Торговельні операції міжнародних корпорацій.

1. Міжнародні торговельні міжнародних корпорацій.

2. Нетрадиційні методи фінансування.

3. Страхування і державна підтримка торговельних операцій.

4. Торговельні операції між внутрішніми підрозділами міжнародних корпорацій.

Серед торгівельних операцій найбільш поширені та відомі експортно-імпортні операції. Експорт – це діяльність якою займаються не тільки великі, а й малі компанії. За прогнозами, обсяг експортної діяльності фірм різних масштабів у світовій економіці, ймовірно, зросте в найближчому майбутньому. Одна з причин – та, що процес експорту спростився. Поступове послаблення торгових барєрів під протекцією ГАТТ, а тепер і ВОП, поряд з регіональними економічними угодами, такими, як Європейський Союз та УПАВТ, значно збільшили можливості експорту. Щоб зменшити витрати на експорт, фірми дедалі частіше користуються факсимільними апаратами, всесвітньою інформаційною мережею, 800 міжнародними телефонними номерами та міжнародними експрес-послугами авіазвязку. Фірми, що прагнуть експортувати продукцію, мають вивчити можливості закордонних ринків, уникати численних непередбачених проблем, які часто асоціюються з веденням бізнесу на міжнародному ринку, ознайомитися з методикою фінансування експорту й імпорту, знайти, де можна профінансувати й застрахувати експортний кредит і в який спосіб зменшити ризик валютного обміну. Увесь процес ускладнюється фактом неповної конвертованості валют багатьох країн. Через це виникає проблема організації оплати експорту в країнах зі слабкими валютами.

Під експортно-імпортними операціями розуміють комерційну діяльність, що повязана з купівлею-продажем товарів, що мають матеріально-речову форму.

Існує два методи операцій по експорту та імпорту товарів:

• прямий метод;

• непрямий метод.

Під торговельно-посередницькими операціями розуміють операції, що повязані з купівлею-продажем товарів, що здійснюється за дорученням виробника незалежним від нього торговельним посередником на основі укладеної між ними угоди або окремого доручення.

Торговельне посередництво – це досить широке поняття, яке включає значне коло послуг: перепродаж товару; пошук закордонного контрагента; підготовка та завершення угоди; кредитування сторін; здійснення транспортно-експедиторських операцій; страхові операції; проведення рекламних заходів; здійснення технічного обслуговування.

До торговельно-посередницьких фірм відносяться фірми, які в юридичному та господарському відношенні не залежать від виробника чи споживача товарів. Вони діють за для отримання прибутку, який створюється або як різниця між цінами, по яким вони купують та продають товар, або як винагороду за послуги.

Торговельно-посередницькі операції можливо розділити на чотири види: по перепродажу; комісійні; агентські; брокерські.

Операції по перепродажу. Здійснюються торговельними посередниками від свого імені та за свій рахунок. Тут торговельний посередник виступає стороною договору як з Репортером, так і з покупцем.

Розрізняють два види операцій по перепродажу.

До першого виду належать операції, в яких торговельний посередник виступає по відношенню до експортера як покупець. Він стає власником товару і може реалізувати його кому завгодно та по будь-якій ціні.

Другий вид операцій, коли експортер та торговельний посередник підписали угоду про продаж товарів на певній території, в конкретний термін та інших деталях, встановлених в договорі.

Таким чином, посередництво шляхом договору полягає в просуванні товарів від експортера до споживача, при цьому торговець зобовязаний дотримуватися певних умов експортера.

Комісійні операції. Це здійснення однією з сторін, що називається комісіонер, за дорученням іншої сторони, що називається комітентом, угод від свого імені, але за рахунок комітента. Взаємовідносини регулюються угодою. Комітент залишається до кінця власником товару, а комісіонер не купає товар. Для третьої сторони, стороною угоди є комісіонер, а комітента він взагалі може не знати. Комісіонер отримує винагороду або як відсоток, або як різницю між ціною комітента та продажною.

Різновидом комісійних угод є консигнаційна угода. Це продаж товарів зі складу комісіонера, але товар належить консигнанту, тобто експортеру. Консигнаційна форма торгівлі використовується при слабому вивченні ринку або при поставках нових товарів, або товарів масового виробництва, в стійкому збиті яких експортер не впевнений. Це зручна форма торгівлі, що дозволяє ознайомитися з товаром та вибрати необхідне.

Агентські операції. Це доручення однієї сторони, що називається принципалом, іншій країні, що називається агентом, здійснення юридичних угод за рахунок та від імені принципала на оговореній території. Незалежність агента проявляється в тому, що він не стоїть в трудових відносинах з принципалом та здійснює свою діяльність самостійно на основі агентської угоди. Він є юридичною особою, зареєстрованою в торговому реєстрі. Агент лише сприяє угоді, але сам стороною не виступає, тобто контракт про покупку не укладає.

Брокерські операції. Це встановлення через посередника-брокера контактів між продавцем і покупцем. Брокер не є стороною в договорі, а використовується лише для інформування двох сторін, які беруть на себе зобовязання по угоді. На відміну від агента, він не знаходиться в договірних відносинах зі сторонами, а діє на основі окремих доручень.

