- •Кафедра цивільно-правових дисциплін
- •1.2. Основні вимоги та структура курсової роботи................................................5
- •І. Методичні вказівки щодо оформлення та написання курсових робіт
- •Загальні вимоги до курсової роботи, обрання та затвердження теми курсової роботи
- •Обрання та затвердження теми курсової роботи
- •1.2. Основні вимоги та структура курсової роботи
- •II. Спеціальна література
- •1.3. Виконання курсової роботи Процедура виконання курсової роботи
- •1) Попереднє ознайомлення з джерелами
- •2) Визначення об’єкта, предмета, меж та мети дослідження
- •3) Збір та опрацювання матеріалів, необхідних для написання курсової роботи
- •4) Написання курсової роботи
- •5) Врахування зауважень керівника та остаточне оформлення курсової роботи
- •1.4. Технічне оформлення курсової роботи Форма виконання курсової роботи
- •1.5. Керівництво курсовою роботою
- •Погодження плану курсової роботи і визначення індивідуального завдання
- •Поточні консультації
- •Перевірка курсової роботи
- •Написання відгуку на курсову роботу
- •1.6. Захист курсової роботи
- •Виступ студента
- •Запитання і відповіді
- •Терміни здачі та рецензування курсових робіт
- •Іі. Методичні вказівки щодо оформлення та написання рефератів
- •2.1. Загальні вимоги до реферату
- •2.2. Виконання та технічне оформлення реферату
- •Ііі. Методичні вказівки щодо оформлення та написання контрольних робіт
- •3.1. Загальні вимоги до контрольної роботи
- •3.2. Виконання та технічне оформлення контрольної роботи
- •Перелік тем курсових робіт, що виконуються студентами денної (заочної) форми навчання у 2009-2010 навчальному році з предмета „Цивільне право” Курс ііі, група 310, спеціальність „Правознавство”
- •Лаборант кафедри ________________ Додаток 2.
- •Додаток 3.
- •Вступ.............................................................................................................................3
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Розділ 1 поняття, види та порядок обчислення строків у цивільному праві
- •Поняття та юридична природа строків (термінів) у цивільному праві
Висновки
Виходячи із вищевикладеного дослідження строків та термінів у цивільному праві, слід зробити наступні висновки та підсумки проведеного дослідження.
1. Строки та терміни у цивільному праві є темпоральними показниками, які встановлюються в межах часу, що підлягає відповідному правовому регулюванню. Відповідно, час в правовому регулюванні розглядається як часові параметри суспільної діяльності людей, що встановлюються нормами права. Правовий час у своєму існуванні повністю абстрагується від філософської категорії часу.
2. Співвідношення між часом і строком є співвідношення цілого і частини; об’єктивного і суб’єктивного. Встановлення строків можливе лише за умови існування часу та тільки в його межах шляхом обмеження у часі правовідносин як в цілому, так і їх складових частин, а саме суб’єктивних прав та юридичних обов’язків учасників цих правовідносин. Звідси випливає суб’єктивна ознака строків.
3. Норми – дефініції нового цивільного законодавства, закріплюючи офіційне визначення строків та термінів, надають їм особливого техніко-юридичного призначення та підвищують їх роль в окремих інститутах цивільного права. Розробка проблем часу в цивільних правовідносинах має суттєве методологічне та практичне значення, оскільки саме час за допомогою існування норм права формує поняття “строк” та “термін”.
4. Всі надані цивілістичною наукою визначення правового строку мають подвійний характер: з одного боку строк розглядається як певний період часу, з іншого – як певний момент часу. На сьогоднішній день нове цивільне законодавство, відмежувавши від поняття “строк” поняття “термін”, вказало на їх суттєву різницю. Строк по відношенню до терміну є більш загальною часовою категорією в цивільному праві, оскільки він, як певний відрізок часу, зі спливом якого наступають юридичні наслідки, визначає період, протягом якого суб’єкт цивільних правовідносин може реалізувати та захистити свої права.
5. Поряд із строками та термінами виокремлюється така особлива часова категорія цивільного права як “момент”. Встановлено, що моменти як часові показники в деяких випадках суттєво відрізняються від термінів, які також визначаються як моменти часу. Момент як юридична категорія цивільного права є юридичним фактом або сукупністю юридичних фактів, які визначають час настання передбачених законодавством або договором юридичних наслідків. Причому встановлення такого моменту може тривати у часі і мати свої строки та терміни. Припускається, що законодавець поняття “термін” трактує як техніко-юридичну категорію цивільного права, призначену саме для визначення часових показників цивільних правовідносин. Поняття “момент” у цивільному праві є більш складною юридичною категорією, яка визначає процедуру встановлення часу настання правових наслідків та є підґрунтям для визначення терміну. З огляду на це, вважається недоречним використання у законодавстві поняття “моменту”, оскільки закріплення у Цивільному кодексі України поняття “терміну” та визначення його як моменту у часі, із настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення, може призвести не тільки до ускладнення користування юридичною термінологією, а й навіть до грубої юридичної помилки при правовому врегулюванні цивільних правовідносин.
Додаток 6.
Зразок оформлення списку використаних джерел