9. Вклад педагогів-філософів хvіі-хіх ст. В розвиток наукової педагогіки

ДЖОН ЛОКК(1632-1704)

Англійський філософ, педагог, психолог.

Свою основну педагогічну працю "Думки про виховання" (1693) Дж.Локк присвятив питанням сімейного виховання "джентльмена". Його книга була адресована представникам заможного класу. Молода англійська буржуазія проклала шлях у заокеанські країни. Життя в необжитих місцях у тяжких і незвичайних кліматичних умовах вимагали від людей фізичної загартованості, моральної стійкості і наукових знань. Тому метою виховання, на думку Дж.Локка, є підготовка "джентльмена", який уміє створювати здоровий дух у здоровому тілі та уміє поводити себе в товаристві.

Звичайно, основним у вихованні джентльмена Дж. Локк вважав зміцнення його здоров'я, оскільки він, у разі потреби, буде захищати рідну Англію. В основу фізичного виховання він включав афінську систему фізичних вправ, прогулянки, фізичну працю на свіжому повітрі.

Закони моралі, на думку Дж.Локка, визначаються особистими інтересами індивіда, і все, що дає особисту користь, є моральним. Головне завдання він бачив у дисциплінуванні характеру: необхідно з дитинства навчати людину керувати своєю поведінкою і вчинками, уміти відмовлятися від своїх бажань, вчити її діяти всупереч власним бажанням, виробляти у дитини дисципліну духу, що виховується обмеженням (не потурати їй, а рішуче відкидати примхи).

Освіту Дж.Локк ставив на другий план, вважаючи фізичне і моральне виховання більш важливим завданням. Більша частина знань, що їх дають у європейських школах, така, що "джентльмен" без них може обійтись - стверджував Дж.Локк.

(ідея виховання джентльмена)

Мета Підготовка джентльмена, який вміє вести свої справи розумно і прибутково.

Завдання Розвиток здорового духу у здоровому тілі

Програма Фізичне, розумове, трудове та моральне виховання.

Організація Джентльмен виховується в сім'ї, а не в школі (прогулянки, відвідування церкви та громадських місць).

Методи: приклад, вправи, виховні ситуації, бесіди,заохочення,покарання

ЖАН - ЖАК РУССО(1712-1778) - французький просвітитель

В основу виховання ("Еміль, або про виховання"), за Ж.Ж.Руссо, повинен лягати принцип слідування за вказівками природи, відповідно з яким: а) кожному віковому періоду повинні відповідати особливі форми виховання і навчання; б) виховання має бути трудовим і сприяти розвитку самодіяльності та ініціативи учнів; в) інтелектуальному вихованню повинні передувати вправи для розвитку фізичних сил і органів чуття вихованців.

У системі виховання за Ж.Ж.Руссо велика увага приділялась особистості дитини. Це був протест проти станового виховання, характерного для феодалізму. Він прагнув показати, що правильне виховання є засобом розв'язання корінних соціальних проблем. Лише шляхом виховання можна перебудувати світ. Влада й багатство створили нерівність, людина втратила свободу і стала зіпсованою, а зіпсоване суспільство сприяє створенню зіпсованих людей. Тому дитину (Еміля) слід виховувати поза феодальним суспільством відповідно з природою (природовідповідно). Навчати природовідповідно - значить дотримуватися законів розвитку організму дитини та її здібностей.

Ж.Ж.Руссо вважав, що простих людей, трудівників та їх дітей виховувати не потрібно: вони вже виховані самим життям. Потрібно виховувати і перевиховувати феодалів, аристократів та їх дітей, щоб кожен із них став людиною, а не дармоїдом. Тому головним героєм свого роману Руссо взяв Еміля - сина багатих батьків із метою виховати його справжньою людиною.

Розглянемо вікову періодизацію і зміст виховання, за Ж.Ж.Руссо, який поділяє життя свого вихованця на вікові періоди:

а) від народження до двох-років, коли особливу увагу слід звертати на фізичне виховання;

б) від двох до дванадцяти років - період "сну розуму", коли потрібно розвивати "зовнішні відчуття",

в) від 12 до 15 років (розумове виховання);

д) від 15 до повноліття (період морального і статевого виховання).

Ж.-Ж. Руссо охарактеризував усі періоди, визначаючи зміст, форми і методи навчання та виховання в кожному з них.

