Тема 1. Загальні основні аспекти соцзіально-правового захисту особи

Сучасна суспільна трансформація України актуалізує соціально-педагогічні дослідження. Теоретичні засади основ соціально-правового захисту дітей, молоді та їх сімей виокремлюють проблеми особистості у ХХІ столітті, яке позначене формуванням демократичного суспільства, загостренням дискусій щодо визначальних чинників формування у населення соціально-правових знань, умінь і навиків. На сьогодні утворилася суперечлива ситуація у ракурсі опанування правовими знаннями молоді: безперечні здобутки розвитку українського суспільства, що законодавчо оформлені, не реалізуються внаслідок слабкої освітньої підготовки дітей та молоді у соціально-правовій сфері; випускники загальноосвітніх шкіл не оволодівають необхідними знаннями, потрібними їм для подальшої соціальної взаємодії у суспільстві; студенти-випускники педагогічних університетів мають слабки навички із застосування основних знань у сфері соціально-правової освіти, внаслідок чого відчувають себе невпевненими у подальшій роботі та житті.

Отже, на сьогодні процес всебічної соціально-економічної трансформації, що відбувається в Україні протягом останнього десятиліття, вимагає докорінної модернізації всіх елементів системи освіти. Це стосується передусім вищої педагогічної освіти, оскільки саме вона покликана забезпечити суспільство висококваліфікованими кадрами, які реалізовуватимуть державну політику, спрямовану на розкриття інтелектуального, духовного потенціалу нації, розвиток вітчизняної науки, техніки і культури на рівні світових досягнень. "Головна мета української освіти - створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості, формування покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати і розвивати цінності громадянського суспільства", - зазначає В. П. Андрущенко [1, с. 27].

Необхідними для розвитку держави і суспільства є пошук способів удосконалення норм права, тобто засобів соціально-правового захисту кожної особи. Правові норми, як і держава, виникли завдяки необхідності управляти соціальними процесами. Цим і зумовлюється нагальна потреба у соціально-правовій просвіті дітей, підлітків, молоді, яка сприятиме удосконаленню українського суспільства. Тому що соціальне право включає в себе права людини, права нації, права народу, права об'єднань, права інших груп, права людства. Ці ланки об'єднуються у житті суспільства, допомагають його становленню і розвитку.

Успішній модернізації системи підготовки педагогічних кадрів, зокрема соціальних педагогів та соціальних працівників, сприятиме врахування результатів навчання соціально-правовому захисту дітей, молоді та їхніх сімей, яке з'ясовує переваги й особливості підготовки фахівців, виявляє можливості доцільного застосування інноваційної практики. Недооцінка важливості підготовки соціальних педагогів з напряму соціально-правового захисту населеня, зокрема дітей та молоді, спричинює серйозні наслідки, безпосередньо пов'язані з обмеженням можливостей спеціалістів у подальшому трудовому житті, що негативно впливає на суспільний розвиток. І головним, пріоритетним напрямом повинна стати первинна професійна підготовка в Україні, яка є справою державної політики, особистісно орієнтовною, безоплатною та обов'язковою для кожного громадянина.

Тому підготовка кадрів із соціальної педагогіки та соціальної роботи та їх навчання соціально-правовому захисту населення через вивчення основ законодавства належить до пріоритетних напрямів вищої освіти.

Значний інтерес у цьому зв'язку становлять методологічні та історичні засади формування у майбутнього соціального педагога правових умінь, які ми детальніше розглянемо нижче.

Методологія вивчення соціально-правового захисту населення

Теоретичні засади дослідження, навчання соціально-правовому захисту населення завжди спираються на вирішення проблем людини, виявляючи співвідношення реального та бажаного у соціальному житті, що здавна турбували людей. Проблеми життєдіяльності та життєздатності людини стоїть у центрі вивчення суспільних наук, є предметом дослідження природничих дисциплін. У ракурсі загальних основних аспектів соціально-правового захисту особи все більшу актуальність та першочергового значення набувають аналіз та обґрунтування взаємозв'язку співвідношень реального та бажаного, внутрішнього та зовнішнього у сучасну епоху людського розвитку.

