Розділ 2. Зміст практики

2.1. Аналіз господарської діяльності підприємства

Розділ звіту, що стосується аналізу господарської діяльності повинен складатися з наступних параграфів:

1) Аналіз фінансового стану підприємства;

2) оцінка можливості залучення інвестицій на підприємство і їх окупності.

2.1.1. Аналіз фінансового стану підприємства

При проходженні практики необхідно вирішити наступні завдання:

1. На основі вивчення причинно-наслідкового взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції поліпшення фінансового стану.

2. Прогнозування можливих фінансових результатів, економічній рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів

3 Розробка конкретних заходів, направлених на ефективніше використання фінансових результатів і зміцнення фінансового стану підприємства

Для оцінки стійкості фінансового стану підприємства використовується ціла система показників, які характеризують зміни:

а) структури капіталу підприємства по його розміщенню і джерелам утворення;

б) ефективності і інтенсивності його використання;

в) платоспроможності і кредитоспроможності підприємства;

г) запасу його фінансової стійкості.

Аналіз фінансового стану підприємства ґрунтується головним чином на відносних показниках, оскільки абсолютні показники балансу в умовах інфляції складно привести в зіставний вигляд. Одним із способів зіставності абсолютних показників є застосування дефлятора. що дозволяє аналізувати баланс в динаміці Як дефлятор зручно використовувати індекси інфляції (індекси споживчих цін)

Відносні показники, аналізованого підприємства можна порівняти:

- із загальноприйнятими «нормами» для оцінки ступеня риски і прогнозування можливості банкрутства;

- з аналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити сильні і слабкі сторони підприємства і його можливості;

- з аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденції поліпшення або погіршення фінансового стану підприємства

Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники і відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеня риски, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходження засобів до бюджету і так далі Відповідно до цього аналіз ділиться на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться спеціалістами підприємства (економічними службами), а його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансовою стану підприємства. Його мета - встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і позикові кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимуму прибутку і виключення банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, контролюючими органами на основі оприлюдненої звітності. Його мета - встановити можливість вигідно вкласти кошти для забезпечення максимуму прибутку і виключення ризику втрат.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства служать бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал і примітки до фінансової звітності, дані первинного і аналітичного бухгалтерського обліку, які розшифровують і деталізують окремі статті балансу.

Фінансова звітність, заснована на бухгалтерських правилах і принципах є спробою відобразити в логічному взаємозв'язку всі операції підприємства, які через деякий час приводять до збільшення або зниження вартості власного капіталу. Аналітик повинен працювати з цією звітністю, уважно інтерпретувати її зміст і застосовувати як стандартні методи, так і неформальні міркування для оцінки фінансових і економічних результатів роботи досліджуваного підприємства.

Баланс на певну дату описує види і розміри активів, використаних в процесі діяльності (основний капітал) і їх зобов'язання по відношенню до кредиторів і власників (власний капітал). Баланс також називається звітом про фінансовий стан, дві його частини завжди рівні один одному, тому що сума основного і оборотного капіталу у будь-який момент часу точно дорівнює сумі власного капіталу і зобов'язань, що забезпечують ці активи.

Основні категорії активів:

• основний капітал - земля, будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, які використовуються протягом тривалого періоду;

• оборотний капітал – виробничі запаси, незавершене виробництво, товари, готова продукція біологічні активи;

• інші активи - дебіторська заборгованість, грошові кошти і їх еквіваленти в національній і іноземній валюті, поточні фінансові інвестиції.

Основні джерела (пасиви):

• власний (акціонерний) капітал - включає джерела власних (статутний капітал) і прирівняних до них засобів;

• довгострокові зобов'язання - різноманітні боргові інструменти з терміном оплати більше року;

• поточні зобов'язання - заборгованість бюджету, своїм співробітникам, кредиторам і інші заборгованості, які повинні бути погашені протягом 1 року.

Баланс є статичним, як моментальна фотографія, він відображає умови на дату складання. Крім того, він володіє кумулятивним ефектом, оскільки представляє наслідки всіх рішень і операцій, які мали місце і були враховані до дати його складання.

