12.7. Основні завдання державного регулювання інвестиційних процесів у економіці України

Привабливість українського ринку цінних паперів іноземними портфельними інвесторами оцінюється за наступними критеріями: гарантії інвесторам та правове забезпечення ринку цінних паперів; існуюча система оподаткування доходів від інве­стиційної діяльності, порядок виведення інвестицій; механізми регулювання процесів на фондовому ринку та регулюючі органи; наявність відповідної інфраструктури та інститутів, що забезпе­чують обіг цінних паперів.

На сучасному етапі нормативна база, що регулює в Україні діяльність суб'єктів фінансового ринку, є розпорошеною за багать­ма документами різних відомств. Наприклад, діяльність акціонер­них товариств регулюється Законом України "Про цінні папери та фондови1 ринок" (в частині визначення загальних понять, характе­ристик акцій, оформлення прийнятих рішень про випуск акцій, реєстрації інформації про випуск акцій, публікації регулярної та особливої інформації про емітента); Законом України "Про госпо­дарські товариства" (у частині визначення видів акціонерних това­риств, механізму проведення відкритої передплати акцій, опису ор­ганів акціонерного товариства з визначенням порядку роботи та компетенції кожного з них); Рішеннями ДКЦПФР (у яких більш де­тально описана процедура реєстрації випуску цінних паперів, поря­док збільшення або зменшення статутного фонду товариства).

Розмежування діяль­ності у розміщенні цінних паперів (андерайтинг) і виконання тор­говцем функцій зберігача і номінального реєстратора власників іменних цінних паперів дасть можливість торговцям ефективніше обслуговувати випуск і розміщення цінних паперів на ринку.

Суттєве значення для прийняття інвестиційного рішення має наявність налагодженої інституційної інфраструктури ринку цінних паперів. На сучасному етапі в нашій країні існують пара­лельно дві облікові системи - реєстраторська та депозитарна. Да­ний факт уже сам собою створює для інвестора проблему вибору.

Коли економіка держави знаходиться в депресивному стані, фіскальна політика держави повинна направлятися на зни­ження податкового тягаря. Зменшення податків призводить до росту чистого доходу. Це, в свою чергу, викликає ріст споживчих витрат, збережень і приватних інвестицій. У кінцевому підсумку відбувається ріст національного продукту.

Непродумана фіскальна політика призвела до посилення приховування національним виробником своїх доходів і перека­чування грошей на зовнішні фінансові ринки. У системі фінансо­вого ринку держава штучно вибудовує гігантську фінансову піраміду - ринок облігацій. Для забезпечення довгострокового економічного зростання та підсилення ролі держави у процесі збалансованої розбудови фінансового ринку необхідно проводи­ти фінансову політику, яка повинна базуватись на прийнятній для нашої країни концепції політики економічного зростання; створити фінансовий ринок, що відповідає таким якостям, як відкритість, справедливість і необоротність; забезпечувати узго­дженість між усіма ланками фінансової та податкової "системи, які реформуються; розповсюдити дію векселів.

1