Сутність та життєдіяльність людини надзвичайно багатогранна, але головним в її основі є питання про взаємозв'язок внутрішніх та зовнішніх соціальних відносин. В його вирішенні є дві сторони: по-перше, розкриття соціальної обумовленості людини та, по-друге, вивчення зворотної взаємодії соціально-детермінованих зв'язків людини на її суспільну, матеріальну та духовну діяльність, багатоманітні суспільні відносини та функції. Реалізація цих проблем має не тільки наукове, теоретичне значення, але й велике практичне, що дозволяє суспільству більш доцільно використовувати та формувати соціальні можливості людини.

Відомо, що у кожній державі, як і в кожному житті людини є такі періоди, коли їй потрібна допомога іншої людини, групи людей, цілого суспільства. І в цій ситуації особливу роль можуть відіграти як окремі соціальні інститути, так і окремі спеціалісти, серед яких соціальний педагог та соціальний працівник посідають особливе місце. Суспільна потреба у таких фахівцях сьогодні незаперечна.

Водночас потрібно добре усвідомлювати, що лише професійно грамотний спеціаліст може вирішувати ті складні, суперечливі й болючі проблеми, які назріли у молодій державі, що переживає кризовий період свого становлення. Соціальний педагог та працівник повинні зосередити зусилля на проблемах найбільш болючих і тривожних: як допомогти кризовій сім'ї, дітям-сиротам, дітям та молоді, схильними до наркоманії, тютюнопаління, правопорушень, дітям та молоді з особливими потребами; ефективніше допомогти молодому поколінню не лише самореалізуватися, самовдосконалюватися, а й усвідомлювати свою роль у створенні і наповненні творчим змістом того соціуму, в якому їм жити і сьогодні, і завтра [9, с. 5]; населенню репродуктивного віку, яке попало у життєву кризу; пенсіонерам.

Професіонали соціально-правового захисту населення повинні пам'ятати, щог діти та молодь не стикаються гостро з проблемою смислу життя, оскільки вони не відділяють буття від його смислу. Вони здатні сприймати життя як постійне відкриття нового та відкриття самих себе. В основі таких дій, як зазначає Г. І. Волинка, "лежить початковий проект, та далі нередукована основа, до якої можна наблизитися під час аналізу людської особи, що первісно створює вибір самої себе по відношенню до буття. Цей вибір є сама особа, її буття, те рішення суб'єкта, як він буде писати свою історію життя" [2, с. 468]. Тому потрібно їм допомагати засвоїти основні життєві істини. Хоча на сучасному етапі виховання дитини зостається заняттям із достатньо низькою ефективністю, тому що немає ефективних технологій для кожного окремої особи. Але ефективна виховна технологія може бути такою, внаслідок якої потрібно навчити дитину правильно та доцільно використовувати свій вільний час. Виховання повинно включати у себе систему заборон, які не можуть бути порушені - незалежно від того, наскільки великі засоби впливу вчителів, тобто навчати нормам дорослої поведінки, привчаючи до зібраності [6, с. 58-60].

Призначення соціального педагога полягає у тому, що він персоніфікує соціальне середовище, актуалізує та підтримує найбільш суттєві зв'язки та взаємні відношення, що склалися у суспільстві, у концентрованій та наявній формі. "Освіта - функція життя", -стверджує В. Ш. Терегулов. Завдяки освіті людина дозволяє собі розширити міру соціальності як по горизонталі, так і по вертикалі людського виміру. Вона надає передумови для ідентифікації себе у часі і просторі, умови для діалогу між поколіннями, примноженні та передачі людських здібностей, цінностей та моральних ідеалів,а також, що важливо для нас, правових норм, якими користується людська спільнота протягом багатьох століть [12, с. 277, 286]. І тільки завдяки освіті вдається досягнути гармонії між вродженими та набутими сутностями. Отже, однією із цілей освіти повинно бути навчання тому, що життя є цінністю і нікому не надане право відібрати у іншого цю цінність.

