Реферати

Еволюція державницьких ідей Богдана Хмельницького.

Дипломатичні зв’язки Української держави з Московією.

Дипломатичні зв’язки Української держави з Туреччиною.

Значення для України союзу з Кримом.

Дипломатичні зв’язки Української держави з Волощиною, Семиграддям, Австрією.

Полководці національно-визвольної війни.

Опозиція Б. Хмельницькому.

Союз з Московією - благо чи нещастя для України ?

ЛІТЕРАТУРА

(Дивіться літературу до попередньої теми).

Тема 7. Завершальний етап загальнонаціональної війни проти Речі Посполитої. Спроба гетьмана Івана Виговського домогтись незалежності України від Росії. (1654-1660).

(2 год.).

Заняття 1 ( 1 год. ).

План

1. Воєнні успіхи російських та українських військ у 1654-1656 рр.

2. Підписання Росією сепаратної Вільненської угоди 1656 р. про перемир'я з Польщею та реакція на неї гетьманського уряду.

3. Боротьба України проти Речі Посполитої в союзі з Трансільванією та Швецією восени 1656 р. - навесні 1657 р.

4. Смерть Богдана Хмельницького. Роль Богдана Хмельницького в історії України.

Методичні поради до вивчення теми.

Говорячи про воєнні успіхи російсько-українських військ в 1654 – 1656 рр., слід наголосити і на тих проблемах, які виникли перед Б. Хмельницьким в цей період. Перш за все це постійна загроза удару з тилу з боку татар, які стали союзниками Польщі після заключення Переяславської угоди між Україною і Росією. Ця проблема була вирішена підписанням в листопаді 1655 р. після битви під Озірною взаємовигідного мирного договору між Україною і Кримським ханством. Крім того, в ході визволення Білорусії від поляків виявилися розбіжності в стратегічних планах гетьмана Б. Хмельницького і царя Олексія Михайловича, оскільки перший створював на нових територіях козацькі полки, а другий наказував приводити населення до присяги цареві.

В 1656 – 1657 рр. Польща поступово опинилась в фокусі інтересів багатьох європейських країн, занепокоєних порушенням воєнно-політичного балансу в результаті успішних дій українсько-трансільвансько-шведської армії проти Речі Посполитої, державність якої опинилась на межі краху. Слід зазначити, що зближення України з цими країнами відбулось внаслідок фактичної зради російським царем умов Переяславської угоди в результаті заключення Росією сепаратного Віленського договору з Польщею, суть якого зводилась до обіцянок польської шляхти обрати на сеймі Олексія Михайловича польським королем після смерті Яна Казимира. Українсько-польський конфлікт загрожував перерости в загальноєвропейську війну. Австрійський імператор Фердинанд ІІІ вирядив на допомогу королю Яну Казимиру свої війська, а Данія оголосила війну Швеції і тим відволікла її армію на себе, залишивши українсько-трансільванські війська напризволяще. В результаті Польща була врятована, а Україна зазнала чергової поразки.

Розкриваючи питання про роль Б. Хмельницького в історії України необхідно передусім наголосити на тому, що саме за великого гетьмана була зроблена перша реальна спроба створити незалежну козацько-гетьманську державу. Варто акцентувати увагу на тому, що однією з головних причин втрати українським народом шансів на здобуття власної держави став крах української монархічної ідеї зі смертю Б. Хмельницького. Вузькостановий егоїзм, недалекоглядність старшинських угруповань та недосвідченість 16-річного сина гетьмана Юрія поставили хрест на створенні в Україні правлячої династії, перетворенні її в абсолютну монархію і входженні на рівноправних засадах, як суб’єкта міжнародних відносин, в число розвинутих європейських країн. Не пройшовши в своїх державотворчих змаганнях етапу абсолютистської монархії, як більшість інших європейських країн, українська політична еліта залишилась розпорошеною, а козацько-гетьманська держава стала, фактично, . на шлях розвитку Речі Посполитої, що для обох держав завершилось закономірним крахом.

Реферати

Суперечності між Україною і Московією.

Українсько-шведські відносини.

Правомірність реакції Богдана Хмельницького на Вільненську угоду.

Похід українських військ Антона Ждановича на Польщу.