У ранньому дитинстві (до 2-х років) основою є фізичне виховання. Новонароджену дитину не потрібно сповивати, бо перший крик дитини - "протест проти несправедливості в суспільстві!".

Після 12 років починається розумове і трудове виховання дітей. Це так званий третій період (з 12 - 15 років), під час якого слід розвивати у підлітків спостережливість, самодіяльність, вчити їх працювати в саду, на городі, в полі, майстерні; вчити читанню, письму, географії, природознавству, астрономії, арифметики, геометрії.

Для юнаків 15 - 17років Ж.Ж.Руссо виділяє три завдання морального виховання: виховання добрих почуттів, добрих суджень і доброї волі. До 17-18 років юнаку не варто говорити про релігію, але Руссо переконаний, що Еміль думає про першопричину і самостійно приходить поступово до пізнання божественного початку.

РОБЕРТ ОУЕН (1771 - 1853)

Шотландський представник утопічного соціалізму. Жорстоко критикував капіталізм, бо він заставляє людей працювати при загрозі голодної смерті. Тому висував думку про новий соціалістичний лад, оснований на розумі і справедливості, без експлуатації. Велике значення надавав вихованню та оточуючому середовищу у формуванні людини.

Школа для маленьких дітей-велике значення приділяв співам, танцям, свіжому повітрі, фізичним вправам, іграм. Особлива увага - виховання в дусі колективізму.

Більш широкий курс початкової школи + наочність і без релігії.

Велике значення - трудове виховання - вечірня школа + праця на фабриці. Отже, він об’єднав навчання з фабричною працею.

У праці "Новий погляд на суспільство або Досвід про освіту людського характеру" стверджує, що характер визначається умовами оточуючого середовища. Тому нове суспільство буде досягнуте шляхом виховання і освіти народу, отже мирним шляхом встановиться соціалістичні відносини (шляхом створення комуністичних общин).

Підводячи підсумки, можна виділити такі основні принципи системи Р.Оуена:

1) виховання й освіта повинні бути спрямовані на формування раціонального характеру;

2) характер дитини починає окреслюватися і головним чином створюється у перші два-три роки її життя;

3) дитині в колективі може бути наданий будь-який характер;

4) дитину в ранньому віці слід вилучати з сімейної обстановки;

5) їй слід з першого року життя навіювати правила альтруїзму на основі вчення про утворення характеру;

6) гра повинна стати одним із основних освітньо-виховних засобів;

7) всі види покарань і нагород повинні бути вилучені із системи;

8) не повинно існувати твердо встановлених годин занять у класних кімнатах школи; учитель має чергувати розумові і фізичні вправи;

9) поєднання навчання з продуктивною працею;

10) надання великого значення науці як освітньому і виховному засобу.

ФРІДРІХ ВІЛЬГЕЛЬМ АДОЛЬФ ДІСТЕРВЕРГ (1790 – 1866)

Німецький педагог-демократ

Присвятив себе ділу освіти народу. Називають - “учитель німецьких учителів”.

Він видав “Керівництво до освіти німецьких учителів”.

З 1827 року і до смерті випускав “Рейнські листки для виховання і навчання” виступав за покращення підготовки учителів початкових класів.

Його ідея – загальнолюдське виховання. “Людина – моє ім’я, німець – моє прізвисько”.

Найвища мета виховання – “самодіяльність на службі істині, красоті і добру”.

Принципи виховання:

• природовідповідність у вихованні, її слідування за процесом природного розвитку людини, враховувати вікові та індивідуальні особливості.

• Велика увага педагогічному досвіду, як джерелу розвитку педагогіки (необхідно вивчити: 1) масову практику у вихованні дітей; 2) роботу майстрів педагогічної праці);

• Культуровідний характер виховання ( при вихованні необхідно приймати до уваги умови і місце де людина народилась);

• Встановлення тісного зв’язку між вихованням і духовним життям суспільства;

• Розвиток у дітей самодіяльності.

ЙОГАН ГЕНРІХ ПЕСТАЛОЦЦІ (1746 – 1827)

Швейцарський педагог-класик

Основну роль відводив вихованню, яке повинно забезпечити дітям поступовий, різносторонній і гармонійний розвиток природних задатків, здібностей, добру трудову підготовку, розвинути фізичні і духовні сили. В основу виховання поклав принцип розвитку здібностей людини у відповідності з її природою – різносторонній і гармонійний. Ті задатки, що є в дитини від природи треба розвивати в тій послідовності, що відповідає законам розвитку людини.

