2. Циклічність розвитку економіки. Економічні кризи.

Економіка, як і будь-яка інша система, розвивається нерівномірно, хвилеподібно. Така форма руху пояснюється значною мірою законом спадної граничної продуктивності всіх факторів виробництва. Застосування новинок НТП вимагає нагромадження капіталу. Запровадження їх у виробництво зумовлює спочатку швидке зростання граничної корисності факторів виробництва, потів це зростання повільнішає і, досягнувши певного рівня, починає спадати. Так відбуваються злети і спади в економіці.

Проблеми коливань в економіці та їх причини вивчали багато економістів 19-20 ст. Розглянемо деякі з теорій циклів.

Монетарна теорія (Н. Хоутрі) пояснює цикли розширенням і згортанням банківського кредиту. Інструментом впливу на банківський кредит є відсоткова ставка.

Інноваційна теорія (Й. Шумпетер, Е. Хансен) пояснює цикли використанням у виробництві важливих нововведень (залізниці, авіація, супутниковий зв’язок та ін.).

Теорія недоспоживання вбачає причину криз у надмірному заощаджуванні доходів. Якщо заощадження не перетворяться на інвестиції, то збільшення їх спричинятиме скорочення соживання і т.д.

Теорії перенагромадження (Ф. Хайєк, Л. Мізес) вважають причиною криз надмірне, а не недостатнє інвестування.

Психологічні теорії (А. Пігу, Дж. Кейнс) виходять з того, що песимістичні й оптимістичні очікування впливають на ділову активність не меншою мірою, ніж відсоткова ставка і грошовий потік.

Теорія зовнішніх факторів (У.С.Джевонс), який зв"язав економічний цикл з 11-річним циклом сонячної активності. Він опублікував ряд праць, в яких досліджувався вплив сонячних плям на урожайність, на ціни на зерно і на торговий цикл.

Таке розмаїття теорій (а їх понад 200) пояснюється тим, що економічні коливання суттєво відрізняються в різних країнах, у різні історичні періоди та в межах одного історичного періоду за тривалістю, періодичністю і причинами, що їх породжують.

За тривалістю економічні цикли поділяють на:

• короткі цикли (до 3 років);

• середні цикли (8-10 років);

• довгі цикли (понад 10 років).

Класична схема ділового циклу об’єднує чотири фази: криза, депресія, пожвавлення, піднесення.

Криза характеризується: перевиробництвом товарів, скороченням кредитних ресурсів та підвищенням позичкового проценту, зростанням безробіття, зниженням рівня зарплати, спадом рівня прибутку, дезорганізацією кредитної системи.

За кризою наступає слідуюча фаза циклу – депресія. Її характерними особливостями є: застій виробництва, низький рівень цін, незначний обсяг торгівлі, невисока ставка позичкового відсотка, ліквідація товарного надлишку.

Пожвавлення: розширення обсягів виробництва до масштабів докризового рівня, зростання цін, підвищення прибутку, зростання зайнятості, пожвавлення торгівлі.

Піднесення: перевищення максимального обсягу виробництва докризового рівня, швидке зростання зайнятості, кредитна експансія, штучне стимулювання сукупного попиту, розширення пропозиції, яка з часом перевищує попит і готує нову кризу.

Економічний (діловий) цикл – це регулярні коливання рівня ділової активності, коли за зростанням активності настає її зниження, яке знову змінюється зростанням.