На сьогодні у понятті "професіонал" поєднується особистісний і професійний підходи, щоставить нові вимоги до навчального процесу. У вищому навчальному закладі особистість у даному разі формується під впливом знань і професійних навичок. Особистість професіонала включає в себе такі риси, як висока поінформованість у своїй галузі, сформованість умінь професійного спрямування, здатність правильно застосовувати свормовані знання та уміння, вимогливість до себе, постійне самовдосконалення, відповідальність. З другого боку, спеціаліст, якого випускає вищий навчальний заклад, набуває якісного забарвлення, тобто це не просто людина, яка має сукупність знань, а людина з якісними знаннями, орієнтована на їх постійне збагачення та вдосконалення, відтворення. Професіонал повинен мати соціальну відповідальність за свої дії та вчинки.

Соціальна відповідальність трактується у філософії як міра відповідності дій соціальних суб'єктів (особистостей, соціальних груп, держави) взаємним вимогам, діючим правовим та іншим суспільним нормам, загальним інтересам [16, с. 141]. Тобто на сьогодні необхідно проваджувати систему ранньої профілактики правопорушень серед дітей і підлітків засобами гуманізації сучасної школи [13]. "Людська байдужість - небезпечна й огидна, дитяча ж байдужість - страшна", -зазначав В. О. Сухомлинський [11, с. 192]. Для того, щоб не було байдужих, потрібно правильно змоделювати систему соціальної педагогіки як науки про захист та адаптацію людини у суспільстві. Завданнями її повинні бути - надання реальної допомоги у вихованні волі до життя. Філософія окреслює дане поняття як „соціальний аспект здатності людини цілеспрямовувати діяльність на досягнення суспільно значущої мети, здійснювати саморегуляцію власних психічних та розумових здібностей, своєї поведінки"; створювати умови для соціальної дії, яка є формою або засобом вирішення соціальних проблем і суперечностей, в основі яких лежить сутичка інтересів та потреб основних соціальних сил суспільства. Важливе значення для такої визначеної соціальної дії має ціннісно-нормативна структура суспільства, яка виступає регулятивним комплексом, що спрямовує її орієнтацію в певних умовах. Ціннісно-нормативна структура суспільства надає соціальні гарантії. Це - матеріальні й юридичні засоби, що забезпечують реалізацію конституційних соціально-економічних прав членів суспільства. До таких прав належать: право на працю, відпочинок, житло, безкоштовну освіту й медичну допомогу, матеріальне забезпечення по старості та в разі втрати працездатності тощо [16, с. 23, 162, 254]. Але найперше невід'ємне право кожної людини, про яке повинні пам'ятати професіонали - спеціалісти соціально-правового захисту населення - є право на життя, право на сім'ю, право на всебічний розвиток та виховання, право на безкоштовне медичне обслуговування, право на повноцінне харчування. І якщо ці права не забезпечені новонародженому зараз, то у майбутньому він потупатиме так само із своїми нащадками.

Соціально-правові заходи невід'ємно пов'язані із діяльністю у системі "людина-людина", яка є формою активного ставлення людини до оточуючого світу з метою удосконалення. Діяльніть має власну форму, в які поставлена мету, виявлені та діють засоби, є результат процесу. Основною характеристикою діяльності є усвідомленість своїх

дій.

Усвідомлена діяльність підвищує соціальні інтереси як окремої людини, так і групи або суспільства, які є реальною причиною, рушійним фактором соціальних дій, які формують мотиви і стимули, ідеї та емоції соціальних суб'єктів - індивідів, соціальних груп, класів. Інтерес, як і потреба, - практичне виявлення соціальної необхідності. Соціальні інтереси більш безпосередньо, ніж потреба, відбивають практичне ставлення людей до умов свого існування і розвитку, є головною визначеністю подій. Соціальний інтерес виступає як об'єктивне ставлення соціального суб'єкта до суспільних умов, яке відтворює спрямованість позиції і поведінки при обранні чи створенні умов для задоволення своїх потреб, для реалізації мети подій.

Потрібно пам'ятати, що соціальні інтереси прямо пов'язані із соціальними інноваціями. Соціальні інновації - цілеспрямоване запровадження в існуючу практику того або іншого нововведення, завдяки якому відбуваються позитивні зміни, досягається необхідний

ефект [16, с. 341, 333].