Відкрив “Школу для бідних” – 50 сиріт і безпритульних, яка існувала на гроші, що заробляли діти своєю працею (зазнала краху)

Песталоцці розробив спробу об’єднати навчання з працею. Книга “Лінгард і Гертруда” (1781-1787) в якій розкриває ідею про покращення життя селян через використання розумних методів ведення господарства і правильне виховання дітей.

Навчання прагнув будувати на психологічній основі, зокрема на чуттєвому пізнанні. Великого значення надавав наочності, висунув ідею розвиваючого навчання, сформулював дидактичні принципи послідовності, поступовості, міцності, систематичності, самодіяльності у навчанні

Центром пед. с-ми Песталоцці являється теорія елементарної освіти, що зводиться до вміння вимірювати, лічити і володіти мовою, і поступово до складнішого.

Елементарна освіта включає в себе: фізичне, трудове, моральне, розумове вих.., що здійснюється у тісному зв’язку, забезпечуючи гармонійний розвиток людини.

Виступав за поєднання розумової і фізичної праці.

Песталоцці створив основи методик початкового навчання

- відстоював звуковий метод навчання грамоти

- для розвитку письма у дітей – попередньо писати палички та елементи букв

- запропонував свій метод вивчення чисел – через наочність від 1 до 10, і далі

- для вивчення дробу – квадрат, приймаючи його за 1

- цінні знання про збільшення словникового запасу дітей.

Одним з перших намагався розробити проблему взаємозв’язку сім'ї і школи. Наголошував на важливості родинного виховання: родина – це перший зразок науки життя в спільноті. Справжня любов до дитини вимагає мудро керувати і твердою рукою стримувати.

Песталоцці був прикладом величезної людської енергії, наполегливості, любові до дорослих і дітей. "Все для інших, нічого для себе", - слова, написані на його пам’ятнику, є найкращою характеристикою його педагогічної діяльності.

ЙОГАН ФРІДРІХ ГЕРБАРТ (1776 – 1841)

Німецький філософ, педагог, психолог, послідовник Песталоцці.

Був проти революції, мріяв про закінчення переворотів і змін, про “стійкий порядок і розміщене та впорядковане життя”

Педагогічні ідеї отримали розвиток в його книгах “Загальна педагогіка, виведена із мети виховання”, “Підручник психології”, “Листи про додаток психології до педагогіки”, “Нарис лекцій з педагогіки”.

Мистецтво виховання належить тільки тоді вихователю, педагогу, коли він опанує педагогічну теорію. Вихователь не може, звичайно, запастись на майбутнє готовими результатами для різних ситуацій, а готує себе до вірного сприйняття і оцінки явищ, з якими він зустрінеться на педагогічній роботі.

Мета виховання – формування доброчесних людей, здатних пристосовуватися до існуючого суспільно-політичного ладу і підкорятися йому.

Процес виховання поділяв на 3 розділи:

• Керування дітьми. Це була ідея про те, що дитині від природи притаманні "дика пустотливість", тому вона порушує встановлені в школі порядки, виявляє недисциплінованість. Щоб забезпечити навчання і виховання, треба приборкати цю "дикість". Засоби системи керування – нагляд, наказ, погроза, заборона, фізичне покарання, як допоміжні засоби – авторитет і любов вихователя. Таке виховання мало назву авторитарне – сліпе підпорядкування владі.

• Виховуюче навчання (ввів цей термін), в основі якого шість видів багатостороннього інтересу. Для їх задоволення необхідно під час навчання розвивати уяву, пам’ять, логічне мислення, пробуджувати інтерес до знань.

• Моральне виховання – це встановити чіткі правила поведінки, дати зрозуміти, що “неслухняність веде до переживань”, в моральному вихованні треба застосовувати і покарання. Система морального виховання за Гербартом ґрунтується на п’яти моральних ідеях: ідея внутрішньої свободи (робить людину цілісною, без "душевного розладу", ідея вдосконалення (поєднує силу та енергію волі, забезпечує внутрішню гармонію, повноту життя, потребує наполегливості, організованості), ідея приязні ( сприяє погодженості волі однієї людини з волею інших), ідея права (має вирішальне значення в розв’язуванні конфліктів між волею людей), ідея справедливості (визначає нагороду тому, хто зробив добру послугу суспільству, або покарання – хто порушив закон). На думку педагога, той, хто виховується на основі цих ідей, ніколи не вступатиме в конфлікт із середовищем.