10.5. Хеджери, спекулянти та арбітражери як основні учасники ринку термінових контрактів

Загальна характеристика та цілі основних груп учасників ринку термінових контрактів

З погляду переслідуваних цілей учасників термінового ринку можна розподілити на три групи -— спекулянтів, хеджерів і арбтражерів.

Спекулянт —- це особа, що прагне дістати прибуток за рахунок різниці в курсах фінансових інструментів, що може виник нути в часі. Спекулянт купує (продає) активи з метою продати (купити) їх у майбутньому (у тому числі через кілька хвилин чи годин) по більш сприятливій ціні. Своїми діями спекулянт, по-перше, збільшує ліквідність ринку, по-друге, приймає на себе ризик зміни ціни, що перекладають на нього хеджери. Іншими сло­вами, спекулянт -- це учасник ринку, що приймає на себе розрахований ризик за плату.

Хеджер — це учасник ринку, що страхує на терміновому ринку свої спотові активи (активи на спотовому ринку). Іншими словами, хедер - це інвестор, тобто учасник ринку, що уникає ризику і готовий платити за це.

Арбітражер це особа, що отримує прибуток за рахунок одночасної купівлі-продажу того самого активу. Вважається, що арбітражна операція — це операція, що дозволяє отримати при­буток без ризику і не потребує яких-небудь інвестицій. Здійснен­ня арбітражних операцій сприяє вирівнюванню виниклих відхи­лень у цінах на ті самі активи на різних ринках і відновленню па­ритетних співвідношень між взаємозалежними активами. Даний розподіл здійснено умовно, оскільки спекулянт прагне тим чи іншим способом підстрахуватися (у протилежному випадку він стане гравцем, тобто учасником ринку, що йде на будь-який ри­зик), а хеджер завжди трошки спекулянт, але точно ні спекулянт, ні хеджер не пройдуть повз можливість арбітражу.

Одночасно з хеджерами на біржі активно діють валютні спекулянти. Технічно їх дії аналогічні діям хеджерів, але спекулян­ти несуть ціновий ризик, тому що нічого не страхують. Світовий досвід розвитку ф'ючерсної торгівлі показав, що повноцінний і значний за обсягом ф'ючерсний ринок не може складатися з од­них спекулянтів. У цьому випадку середній прибуток від операцій кожного гравця (по статистиці великих чисел) дорівнювала б кулі на тривалому відрізку часу, і ринок швидко б прийшов до ви­родження. Реальний потік пропозиції та попиту на ф'ючерсному ринку забезпечуючі насамперед ті, що хеджують ризик. Правда тут існує проблема: інтереси хеджуючих угоду клієнта і йото бро­кера перебувають в протиріччі. Брокер зацікавлений продати ф'ючерс, куплений за мінімальною ціною, і отримати прибуток. Хеджер навпаки зацікавлений зберегти дешевий ф'ючерс при рості біржового курсу аж до розрахункового дня, тому що він га­рантує стабільність його прибутку за товарним контрактом. При цьому, якщо хеджер сам виходить на ринок, то його дії не направ­ляються на одержання прибутку по термінових угодах і угодах з реальною валютою. У цьому випадку професійні спекулянти, що ретельно відслідковують ринок і мають великий обсяг коштів для здійснення гри, можуть перегравати хеджерів, що призводить до виникнення додаткових валютних ризиків і збитків у хеджерів там, де по ідеї ці збитки повинні страхуватися. Світова практика виробила спеціальні міри захисту хеджерів шляхом установлення жорстко регламентованих правил торгів на біржі.