Власне кажучи, завдяки цим чинникам формується соціальна освіта - специфічний вид загальної освіти, яка визначає суть соціального життя людини, суспільні правила й норми її соціальної поведінки. Тобто відбувається соціалізація - процес формування людської особистості на основі навчання та виховання, засвоєння соціальних ролей, суспільного та власного досвіду, що перетворює людину на члена суспільства [16, с. 540].

Отже, соціальна педагогіка та соціальна робота є тими галузями педагогічної науки, які безпосередньо стосуються вивчення комплексних проблем людини у середовищі. Тому соціальна педагогіка і соціальна робота широко використовують досягнення інших наук про людину: філософії, соціології, психології, правознавства. Спираючись на знання цих наук, соціальна педагогіка та соціальна робота організовують та інтегрують їх потенціал у особистісно-середовищному контексті, застосовуючи до свого предмета дослідження.

Філософія є методологічною основою всіх суспільних наук. Зв'язок соціальної педагогіки із філософією полягає у тому, що філософія ставить корінні питання людського буття та виробляє загальну систему поглядів на світ і місце у ньому людини, а соціальна педагогіка та соціальна робота виходять із визначеного погляду на людину та її виховання.

Розгляд теоретичних засад навчання основам соціально-правового захисту дітей та молоді потребує знная психології. Сучасна психологія є однією із наук про соціальні знання та особливості людської психіки, про виявлення її специфіки та залежностей від конкретних умов соціальної ситуації розвитку людини. Використовуючи досягнення соціальної психології, соціальна педагогіка визначає структуру соціальних груп, їх динаміку, розвиток та становлення взаємовідносин між індивідуумами та групами, що дозволяє виявити проблеми, які потребують вирішення у конкретних умовах побуту, діяльності, вільного часу, виховання у конкретному соціокультурному середовищі.

Інтеграція соціальної педагогіки, соціальної роботи та соціології дозволяє поглибити знання про людину та соціум, зрозуміти, як активно вжитися у соціальне середовище, змінюючи його у відповідностями із потребами суспільного розвитку, основними напрямками соціального прогресу.

Отже, практична діяльність соціального педагога та соціального працівника повинна бути обґрунтована теоретично та проведена професійно: із діагностикою та аналізом соціальної ситуації, оцінкою функціональних взаємодій, яким піддаються окремі особистості, сім'я або група.

Професійна діяльність соціального педагога та соціального працівника направлена на людину у середовищі, націлена на вирішення всієї сукупності проблем у контексті "особистість та оточуюче середовище", у якій головною є людина, а у центрі уваги професіонала -її проблеми.

Тому незаперечним є взаємозв'язок соціальної педагогіки і соціальної роботи з іншими науками, які допомагають глибше зрозуміти людину, її потреби і проблеми та допомогти найбільш вразливим вийти з гідністю із складних життєвих ситуацій.

На сьогодні людство потребує, насамперед, оздоровчих змін у світосприйнятті та соціалізації життя. Воно повинно коригувати ціннісні структури, виокремлювати особливі домінантні установки, зрозуміти їх глибинну логіку, визначати своє практичне відношення до несприятливих обставин свого існування, випереджати їх з тим, щоб забезпечити повноцінний розвиток майбутніх поколінь.

Забезпечення соціально-правових умов для повноцінного розвитку дітей та молоді повинно стати сьогодні найважливішим завданням нашого суспільства. Динамічні зміни в життєдіяльності країни, потреба у спеціалістах, які здатні самостійно аналізувати та шукати шляхи розв'язання проблем соціально-економічного розвитку суспільства, зміни характеру праці - все це зумовлює необхідність формування нового комплексу соціальних якостей молодого покоління, головною серед яких є позитивна соціальна активність.

У сприятливих обставин рівноправ'я діти та підлітки отримують більше можливостей для вивчення дорослого світу, тобто відбувається їх соціальний розвиток, який у майбутньому зумовить зміни у суспільстві, що відзначатимуться переходом усіх суспільних відносин до якісно нового стану [16, с. 526].

Дорослі зостаються дорослими і, навчаючись спілкуватися з дитиною, можуть краще пояснити їй специфіку дорослого світосприйняття. Поважаючи права дітей як людської меншості, дорослі отримують шанс розраховувати на взаємну повагу. Допомогти дітям та дорослим навчитись взаємно поважати один одного і є призначенням соціального педагога та соціального працівника як фахівців соціально-правового захисту населення.