При виключенні регулюючих статей з балансу (знос основних засобів, первинна вартість дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги) походить процес очищення балансу: до очищення - баланс-брутто, після - баланс-нетто. В результаті цієї операції окремі статті балансу набувають реальної оцінки. Очистивши баланс від регулюючих статей, а також згрупувавши окремі статті і елементи, складають скорочений аналітичний баланс-нетто.

Таблиця 1

Схема аналітичного балансу-нетто за 20__ рік

АКТИВ	На початок року	На кінець року	ПАСИВ	На початок року	На кінець року
1. Основний капітал - залишкова вартість основних засобів			1. Власний капітал
2. Оборотний капітал			2. Позикові засоби (позиковий капітал)
2.1. Запаси			2.1. Довгострокові пасиви
2.1.1. Виробничі запаси			2.2. Короткострокові пасиви
2.1.2. Готова продукція			2.2.1. Кредиторська заборгованість
2.2. Грошові кошти і їх еквіваленти
2.3. Інші оборотні активи
3. Витрати майбутніх періодів			3. Доходи майбутніх періодів
БАЛАНС (загальна вартість майна підприємства)

При ухваленні рішень по інвестиціях поточної виробничої діяльності по фінансуванню баланс можна розглядати як накопичуваний підсумок діяльності від минулих рішень по інвестиціях і фінансуванні. Крім того, чистий ефект від діяльності у вигляді прибутку або збитків за період відображається як зміна власного капіталу.

Поглиблене вивчення балансу зазвичай здійснюють за допомогою проведення його горизонтального і вертикального аналізу.

Горизонтальний аналіз дозволяє з'ясувати, як змінилася вартість кожного розділу балансу (капіталу), в абсолютному і відносному виразі і проводиться, як правило, за останній аналізований рік.

Цей аналіз необхідно проводити за допомогою таблиці пропонованої форми.

Таблиця 2

Горизонтальний аналіз балансу підприємства за 20__ рік

Статті балансу	На початок року	На кінець року	Зіставна вартість	Відхилення (+\-)
				абсолютне	відносне
А	1	2	3=1*І інф.	4 =2-1	5=2-3

Вертикальний аналіз зручніший, більш інформативний і динамічний, оскільки він дозволяє аналізувати баланс за будь-який проміжок часу, дає уявлення про структуру балансу і не потребує використання розрахунку зіставної вартості, як того вимагає в умовах інфляції горизонтальний аналіз.

Його рекомендується проводити за формою таблиці 3. Питому вагу розрахувати від суми валюти балансу.

Таблиця 3

Вертикальний аналіз балансу підприємства за 20__ рік

Статті балансу	На початок року		На кінець року		Відхилення, %
	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %
А	1	2	3	4	5

При аналізі розділів активу необхідно відобразити питому вагу у валюті балансу основного капіталу і оборотного капіталу. При аналізі розділів пасиву - власного капіталу і позикових засобів. Вертикальний аналіз закінчує застосування діаграми (кругом або стовпчастою) структурних змін балансу в динаміці протягом року.

Поглиблений аналіз балансу може бути проведений за допомогою використання щоквартальних і щомісячних балансів.

Відносні показники, аналізованого підприємства можна порівняти:

- із загальноприйнятими «нормами» для оцінки ступеня ризику і прогнозування можливості банкрутства;

- з аналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити сильні і слабкі сторони підприємства і його можливості;

- з аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденцій поліпшення або погіршення фінансового стану підприємства.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності = Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції : Сума поточної заборгованості (4 розділ пасиву балансу)

При значенні коефіцієнта 0,2-0,25 підприємство можна вважати абсолютно платоспроможним, оскільки в цьому випадку воно здатне в мінімальні терміни (практично миттєво) сплатити 20-25% короткострокової заборгованості. На практиці значення цього коефіцієнта дуже близько до нуля. Якщо фактичне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності відповідає вказаним межам або вище за них, то коефіцієнт загальної ліквідності можна не розраховувати.

Коефіцієнт загальної ліквідності = Оборотні кошти (2 розділ активу балансу): Сума поточної заборгованості (4 розділ пасиву балансу).

