

8) арешт;

9) обмеження волі;

10) тримання в дисциплін нар-ному батальйоні військовослуж-бовців;

11) позбавлення волі на певний строк;

12) довічне позбавлення волі.

Основні покарання призна-чаються самостійно, кожне окре-мо. Тобто за один злочин може бути призначено одне самостійне покарання, не можуть признача-тися в сукупності – два і більше покарання за один злочин.

До основних покарань нале-жать (ч. 1 ст. 52 КК): громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослуж-бовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк,  довічне позбавлення волі.

Додаткові покарання не приз-начаються самостійно, а тільки в сукупності з основними, додатково до них. До додаткових видів покарання належать (ч. 2 ст. 52 КК): позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.

Покарання, що можуть призначатися і як основні і як додаткові  - тобто як основні вони застосовуються на загальних підставах, як додаткові – в межах, установлених Особливою частиною КК. До цих видів покарання належать (ч. 3 ст. 52 КК): штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті (санкції частина статті) Особливої частини КК. До основ-ного покарання може бути приєд-нане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених КК (ч. 4 ст. 52 КК).