7. Пенсії державним службовцям.

Державними службовцями є особи, які займають посади в державних органах і їхньому апараті по практичному виконанню завдань і функцій держави, і які отримують заробітну плату за рахунок державних коштів. Встановлені 7 категорій державних службовців.

Питання пенсійного забезпечення державних службовців регулюються ст. 37 ЗУ «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723 – XII зі змінами та доповненнями.

На одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли пенсійного віку, при наявності загального виробничого стажу:

• для чоловіків – не менш ніж 25 років, у тому числі стажу державної служби – не менш ніж 10 років;

• для жінок – не менш ніж 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менш ніж 10 років, що на момент досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а так само особи, що мають не менш ніж 20 років стажу державної служби – незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80% від сум їх заробітних плат, на які нараховується збір, без обмеження граничного розміру пенсії.

Для осіб, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, в розмірі 80% (див. Постанову КМУ від 31.05.2000 р. № 865).

Тема 9. Недержавне соціальне страхування

План

1. Необхідність та значення недержавного соціального страхування.

2. Субʼєкти недержавного пенсійного забезпечення.

3. Управління пенсійними активами.

4. Пенсійні виплати.

1. Необхідність та значення недержавного соціального страхування.

В Україні передбачається запровадити всі види соціального страхування. Держава повинна створити умови для широкої участі суб'єктів, що надають послуги із соціального страхування, без переваг окремим страхувальникам залежно від форм власності, організаційно-правових форм тощо. Страхувальникам потрібно дати можливість надавати необмежену кількість послуг із соціального страхування, не відчуваючи перешкод щодо їх по­тенційних отримувачів.

Згідно із Законом України «Про страхування» від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР до добровільного особового страхування на­лежать такі види:

• страхування життя;

• страхування від нещасних випадків;

• страхування додаткової пенсії;

• медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

• страхування здоров'я на випадок хвороби;

• страхування медичних витрат.

Поряд із особовим страхуванням забезпеченням соціально­го захисту населення займається недержавне соціальне страху­вання. В умовах реформування системи соціального страхуван­ня відбувається становлення недержавного пенсійного забезпе­чення та добровільного медичного страхування.

Держава підтримує і розвиває державні види соціального страхування. Стосовно недержавного соціального страхування, то тут наявні негативні моменти, і його зростання відбувається повільно. Вчені вказують на дві причини такого стану. Перша полягає в тому, що недержавне соціальне страхування не витри­мує конкуренції з державним через нерівність первісних умов на ринку, в яких усі види державного страхування є обов'язко­вими. Друга причина полягає у слабкій довірі потенційних суб'єктів до компаній, які надають послуги зі страхування, що пов'язане з так званим «трастовим» періодом розвитку цього сек­тора економіки. З метою подолання недовіри влада повинна за­провадити раціональні правила діяльності на ринку та механізм ефективного контролю для державних і недержавних компаній. Це створить рівні конкурентні умови для них, тому що і державні соціальні фонди і недержавні компанії функціонують для надан­ня послуг із соціального страхування.