- •Тема 3. Робота податкових органів з обліку платників податків.
- •1. Поняття платників податків та їх класифікація
- •2. Права та обов’язки платників податків
- •3. Організація роботи податкових органів з обліку платників податків
- •3.1. Порядок взяття на облік платників податків
- •3.2. Зняття з обліку платників податків в органах податкової служби
- •5. Вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у фінансових установах
Тема 3. Робота податкових органів з обліку платників податків.
Поняття платників податків та їх класифікація
Права та обов’язки платників податків
Організація роботи податкових органів з обліку платників податків
Порядок взяття на облік платників податків
Зняття з обліку платників податків в органах податкової служби
Вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у фінансових установах
1. Поняття платників податків та їх класифікація
Відповідно до чинного законодавства України платниками податків визнаються фізичні особи, як резиденти, так і нерезиденти України, а також юридичні особи (резиденти та нерезиденти) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування, і на яких покладено обов’язок із сплати податків і зборів, встановлених податковим законодавством. Іншими словами, платниками податків є суб’єкти податкових правовідносин, на яких за наявності об'єкта оподаткування покладено певний комплекс податкових обов'язків і прав, установлених законодавством.
Платникам податків властиві такі ознаки:
платники податків є суб’єктами податкових відносин. Слід зазначити, що традиційно платниками податків виступають фізичні та юридичні особи, перелік яких визначено цивільним законодавством. Разом з тим, є категорії платників податків, що передбачені винятково податковим законодавством. До них належать консолідована група платників податків, юридичні та фізичні особи, які діють у складі групи, що не має статусу юридичної особи.
платники податків є зобов’язаними суб’єктами. Це полягає у безумовному зобов’язанні сплачувати визначений згідно податкового законодавства обсяг податків і зборів (обов’язкових платежів) з метою формування централізованих фондів грошових коштів для забезпечення виконання державою покладених на неї функцій. Тому у правовому статусі платників пріоритетним є комплекс податкових обов’язків щодо податкових прав, які є похідними від обов’язків.
платники податків – це суб’єкти, які сплачують податки за рахунок коштів, що їм належать. Хто безпосередньо сплачує податок – другорядне питання: це може бути особисто платник податків, його представник або податковий агент.
Різноманіття платників податків зумовлює потребу їх класифікації за різними підставами. Класифікація має важливе значення як для теорії податкового права, так і для податкового законодавства. По-перше, вона дає вичерпне уявлення про всі різновиди платників податків, і, по-друге, така класифікація закладає основи правового статусу того чи іншого платника податків.
Платників податків можна класифікувати за такими підставами:
Залежно від способу організації господарської діяльності:
фізичні особи;
юридичні особи;
платники податку – господарські одиниці без статусу юридичної особи;
консолідована група платників податків.
Залежно від податкової юрисдикції держави:
Резиденти – особи, які мають місце постійного проживання чи місцезнаходження в даній державі і доходи яких підлягають оподатковуванню з усіх джерел (особи, які несуть повну податкову відповідальність);
нерезиденти – особи, які не мають місця постійного знаходження в державі і в яких оподатковуванню підлягають лише доходи, отримані ними на даній території (особи, які несуть обмежену податкову відповідальність).
Розмежування резидентів і нерезидентів здійснюється на основі трьох принципів:
постійного місцезнаходження на території держави (найчастіше закріплюється кількісний критерій – в Україні це 183 календарних дні);
джерела отриманих доходів;
межі податкової відповідальності – повної чи обмеженої.
Принцип територіальності визначає національну належність джерела доходу. При цьому оподатковуванню в даній країні підлягають тільки доходи, отримані на її території, у той час як будь-які доходи, отримані за її межами, звільняються від оподаткування в даній країні.
Деякі країни за основу беруть критерій резиденства (Велика Британія, США, Росія, Україна); інші – переважно критерій територіальності (Франція, Швейцарія, країни Латинської Америки). Різне об'єднання цих критеріїв зумовлює неоднаковий податковий режим і часто є основною причиною подвійного оподаткування.
Залежно від розмірів сукупного валового доходу або суми сплачених податкових платежів за відповідний період: великі платники податків та платники середнього і малого бізнесу.
За характером діяльності платники податків поділяються на осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності і осіб, що не здійснюють підприємницьку діяльність.
Суб'єктами підприємницької діяльності є особи, які здійснюють господарську діяльність з метою отримання прибутку.
Особами, що не здійснюють підприємницьку діяльність, є особи, основна діяльність яких не має на меті отримання прибутку.
Наведена класифікація платників є загальною. У свою чергу, кожну окрему групу платників податків можна класифікувати за своїми специфічними ознаками.