2. «Дисципліна "Економіка праці та соціально-трудові відносини": предмет, метод, задачі, структура, зв'язок з іншими науками»

Метою навчальної дисципліни "Економіка, праці та соціально-трудові відносини" є формування у студентів — майбутніх економістів та управлінців — системи теоретичних і практичних знань про категорії, поняття, механізми забезпечення ефективної зайнятості населення та прогресивного розвитку соціально-трудових відносин в Україні на всіх рівнях.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність постановки та розв'язання у цьому підручнику комплексу завдань:

• дати студентам загальні ґрунтовні навички наукового аналізу соціально-трудових процесів на всіх рівнях, викликати у них інтерес до наукових досліджень у цій сфері;

• сформувати у студентів науково обґрунтовані, адекватні реальності, раціональні знання про процеси, явища й тенденції у соціально-трудовій сфері в нашій країні: трудовий потенціал, людський капітал, людський розвиток, ринок праці, зайнятість і безробіття, соціально-трудові відносини, організаційні, економічні й соціальні компоненти процесу праці;

• навчити студентів використовувати здобуті знання в конкретних процесах управління соціально-трудовими відносинами, організації праці та забезпечення її високої ефективності на всіх рівнях;

• сформувати на цій основі доцільне ставлення студентів до власного трудового потенціалу, вміння нарощувати й ефективно використовувати свій людський капітал, забезпечувати власну конкурентоспроможності на ринку праці, усвідомлено досягати реалізації своїх інтересів у соціально-трудових відносинах.

Об'єктом вивчення дисципліни "Економіка праці і соціально-трудові відносини" є система економічних, соціальних і організаційних відносин між людьми з приводу відтворення й ефективного використання людських продуктивних сил в процесі праці.

Предметом вивчення дисципліни "Економіка праці і соціально-трудові відносини" є сукупність теоретичних і практичних проблем формування людського потенціалу, забезпечення ефективного використання його у сфері праці як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою забезпечення високої якості життя населення та високої ефективності економічної діяльності.

Характеризуючи методологію вивчення дисципліни "Економіка праці і соціально-трудові відносини" слід зауважити, що слово "методологія" має два значення: 1) вчення про науковий метод пізнання й перетворення світу і 2) сукупність методів дослідження, що застосовуються певною наукою відповідно до специфіки об'єкта її пізнання.

Стосовно першого значення сутність методології економіки праці полягає у дослідженні найважливіших наукових положень, обумовлених об'єктивними законами розвитку виробництва, праці й суспільства в соціально орієнтованій ринковій економіці, виборі для цього наукового методу пізнання, врахуванні цих положень при прийнятті рішень у сфері праці та соціально-трудових відносин. У зв'язку з цим доцільно виділити три важливих положення:

1. Загальною методологічною основою наукового дослідження тенденцій розвитку суспільної праці та соціально-трудових відносин е діалектичний метод, що включає такі базові положення: необхідність розглядати всі економічні й соціальні аспекти праці у взаємозв'язку та взаємообумовленості, в динаміці, оновленні й розвитку; врахування закону перетворення простих кількісних змін у комплексні якісні; розгляд боротьби між старими й новими відносинами у сфері праці у властивих явищам внутрішніх протиріччях.

2. При вивченні сутності й трансформації соціально-трудових відносин та процесів необхідно враховувати історичний аспект суспільних і виробничих умов у нашій країні, а також світовий досвід гармонізації й регулювання відносин у сфері праці.

3. Теоретичною основою вивчення економіки праці, опрацювання основних положень регулювання соціально-трудових відносин має бути економічна теорія, яка вивчає економічні відносини, досліджує й формулює економічні закони, форми вияву їх у соціально-трудовій сфері. Пізнання й використання цих законів, аналіз об'єктивних і суб'єктивних чинників, які впливають на механізм їх дії, є важливою умовою цілеспрямованої трансформації соціально-трудових відносин відповідно до потреб соціальної ринкової економіки.

У своєму другому значенні методологія стає сполучною ланкою між терією та практикою, за допомогою якої закони соціально-економічного розвитку реалізуються у політиці управління соціально-трудовими процесами й відносинами на всіх рівнях. У цьому значенні методологія економіки праці — це сукупність загальних прийомів і методів дослідження соціально-трудових відносин та процесів і опрацювання рішень щодо їх вдосконалення з метою забезпечення соціального розвитку й економічної ефективності.