Загальні основні аспекти соціально-правового захисту особи вимагають при підготовці фахівців з соціальної педагогіки та соціальної роботи знань теоретичних засад, в основу яких покладено дослідження філософської, психологічної, соціологічної наук про людину, її життєдіяльність в оточуючому середовичу та її поведінку стосовно інших людей.

Питання для самостійної перевірки:

1. Назвіть українських ученіх, що займаються розробкою та вирішенням проблем про людину і її середовище.

2. Обгрунтуйте методологію вивчення соціально-правового захисту населення.

3. Проаналізуйте філософське підгруття соціально-правового захисту

особи.

Література:

1. Андрущенко В. П. Національна доктрина розвитку освіти: потреба, принципи, пріоритети. Управління якістю професійної освіти : збірник наукових праць. - Донецьк : ТОВ "Лебідь", 2001. - 372 с.

2. Вступ до філософії: Історико-філософська пропедевтика : підручник / Г. І. Волинка, В. І. Гусєв, І. В. Огородник, Ю. О. Федів ; за ред. Г. І. Волинки. - К.: Вища шк., 1999. - 624 с.

3. Гаєвський Б. А. Суспільні науки в сучасних умовах. Питання соціально-політичних наук : Респ. між від. наук. збірник. Вип. 85. Проблеми демократії та соціальної справедливості в сучасному світі. - К. : Либідь,

1991. - 85 с.

4. Головатий Н. Ф. Социология молодежи : курс лекцій. - К. : МАУП, 1999. -

224 с.

5. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. - Київ : Либідь, 1977. -

376 с.

6. Педагогика как культура : материальї в помошь студентам заочного отделения, изучающим педагогику и культурологию / автор-составитель Н. Ф. Золотухина. - СПб. : ИВЗСЗП, "Знание", 2000. - 95 с.

7. Пича В. М. Свободное время: Тенденции и проблеми развития : дис. ... д-ра социол. наук (22.00.02) / Украинский полиграфический ин-т имени

И. Федорова. - Львов, 1992. - 353 с.

8. Правознавство : навч. посібник / А. М. Колодій, І. В. Опришко (керівники авт. кол.), С. Є. Демський та ін. ; за ред В. В. Копєйчикова. - 3-е вид., переробл. та допов. - К., Юрінком Інтер, 2000. - 640 с.

9. Соціальна педагогіка : підручник / за ред. проф. А. Й. Капської. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 256 с.

10. Соціологія : підручник для студентів вищих навчальних закладів / за ред. В. Г. Городяненка. - К. : Видавничий центр "Академія", 2002. - 560 с.

11. Сухомлинський В. О. Вибрані твори. - В 5-ти т. - Т. 1. - К. : "Рад. школа", 1976. - 654 с.

12. Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям. Издание второе. - Киев : Издательство "Радянська школа", 1972. - 243 с.

13. Терегулов Ф. Ш. Материя и ее сознание. - М. : Народное образование, 2002.

- 304 с.

14. Терещенко В. І. Система профілактики правопорушень серед дітей і підлітків засобами гуманізації сучасної школи : автореф. дис. ... канд. пед. наук. 13.00.01 / АПН України. Інститут педагогіки. - К., 1997. - 23 с.

15. Трухін І. О., Шпак О. Т. Психолого-технологічні основи шкільного виховання : навчальний посібник для студентів ВНЗ. - Дрогобич : Вимір,

2003. - 406 с.

16. Федірко П. П. Особливості формування соціальної активності молоді. Питання соціально-політичних наук : респ. міжвід. наук. збірник. - Вип. 85. Проблеми демократії та соціальної справедливості в сучасному світі. -

К. : Либідь, 1991. - 85 с.

17. Філософський словник соціальних термінів. - Х. : "Корвін", 2002. - 672 с.

18. Ярмаченко Н. Д. Педагогическая деятельность и творческое наследие А. С. Макаренко : кн. для учителя. - К. : Рад. шк., 1989. - 191 с.