Богдан Хмельницький і Кромвель.

Джерела

1. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. -К. 1992.

2. Літопис Самовидця. - К., 1971.

3. Летопись событий в Юго-Восточной России в ХУІІ веке.

Составил Самуил Величко, бывший канцелярист Канцелярии Войска Запорожского . - К., 1848-1864. - Т. 1 -4.

4. Універсали Богдана Хмельницького (1648-1657).-К., 1998.

5. Шевальє П'єр. Історія війни козаків проти Польщі. - К., 1993.

Література

1. Борисенко В.Й., Заремба С.З. Україна козацька. - К., 1993.

2. Борисенко В.Й. Переддень національної трагедії України // Історія України. - 1999.-№№3,4.

3. Галактионов И.В. Из истории русско-польского сближения в 50-60-х.. годах. XVII века (Андрусовское перемирие 1667 года). - Саратов, 1960.

4. Голобуцький В.О. Запорозьке козацтво. - К., 1994.

5. Горобець В.М. Білорусь козацька. - К., 1998.

6. Гурбик А. Сподвижник Богдана Хмельницького Антон Жданович // Доба Богдана Хмельницького. - К., 1995.

7. Каргалов В.В. Полководцы XVII в. – М.,1990.

8. Крип’якевич І. Студії над державою Б. Хмельницького. – Ч. 9. – Держава Б. Хмельницького // Записки НТШ. – Т. 151. – С. 150.

9. Липинський В. Україна на переломі: 1657-1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII ст. - Філадельфія. - К., 1992.

10. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. - К., 1994.

11. Смолій В.А., Степанков В.С. Українська державна ідея ХУІІ-ХУШ ст. -

К.. 1997. 12.Смолій В.А., Степанков В.С. Національно-визвольна революція .-К.,1999.

13. Степанков В.С. Антифеодальна боротьба в роки визвольної війни та її вплив на формування Української держави (1648-1654).-Львів, 1991.

14. Степанков В.С. Проблема становлення монархічної форми правління Б. Хмельницького ( 1648 – 1657 ) // УЇЖ. – 1995. - № 4. – С. 14-33.

15. Федорук Я.О. Міжнародна дипломатія і політика України 1654-1657 рр. Львів, 1996. - Ч.1.

16. Яковлєва Т.Г. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII ст. - К., 1998.

Заняття 2.

( 1 год.)

План

1. Політичні плани уряду Івана Виговського та реакція на них різних політичних сил у серпні-грудні 1657 р.

2. Боротьба Івана Виговського проти прибічників союзу з Росією (січень-липень 1658 р.).

3. Українсько-російська війна 1658-1659 рр.

4. Виступи частини старшини проти політики уряду Івана Виговського влітку-восени 1659 р. та його падіння.

5. Прихід до влади Юрія Хмельницького та підписання Україною Слободищенського трактату.

Методичні поради до вивчення теми.

Аналізуючи політику І. Виговського, слід зазначити, що вона, в основному, зводилась до реставрації феодальних відносин, а отже не могла підтримуватись покозаченого значною мірою народу України. центром невдоволення такою політикою була, як і раніше, Запорозька Січ. Таким чином, план Виговського спертися на Польщу для збереження самостійності української держави зустрів рішучий протест значної частини покозаченого населення республіки.

Зближення І. Виговського з Польщею значною мірою визначалось демагогічною політикою царизму, яка виявилась у тому, що, з одного боку, він надавав феодальні привілеї козацькій старшині і шляхетству, а з другого – підбурював нижчі прошарки населення України проти вищих. Цим російський уряд вирішував дві проблеми: по-перше, укріплював феодальні порядки, а, по-друге, руками обдурених низів підривав автономію України, яку прагнув зміцнити І. Виговський і лояльна до нього частина старшини. Виговський спочатку не поривав з Росією, але невдовзі зрозумів, що союз із слабкою на той час Польщею вигідніший для України. ніж підкорення постійно зростаючим вимогам Москви. Однак, не маючи широкої популярності серед простого люду, який вважав його аристократом, Виговський викликав проти себе сильну опозицію, що призвело до повстання, на чолі якого став полтавський полковник ( ставленик Москви ) Мартин Пушкар. Його підтримувала і Запорозька Січ.