Для досягнення мети і реалізації поставлених завдань при дослідженні проблем економіки праці й соціально-трудових відносин використовуються різні загальнонаукові й специфічні методи дослідження, взаємопов'язані та послідовно застосовувані в загальній логіці аналізу. Наприклад, історико-логічний метод використано у цьому підручнику при дослідженні соціально-трудового напряму економічної думки, еволюції праці як чинника виробництва, характеристик відтворення населення, концепцій людського капіталу та людського розвитку, міжнародного досвіду регулювання зайнятості та розвитку соціального партнерства; класифікаційно-аналітичний метод — при дослідженні компонентів трудового потенціалу, якості робочої сили, основних видів інвестицій в людський капітал, зайнятості, безробіття, соціально-трудових відносин, умов праці, форм і систем її оплати та ін.; економіко-математичні методи — для виявлення взаємозв'язків між інвестиціями в людський капітал та економічними результатами людської діяльності на різних рівнях, розрахунку показників зайнятості й безробіття, розробки методики безтарифної моделі оплати праці і т. ін; методи статистичного аналізу — для оцінки стану та динаміки змін різних показників трудового потенціалу, зайнятості, безробіття, рівня життя населення України тощо; графічно-аналітичний — для наочної ілюстрації досліджуваних соціально-економічних явищ та процесів рисунками та діаграмами.

Перераховані методи далеко не вичерпують арсенал методів дослідження, використаних у цій книзі і використовуваних при аналізі соціально-трудових процесів загалом. При вивченні матеріалів різних тем, виконанні творчих завдань, при пошуку відповідей на запитання та завдання для самостійної роботи ви можете значно розширити цей перелік.

Характеризуючи інформаційну базу вивчення дисципліни "Економіка праці та соціально-трудові відносини", слід передусім звернути вашу увагу на такі основні джерела:

1. Законодавство України про працю. Воно включає Кодекс законів про працю України, закони, прийняті Верховною Радою України (список цих Законів наведено в додатку 1); більше 3000 постанов та указів, що стосуються праці та працюючих, оплати праці, умов праці, трудової діяльності, працівників, роботодавців.

2. Статистична база для дослідження соціально-трудових процесів в Україні також досить багата. Крім загального "Статистичного щорічника України", який містить основну інформацію про всі напрями соціально-економічного розвитку, Держкомстат України щорічно видає дуже багато різних спеціалізованих статистичних збірників, які містять корисну інформацію. Найкориснішими для дослідження наших проблем є такі щорічники: "Економічна активність населення України", "Праця в Україні", "Доходи і рівень життя населення України", "Регіональний людський розвиток", "Соціальні індикатори рівня життя населення", "Витрати і ресурси домогосподарств України" та ін.

3. Важливим для вивчення багатьох тем нашої дисципліни є знайомство з документами і матеріалами Міжнародної організації праці (МОП). Найважливіші з погляду завдань нашого предмета конвенції МОП наведені в додатку 2. Основні видання, необхідні для вивчення конкретних тем, наводяться у переліку літератури в кінці кожної теми. Ці матеріали найповніше представлені в Україні у залі-депозитарії Організації Об'єднаних Націй Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Крім того, багато корисної інформації ви можете знайти на сайті Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй.

Для управління процесами праці використовують економічні,

адміністративні і соціально-психологічні методи. Економічні методи пов’язані з

використанням засобів та інструментів, що стимулюють економічну

зацікавленість в досягненні високих результатів праці і ефективного

використання її ресурсів. Інструментами економічних методів виступають

важелі та стимули – ціни, податки, кредити, фінансові пільги і санкції, стимули

й мотиви до праці тощо. Адміністративні – це прямі методи управління з боку

держави. Вони спрямовані на збалансованість інтересів суб’єктів соціально-

трудових відносин. Інструментами адміністративних методів виступають

закони, нормативні акти, вказівки, розпорядження. Вони виступають у якості

державної директиви, обов’язкові для виконання. Соціально – психологічні —

це опосередковані методи впливу на поведінку людей на підприємстві.

Економіка праці і соціально - трудові відносини, як дисципліна тісно співпрацює з іншими дисциплінами та науками, такими як: «Праця як сфера життєдіяльності», «Населення і трудовий потенціал», «Людський капітал», «Ринок праці і зайнятість населення», «людина на ринку праці», Соціально-трудові відносини», «Соціальне партнерство», «Управління персоналом», «Соціальна політика», «Трудове право» та інші.

Можна зробити висновок, що так як предметом вивчення дисципліни "Економіка праці і соціально-трудові відносини" – це сукупність теоретичних і практичних проблем формування людського потенціалу, забезпечення ефективного використання його у сфері праці як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою забезпечення високої якості життя населення та високої ефективності економічної діяльності, то вивчення даної дисципліни досить важливе для майбутніх спеціалістів в області економіки.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА розрахунково-графічної системи: