12. Природне освітлення в закладах освіти, види, нормування, експлуатація.

Всі приміщення середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів повинні мати природне освітлення. Незалежно від розміщення вікон ( збоку, зверху ) в навчальних приміщеннях світло повинно падати на робочі місця ліворуч. Забороняється направлення світлового потоку праворуч. Спереду від учнів, окрім майстерень з обробки металу , де повинен переважати правосторонній або прямий світлорозподіл. При загальній площі класної кімнати 64 м. кв. і більше, обов’язково слід передбачити додаткове освітлення через рекреаційні приміщення. Допускається використовувати матове скло, для освітлення внутрішньої світлонесучої стіни на висоті 0,8 – 1,0 м. від глухої перегородки і далі 1,2 – 1,4 м. віконне скло до стелі. Орієнтація вікон навчальних приміщень повинна відповідати вимогам ДБН В.2 /2. – 3 – 97.

Зона освітлення, яка забезпечує високий рівень здорової функції – 1000 – 1200 лк.

Достатність і рівномірність освітлення можна оцінити за світловим коефіцієнтом ( СК ) , який залежить від розміру вікон, конфігурації їх, кількості.

13. Штучне освітлення в закладах освіти, види, джерела світла для навчальних приміщень, нормування.

Рівень штучного освітлення і електротехнічне устаткування навчальних приміщень, освітлення території школи повинні відповідати СніП ІІ – 4 – 79 ; СН 544 – 82 ; СН 541 – 82 ; ДСТУ БВ. 2.2 – 6. 97.

Рівень штучного освітлення навчальних приміщень шкіл при використанні лампи розжарювання 150 лк і 300 лк – при лампах люмінесцентних. У кабінетах креслення, майстернях рівень штучного освітлення повинен бути відповідно 300 – 500 лк, 200 – 400 лк.

Раціональне співвідношення між світловими потоками від вікна і штучного освітлення повинно бути 2 : 1.

Оптимальний рівень штучного освітлення спортивного залу складає 400 лк на рівні підлоги. Освітлювальна арматура у спортивному залі повинна бути закрита металевими сітками, так само, як і вікна, опалювальні пристрої.

Світильники очищаються не менше 1 разу на три місяці.

27. Особливості навчання дітей з питань особистості безпеки, основ цивільного захисту.

Концепція "Безпеки життєдіяльності" (БЖД) та цивільного захисту виступає як система основоположних наукових теоретичних положень і практичних підходів, що забезпечують мінімальний ризик у процесі життя і діяльності будь-якої людини.

У більшості країн, і в Україні теж, концепція "БЖД" розробляється як міждисциплінарна, синтетична сукупність додаткових знань, умінь і навичок, яка об'єднує виховно-освітню і професійну функції. Це диктується змінами в суспільстві нашої держави на сучасному етапі її розвитку.

Безпека людини - поняття складне, багатогранне і багатофакторне. За обсягом і змістом воно охоплює весь комплекс людських відносин у соціальній і виробничій сферах, саму сутність людського життя, рівень національного розвитку і безпосередньо впливає на основний показник благополуччя населення - індекс людського розвитку. Тому виховання у кожної людини методологічних навичок організації безпеки власного життя та довкілля повинне починатися з дитинства і продовжуватися в процесі всього життєвого циклу.

Оскільки подальший розвиток цивілізації неминуче пов'язаний з розширенням виробництва, і, як наслідок, виникненням додаткових видів небезпек, що стосуються кожної людини, то одним з актуальних завдань сучасності є подальше підвищення науково-освітнього і виховного рівня населення, його здатності й уміння проводити комплексну оцінку ступеня загроз і ефективності рівня цивільного захисту.

Освіта та виховання у сфері БЖД та цивільного захисту спрямовані на одержання кожною людиною зокрема, особливо учасниками навчально-виховного процесу, фундаментальних знань, умінь і навичок; формування поглядів, цінностей і поведінки з метою запобігання виникненню ризику для життя та здоров’я людей.

24. Характеристика зон радіоактивного зараження.

До радіаційно небезпечних об'єктів на території України відносяться:

- атомні електростанції (Запорізька, Південно-Українська, Рівненська, Хмельницька і Чорнобильська);

- підприємства по виготовленню і переробці відпрацьованого ядерного палива;

- підприємства по похованню радіоактивних відходів;

- науково-дослідні та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами;

- ядерні реактори на об'єктах транспорту та інші.

Найбільш небезпечними з усіх аварій на радіаційно небезпечних об'єктах, є аварії з викидом радіонуклідів в атмосферу і гідросферу, що призводять до радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища.

Ступінь забруднення характеризується поверхневою (об'ємною) щільністю зараження радіонуклідами і вимірюється активністю того чи іншого радіонукліда.

Радіаційна дія на персонал об'єктів і населення в зоні радіоактивного забруднення оцінюється величиною дози зовнішнього і внутрішнього опромінювання людей.

Основними дозиметричними величинами за допомогою яких оцінюється дія радіації на людину, є поглинута та еквівалентна доза її опромінювання.

Експозиційна доза визначається тільки для повітря при гамма- і рентгенівському випромінюванні.

Поглинута доза - це основна дозиметрична величина для оцінки радіаційної небезпеки.

Еквівалентна доза - дозиметрична величина для оцінки шкоди здоров'ю людини від дії іонізуючого випромінювання будь-якого складу, дорівнює добутку поглинутої дози на коефіцієнт якості.

 Таблиця 1

Дози і одиниці вимірювання радіоактивного забруднення

 

ДОЗИ	ОДИНИЦІ ВИМІРЮВАННЯ		ПЕРЕВЕДЕННЯ ОДИНИЦІ
	СІ	Не системні
Експозиційна	Кулон на кг повітря ( Кл/кг)	Рентген (р.)	1 Кл/кг=3876 р.
Поглинута	Грей (Гр.)	Рад	1 Гр=100 рад 1 рад=0,87 р.
Індивідуальна еквівалентна	Зіверт (Зв)	Бер	1 Зв=100 бер 1 рад=0,87 бер