20. Дайте визначення політичного режиму та вкажіть його сутність ознаки та критерії типології

Згідно з першою точкою зору, поняття «політичний режим» і «політична система» використовуються як тотожні. На цій позиції стоїть американський вчений М. Хагопян, який розглядає ці поняття в широкому значенні і розуміє як «фундаментальну організацію політичного життя», як загальні структурні характеристики політичного ладу.

Згідно з другою точкою зору, юридичною, при дослідженні політичного режиму робиться акцент на формальні норми і правила відправлення влади державними інститутами. Тобто можна сказати, що політичний режим обмежується формою правління. Спираючись на це, виділяють такі політичні режими: а) режим злиття гілок влади — абсолютна монархія; б) режим розділення гілок влади — президентська республіка; в) режим співробітництва гілок влади — парламентська республіка та змішана, парламентсько-президентська республіка.

Третя точка зору на політичний режим — соціологічна. Вчені, які поділяють її, при дослідженні політичного режиму спираються на аналіз тих засобів і способів, за допомогою яких здійснюється реальна політична влада і які обумовлені соціальними і культурними традиціями, системою розділення праці, характером комунікацій і т. ін.

Для типології політичних режимів пропонує такі критерії: спосіб формування органів влади; ступінь поділу державної влади; співвідношення державного управління та місцевого самоуправління; становище особи в суспільстві, її права і свободи; тип орієнтації громадян на політичну систему суспільства; роль партій, інших об'єднань у політичному житті; характер взаємин влади і опозиції; методи розв'язання конфліктних ситуацій; зміст і співвідношення дозволеної та забороненої політичної діяльності; ефективність контролю громадянського суспільства за діяльністю державних інстатутів; ступінь політичного та ідеологічного плюралізму; місце й роль силових структур у політичному житті. Сучасна політична наука найчастіше застосовує типологію, за якою політичні режими поділяються на демократичні та антидемократичні. У свою чергу, антидемократичні режими поділяються на тоталітарні та авторитарні.

Найчастіше виділяють такі ознаки тоталітаризму: 1) надцентралізація структур влади, яка має пірамідальну форму, на вершині якої — лідер-вождь або группа. Володарююча група не несе відповідальності за свої дії ні перед яким виборним органом, концентрує в своїх руках усю повноту влади — законодавчу, виконавчу і судову; 2) монопольна ідеологія, яка обґрунтовує право режиму на позаконтрольне панування. Значення ідеології в тоталітарних режимах визначається необхідністю підкорити все населення реалізації єдиної мети; 3) масова, монопольно володарююча партія, яка формує політичні цілі, визначає засоби їх реалізації, здійснює підбір і розстановку кадрів; 4) розгалуджена каральна система; 5) відсутність громадянських прав і свобод та громадянського суспільства; 6) висока ступінь мілітаризації в усіх сферах суспільного життя. Розрізняють три форми тоталітарного режиму: італійський фашизм, німецький націонал-соціалізм і радянський комунізм. Усі вони мають особисті відзнаки.

Авторитаризм (від лат. autoritas — цілковита влада, вплив, наказ) — це державно-політичний режим, стиль суспільного життя, який характеризується значним зосередженням влади в руках однієї особи чи обмеженої групи осіб, звуженням політичних прав і свобод громадян та суспільно-політичних організацій, чіткою регламентацією їхньої активності, різким скороченням прерогатив та повноважень демократичних інституцій. Авторитарний режим ґрунтується на беззаперечному підпорядкуванні владі, яка прагне будь-якими засобами затвердити й зберегти свій авторитет. І хоч авторитаризм дещо лібералізує суспільне життя, дозволяє обмежений і контрольований плюралізм у політичному мисленні і діях, наявність опозиції, все ж таки чітко розробленої державної ідеології немає. При авторитаризмі керівництво різними сферами суспільного життя не таке всебічне, як при тоталітаризмі, немає тотального контролю над соціальною та економічною інфраструктурою громадянського суспільства, за виробництвом, профспілками, навчальними закладами та засобами масової інформації.

ознаки, притаманні всім демократіям: — вільні вибори правителів, які передбачають щонайменше три умови: а) свободу висування кандидатур; б) свободу виборчого права, тобто загальне й рівне виборче право за принципом «одна людина — один голос»; в) свободу голосування (воно має бути таємним), рівність усіх в інформації та можливості вести пропаганду під час виборчої кампанії; — наявність представницьких органів, які формуються на основі загальних виборів; — виконавча влада походить від народу (президентська республіка) чи представницького органу (парламентська республіка); — побудова держави за принципом поділу влад на законодавчу, виконавчу й судову; — легальна діяльність не тільки урядових, а й опозиційних партій (багатопартійність); — визнання і здійснення на практиці принципів конституційності й законності. І влада, і громадяни повинні поважати конституцію, що зобов'язує партії доводити свою прихильність до згоди, а саму владу — підкорятися юрисдикції незалежного органу конституційного контролю; — визнання рівноправності громадян, проголошення і здійснення на практиці демократичних прав і свобод; — розвинуті сектори економіки, вільні від прямого державного втручання; — розвинуте громадянське суспільство: державна влада і громадянське суспільство виступають як рівноправні партнери, які на пріоритетних засадах беруть участь у вирішенні тих чи інших суспільних проблем; і держава, й громадянське суспільство є суб'єктами суспільної життєдіяльності.