- •Сутність та походження людини
- •Повнота та щастя людського життя
- •Роль природно-історичного середовища і спадковості у формуванні та розвитку людини
- •Природні, соціокультурні та духовні виміри людського життя
- •5. Індивід. Індивідуальність. Особа. Особистість.
- •6. Сутність людини та сенс людського життя
- •7. Життєва позиція та спосіб життя людини
- •8. Ціннісні виміри людського життя. Смерть і безсмертя
- •9. Поняття творчості, свободи і відповідальності
- •10. Повнота та щастя життя
- •11. Поняття світу
- •12. Людина і Космос, Всесвіт і Земля
- •13. Поняття матеріального та ідеального
- •14. Рух як загальний спосіб існування світу
- •15. Простір і час
- •16. Проблема єдності світу
- •17. Поняття "дух", "душа", "духовність". Співвідношення духовного і тілесного
- •18. Почуття, інтелект, воля. Ідеали в житті людини
- •19. Честь, совість, гідність людини. Інтелігентність і порядність.
- •21. Правда, хиба, істина – їхня єдність та відмінність між ними. Прихильність як прояв духовності.
- •20. Віра, надія, любов як духовно-практичні виміри людини
- •21. Прекрасне і потворне
- •22. Добро і зло — вінець духовності
- •23. Розуміння свідомості
- •24. Структура свідомості. Свідоме і несвідоме.
- •25. Свідомість і праця. Спілкування і мова.
- •26. Суспільний характер свідомості
- •27. Що таке пізнання?
- •28. Розуміння істини. Істина та її критерії.
- •29. Розуміння методу пізнання та закону
- •30. Що таке природа?
- •31. Історичний розвиток уявлень про природу.
- •32. Розуміння біосфери та ноосфери
- •33. Природа як сукупність об'єктивних умов існування людства
- •34. Природа як об'єкт знання і пізнання
- •35. Виживання людини і людства – нагальна проблема сучасності
- •36.Поняття "суспільство","суспільне", "соціальне", "соціум". Суспільство як самоорганізована система
- •37. Соціальна структура, її основні елементи
- •38. Сім'я в соціальній структурі суспільства
- •39. Поняття етносу. Рід, плем'я, народність, нація
- •40. Роль ментальності в життєдіяльності суспільства
- •41. Особливості історичного розвитку українського етносу та нації
- •42. Прогрес і періодизація суспільного розвитку
- •43. Поняття політики. Політика і влада
- •44. Політична система
- •45. Політична демократія
- •46. Особливості правової, соціально-справедливої держави та громадянського суспільства
- •47. Громадські рухи й організації. Політичні партії і влада
- •48. Політика й ідеологія
- •49. Політична еліта і народ
- •50. Поняття культури
- •51. Матеріальна та духовна культура
- •52. Культура і цивілізація
- •53. Історичність культури. Спадкоємність, традиції і новаторство в культурі
- •54. Національне та загальнолюдське в культурі. Багатоманітність і взаємодія культур
- •55. Культура особистості
- •56. Культура, гуманізм, прогрес
- •57. Поняття світогляду
- •58. Мораль і світогляд
- •59. Мистецтво і світогляд
- •60. Історичність світогляду
- •61. Міфологія як світогляд
- •62. Загальна характеристика релігійного світогляду
- •63. Особливості наукового світогляду
- •64. Філософія і світогляд
11. Поняття світу
У разі здійснення спроби знайти просту та усім давно відому відповідь на запитання, що таке світ, ми зі здивуванням виявляємо, що це досить складна проблема. Кожна пересічна людина визначає себе за допомогою поняття "світ", проте здебільшого не завжди усвідомлює смисл та значення цього поняття.
У повсякденному спілкуванні ми досить часто вживаємо словосполучення: "увесь білий світ", "на чому тільки той світ стоїть", "неблизький (далекий) світ", "цей світ", "той світ", "світ неба", "перевернутий світ", "символічний світ" та ін. І хоча зміст наведених виразів може бути відмінним у різних випадках, люди розуміють, про що йдеться, це розуміння всього сущого як незалежного від людини, в якому розгортається людське життя. Вирази "той світ", "цей світ", "символічний світ" виявляють, що мова може йти про різні світи при обов'язковій наявності там людини.
Отже, визначення змісту поняття "світ" можливе і дійсне тільки у системі відношення "людина – світ". Це свідчить про те, що воно слугує людині для відображення існування того, на тлі чого виявляє, "висвічує" себе людина. Образно висловлюючись, щоб людина змогла уявити себе як певне існування, вона має бути здатною уявляти усе те, що від неї відмінне: "зверху, знизу, збоку, всередині, вчора, сьогодні та завтра, тут, зараз і тепер". Іншими словами, світ є все те, що відмінне від людини і що, одночасно, органічно має людину в собі. Це те, від чого вона, людина, відрізняється.
Однак людина як унікальна і неповторна істота виявляється і стосовно самої себе. Отже, на противагу об'єктивно існуючому світу є "внутрішній світ людини".
Тому найпростіше визначення поняття "світ" можна навести таке: Світ – це все суще, що є в людині та поза нею.
Спираючись на таке визначення, можна сказати, що поняття "світ" насамперед використовується через протиставлення "людина в світі — світ у людині". Людина завжди перебуває у стані внутрішнього роздвоєння на свідомо визначені "Я" і "не-Я". При цьому під "Я" прийнято розуміти саме внутрішній світ людини, а під "не-Я" – довкілля, яке безпосередньо чи опосередковано "обіймає" людину, є водночас основою і простором життєдіяльності людини.
Наше сприйняття світу, його розуміння і пізнання, ставлення до нього виявляються у слові світогляд. Детальний аналіз поняття "світогляд" буде зроблено нами у заключному розділі. Однак підійти до узагальненого поняття світогляду ми зможемо, тільки конкретизувавши поняття "світ".
В історичному поступі культури людського мислення уявлення світу набувало різного змісту і значень не тільки у формі буденного та загальносвітоглядного, про які йшлося вище. Існує ряд обґрунтованих різними вченнями системно-теоретичних понять, через які історично відбувалася конкретизація визначення світу. Зокрема, це такі поняття, як "Космос", "Всесвіт", "Галактика", "Земля", "Природа", "Атмосфера", "Гідросфера", "Літосфера", "Душа" та ін. Проте який би вимір світу ми не обирали, незмінним залишається визнання, що світ – це все те, що "висвічується" людині (чи протистоїть), і водночас усе те, у чому "висвічується" людина, тобто самореалізується.
Отже, тільки порівнюючи себе як окрему особу зі світом, людина здобуває досвід та усвідомлення власної індивідуальності. Лише побудувавши світ у собі, ми отримуємо можливість знайти його за межами себе. Може трапитися так, що наші уявлення помилкові. У такому разі реальний світ заперечить наші сподівання. Індивідуально сформована свідомість може здійснити пізнання об'єктивного, чужого й цілком відмінного від себе за допомогою саме відтворення – будівництва світу в собі. Фактично кожна людина, яка діє свідомо, має великий дар бути творцем світу. Тобто світ з'являється людині як творіння її (людського) розуму та рук, в якому ще так багато нового і невідомого. А що ж існувало до виникнення людини? Той світ ми позначаємо поняттям "природа". Він існував і існуватиме об'єктивно, тобто незалежно від людини.