Характеризує здатність підприємства погасити суму всіх наявних заборгованостей. Діапазон нормальних значень 1,25 - 2,5, тобто величина оборотного капіталу підприємства повинна перевищувати суму його довго- і короткострокової заборгованості в 1,25 - 2,5 разу або на 25 - 150%. Якщо значення коефіцієнта загальної ліквідності складає менше 1,25, можна затверджувати про неплатоспроможність підприємства, оскільки після погашення заборгованості величина оборотного капіталу складатиме менше 25% від величини, що знаходилася на підприємстві до моменту виплати боргів, що негативно позначиться на подальшому здійсненні його виробничої діяльності.

В той же час, перевищення значення коефіцієнта загальної ліквідності більше 2,5 теж небажано, оскільки в цьому випадку на підприємстві формується негативна тенденція уповільнення оборотності оборотних коштів. (Якщо така спостерігається, необхідний докладніший аналіз оборотності оборотних коштів).

Рівень фінансової стійкості характеризують коефіцієнти автономії і обов'язковості.

Результати аналізу показників фінансового стану і прибутковості підприємства наводяться по формі таблиці 4.

Таблиця 4

Аналіз показників фінансового стану підприємства в динаміці

Показники	Допустимий рівень	20_ р.	20_р.	20_р.	Відхилення 20_ р. від
					20_ р.	20_р.
Показники рівня платоспроможності
Коефіцієнт:
абсолютної ліквідності	0,2-0,25
загальної ліквідності	1,25-2,5
фінансування	>0,7
Показники рівня оборотності
Рівень:
оборотності оборотних коштів	Х
закріплення засобів в обороті	Х
оборотності основного капіталу	Х
оборотності власного капіталу	Х
тривалість одного обороту	Х
Показники рівня фінансової стійкості
Коефіцієнт: автономії	→1
обов'язковості	→0
Показники рівня прибутковості %
Рівень рентабельності виробництва
Рівень прибутковості майна
Рівень прибутковості основного капіталу
Рівень прибутковості власного капіталу
Норма прибутку
Рівень рентабельності продажів

Коефіцієнт автономії показує ступінь незалежності підприємства від позикових засобів. Чим ближче його значення до 1, тим більше рівень економічної незалежності господарства. Можливі межі коливання цього показника: 0-1. Коефіцієнт автономії дорівнює добутку від ділення власного капіталу на загальну вартість майна підприємства.

Коефіцієнт обов'язковості дорівнює добутку від ділення загальної заборгованості підприємства на власний капітал. Коефіцієнт обов'язковості показує суму позикових коштів, що доводяться на 1 тис.грн. величини власного капіталу підприємства. Чим нижче значення цього коефіцієнта, тим стійкіше фінансове положення. Критичним прийнято вважати значення коефіцієнта рівне 1, коли загальна заборгованість дорівнює власному капіталу.

До показників прибутковості відносять.

1. Рівень рентабельності дорівнює добутку від ділення прибули від реалізації на собівартість реалізованої продукції.

2. Рівень рентабельності майна дорівнює добутку від ділення чистого прибутку на вартість майна.

3. Рівень прибутковості власного капіталу дорівнює добутку від ділення чистого прибутку на вартість власного капіталу.

4. Рівень прибутковості основного капіталу дорівнює добутку від ділення чистого прибутку на вартість основного капіталу.

5. Рівень прибутковості власного оборотного капіталу дорівнює добутку від ділення чистого прибутку на вартість власного оборотного капіталу.

Приведені показники можуть бути порівняні в динаміці і обов'язково - з критичними їх значеннями.

При аналізі щомісячних балансів, складених в аналізованому році, аналіз коефіцієнтів може бути проведений також щомісячно.

Ефективність використання оборотних коштів в основному оцінюється рівнем рентабельності оборотного капіталу (відношення чистого прибутку до величини оборотного капіталу) і порівнюється в динаміці, з передовим підприємством і середньо районними даними, проте можуть бути розраховані і показники рентабельності майна і рентабельності продажів.