У боротьбі з Росією І. Виговський основну ставку зробив на Польщу, з якою було підписано Гадяцький договір. Пороте І. Виговський не зміг спертися, як свого часу Б. Хмельницький, на рядове козацтво, яке поповнювалося селянськими масами і не могло прийняти повернення до феодальних порядків Речі Посполитої. Значна частина козацької старшини теж розуміла, що всі перемоги часів Хмельниччини козаки здобули в союзі з селянством. Ця війна коштувала Україні до 50 тисяч жертв: частина полягла в бою, а татари, що прибули на допомогу І. Виговському, вивезли багато ясиру з Лівобережжя. Усі помилки гетьмана вміло використовував царський уряд. Київський воєвода Б. Шереметьєв виступив з заявою, у якій звернувся до населення України із закликом розпочати боротьбу з Виговським. Одночасно на Україну було вислано нове військо під проводом князя Трубецького. Отже, Москва, нахабно порушуючи умови Переяславської угоди, взяла відвертий курс на повалення гетьмана Виговського.

При вивченні четвертого питання студентам слід звернути увагу на чинники, що спричинили падіння уряду Виговського. По-перше, це публікація урізаних польським сеймом статей Гадяцької угоди, яка перетворювалась на дещо модифікований варіант Зборівського договору: гетьмана козаки обирали шляхом подання чотирьох кандидатур на затвердження короля; заборона для Виговського приймати іноземні посольства та карбувати власну монету. По-друге, похід Івана Сірка у Крим призвів до того, що татари покинули військо Виговського, а без їх допомоги він не зміг вибити російські залоги з українських міст. Крім того, на Лівобережжі розпочалось, активно підтримуване Москвою, повстання переяславського полковника Т. Цюцюри.

В умовах різкого падіння авторитету Виговського, Ю. Хмельницький, спираючись на підтримку більшості козацького війська і московського уряду, в вересні 1659 р. під Білою Церквою розгромив його війська. Козацька старшина, яка покинула Виговського, і молодий гетьман Юрій Хмельницький в жовтні 1659 р. в Переяславі уклали з Росією новий договір, який суттєво обмежував автономні права України. Цей договір зобов’язував гетьмана посилати козацькі частини в розпорядження царських воєвод, забороняв їм самостійні військові дії. Крім Києва, російські гарнізони вводились в Переяслав, Чернігів, Ніжин, Брацлав, Умань. Козакам заборонялося обирати гетьмана без дозволу царя, а гетьману, в свою чергу, призначати на посади генеральних старшин. Передбачалось застосування смертної кари особам, що боролися проти Росії, а також обмін втікачами. Переяславські статті, прийняті в оточенні російських військ, розчарували навіть ту старшину, котра дотримувалася проросійської орієнтації. Після Переяславського договору Росія оголосила війну Польщі, а польський король Ян Казимир, уклавши мирний договір зі Швецією, об’єднався з татарами і рушив в Україну. Після поразки російських військ під Чудновим польське командування запропонувало українському гетьманові розірвати союз з Росією і підписати нову угоду з Польщею. Цікаво, що ініціатором цієї пропозиції став Виговський, який хотів таким чином завершити розпочату ним раніше справу. Після наради з київським митрополитом Діонісієм Балабаном та старшиною Ю. Хмельницький в жовтні 1660 р. підписав Слободищенський трактат, за яким Україна поверталася під владу Речі Посполитої на автономних засадах. Слободищенський договір фактично розділив Україну на дві частини, оскільки Лівобережжя не визнало Ю. Хмельницького гетьманом, обравши замість нього Якима Сомка. Після цього договору почалися війни між окремими регіонами України з активною участю іноземних держав, кожна з яких переслідувала власні інтереси.

Реферати

Іван Виговський.

Мартин Пушкар.

Позиція московського уряду в протистоянні І.Виговського й М.Пушкаря.

Початок "Руїни".

Людські втрати України в 1658-1659 рр.

Державна ідея в суспільній свідомості українського народу.

Умови і списки Гадяцької угоди.

Виступ козацької старшини проти Івана Виговського.