2. Нетрадиційні методи фінансування

Зустрічна торгівля – це альтернативний спосіб організації міжнародної торгової операції, коли традиційні засоби платежу виявляються дорогими, складними для реалізації або їх просто не існує. Зустрічна торгівля вирішує проблему не конвертованості валюти для експортерів, тобто коли експортер не може розрахуватися своєю національною валютою; а таких, хто хотів би одержати оплату в неконвертованій валюті, знайдеться небагато. Зустрічна торгівля позначає увесь спектр бартерних угод; її суть полягає в обміні товарів і послуг на інші товари й послуги, якщо грошовий розрахунок неможливий.

Зустрічна торгівля — зовнішньоторговельні операції, при здійсненні яких у документах фіксуються тверді зобов'язання експортерів і імпортерів зробити повний чи частково збалансований обмін товарами.

На долю зустрічної торгівлі приходиться в даний час від 25 до 30 % обсягу міжнародних торгових операцій.

У таких операціях закупівлі товару зв'язуються з зобов'язаннями по прийому, а продажу — із зобов'язаннями по постачанню товарів. Оплата при цьому нерідко заміняється чи цілком частково трансфертом товарів і послуг.

Експертами ООН виділяються три основні види міжнародних зустрічних операцій:

1) бартерні угоди;

2) торгові компенсаційні угоди;

3) промислові компенсаційні угоди.

Дамо їхню коротку характеристику.

Бартер. При обміні товарами експортер і імпортер укладають один договір про прямий обмін товарами, тобто без оплати товару грошима. Хоча бартер є найпростішим видом зустрічної торгівлі, він зустрічається не часто. Проблеми бартеру мають двоякий характер. По-перше, якщо товари не обмінюються одночасно, одна сторона змушена певний час фінансувати іншу. По-друге, фірми, задіяні в бартерних операціях, ризикують одержати не потрібні їм товари, якими неможливо скористатися або неможливо продати за відповідною ціною.

Клірингова угода. Полягає між двома державами і передбачає обмін товарами між ними протягом визначеного терміну. Оплата товарів, що поставляються, виробляється не в іноземній валюті, а у вітчизняній валюті держави на рахунок відповідного центрального банку.

Рівнобіжні угоди. Рівнобіжні угоди на відміну від бартерних, що передбачають прямий обмін товарами між експортером і імпортером, припускають підписання двох договорів, що виконуються зовсім незалежно друг від друга. При цьому в контракті передбачається грошова оцінка вартості товару, що поставляється.

Попередня закупівля. Попередня закупівля припускає, що зустрічна операція й еквівалентне постачання погодяться двома окремими контрактами. Спочатку виробляється закупівля товарів-еквівалентів із країни-імпортера експортером, причому покупна ціна нерідко вноситься на спеціальний фидуціарний рахунок (escrow account).

Експортер, що бере участь у такій угоді, зобов'язується закупити товари імпортера на суму, що представляє визначений процент, що заздалегідь обмовляється, від його власних постачань. При цьому в первісному експортному контракті фіксуються терміни і сума закупівлі. Платежі за контрактом здійснюються одночасно.

Експортер може передати закупівлю товарів в імпортера третій стороні.

Зворотна покупка. У даній угоді оплата експортованих інвестиційних товарів виробляється за рахунок імпорту товарів, що виготовляються на установці, що була предметом первісної експортної угоди. Угода про зустрічне постачання при цьому може поширюватися на весь обсяг чи постачання тільки на частину постачань.

Промислова кооперація Промислова кооперація, на відміну від попередніх видів угод, здійснюваних в основному банками, реалізується самими експортерами. Звичайно це угоди дуже великого обсягу на мультинаціональному рівні.

Зустрічна закупівля – це угода про взаємну купівлю. Вона має місце тоді, коли фірма погоджується придбати певний обсяг продукції для тієї країни, яка здійснила продаж.

Офсет – подібний до зустрічної закупівлі тим, що одна сторона погоджується придбати товари й послуги за певний відсоток суми виторгу від початкового продажу. Різниця полягає в тому, що ця сторона може виконати зобовязання перед будь-якою фірмою з країни, до якої здійснено продаж. З позиції експортера це виглядає привабливіше, ніж пряма угода про зустрічну закупівлю, оскільки надає експортерові більшу гнучкість у виборі товарів, які він хоче придбати.

Продаж через третю сторону – означає користування послугами спеціалізованого торгового дому у здійсненні операції зустрічної торгівлі. Коли фірма укладає угоду по зустрічній закупівлі або здійснює офсет з певною країною, угода часто завершується кредитами зустрічних закупівель, якими можна скористатися для закупівлі товарів у цій країні. Продаж через третю сторону має місце тоді, коли третя сторона – торговий дім – купує кредити зустрічної закупівлі у фірми і продає їх іншій фірмі, яка може скористатися ними краще.

Компенсація, або купівля “заднім числом” – має місце тоді, коли фірма споруджує в якійсь країні завод і погоджується взяти як часткову оплату за угодою певний відсоток продукції цього заводу.