2. Поняття системи національних рахунків.

Система національних рахунків (СНР) бере свій початок з 30-х років і сформувалась в 40-50-х рр. ХХ ст. у провідних капіталістичних країнах у відповідь на потребу органів державного управління в макроекономічній інформації для розробки економічної політики, програм і заходів по регулюванню ринкової економіки. Необхідність у такому регулюванні стала особливо очевидною після "великої депресії" 1929-1933 років. Другою історичною подією, яка стимулювала розробку СНР, є друга світова війна. Після її закінчення органи держуправління найбільш розвинутих країн світу стали відчувати потребу в систематизованій макроекономічній інформації для визначення пріоритетів і напрямів у економічній політиці по переорієнтації воєнної економіки, пошуку найбільш ефективних методів вирішення данного завдання.

Таким чином СНР, насамперед, зв"язана з обслуговуванням органів держуправління. Її завдання полягає в тому, щоб забезпечити ці органи об"єктивною інформацією про різні аспекти економічного процесу на макрорівні, систематизувати і впорядкувати найбільш важливі показники, щоб полегшити прийняття рішень з питань формування економічної політики.

Основні принципи, що лежать в основі СНР :

Першим принципом СНР є те, що по-іншому, ніж в практиці колишнього СРСР, СНР визначає межі сфери виробництва валового продукту і національного доходу. СНР виходить з того, що валовий продукт і національний доход країни виробляються як у сфері матеріального виробництва, так і в сфері послуг, тобто у сферу їх виробництва включається діяльність:

а) компаній і підприємств, що вироблять товари і послуги;

б) приватних некорпоративних підприємств;

в) підсобних підприємств;

г) осіб вільних професій (адвокатів, артистів, журналістів і т.д.);

д) працівників сфери управління;

е) фінансово-комерційних організацій;

ж) некомерційних організацій (клубів, товариств, асоціацій);

з) армії;

і) найманої прислуги;

к) власників житла, що здається в оренду.

Практично не враховуються лише нелегальні види діяльності (наркобізнес) і ведення особистого домашнього господарства.

Другий важливий принцип, що лежить в основі СНР, полягає у визнанні того, що у створенні вартості товарів і послуг поряд і нарівні з працею беруть участь земля, капітал підприємницька діяльність, тобто фактори виробництва, створений прибуток розглядається не як результат тільки праці, а як результат сукупного використання всіх факторів.

Інформація, яку нам дають національні рахунки, є основою для формування і втілення в життя заходів державної політики, спрямованих на поліпшення функціонування економіки. Без таких розрахунків політика держави грунтувалась би на здогадках. Рахунки національного доходу дозволяють складати таблиці "здоров"я" економіки країни та визначати політику, яка сприяла б поліпшенню цього "здоров"я".

3. Основні макроекономічні показники.

Головним показником при складанні національних рахунків є валовий внутрішній продукт (ВВП). Він визначається як сукупна ринкова вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг у країні за один рік.

При обчисленні ВВП необхідно врахувати ряд обставин.

1. Грошовий вимір. Відмітимо, по-перше, що ВВП вимірює ринкову вартість річного виробництва, є грошовим показником. Насправді, він повинен бути таким, якщо нам необхідно порівнювати різнорідні за складом набори товарів і послуг, що виготовлені в різні роки, і мати повне уявлення про їх відносну вартість.

2. Уникнення подвійного рахунку. Для того, щоб правильно розрахувати сукупний обсяг виробництва, необхідно, щоб усі продукти і послуги, виготовлені в даному році, були враховані тільки один раз. В даному випадку виділяють проміжний і кінцевий продукт. Під кінцевими продуктами розуміють товари і послуги, які купуються для кінцевого використання, а не для перепродажу або дальшої обробки чи переробки. Угоди, що включають проміжні товари, відносяться до покупок товарів і послуг для дальшої обробки, переробки чи перепродажу. У ВВП включаються продажі кінцевих товарів, але з нього вираховується продажі проміжних товарів. Чому? Тому що у вартість кінцевих товарів уже входять усі проміжні ділові операції, що мали місце у виробництві цих кінцевих товарів. Окреме врахування проміжних продуктів означало б подвійний рахунок і завищення величини ВВП.

3. ВВП виключає непродуктивні угоди (невиробничі операції). За допомогою ВВП, як відомо, вимірюється обсяг річного випуску товарів і послуг в економіці. Невиробничі операції, що мають місце в економіці за рік, не враховуються у ВВП. Невиробничі операції бувають двох основних видів: 1) чисто фінансові угоди і 2) продаж товарів, які уже були у вжитку (вживані товари).

І. Фінансові угоди. Чисто фінансові угоди у свою чергу діляться на три основні види: трансфертні виплати із держбюджету, приватні трансфертні платежі, а також купівля-продаж цінних паперів.

• Державні трансфертні платежі. Вони включають в себе виплати по соціальному страхуванню, допомогу безробітним і пенсії ветеранам, які держава надає певним сім"ям і індивідам. Основною особливістю державних трансфертних платежів є те, що їх одержувачі у відповідь на ці виплати не вносять ніякого вкладу у створення поточного обсягу виробництва.

• Приватні трансфертні платежі – це, наприклад, щомісячні субсидії, які одержують студенти з дому, або разові подарунки від багатих родичів.

• Угоди з цінними паперами, тобто купівля-продаж акцій і облігацій, теж вираховується із ВВП.

ІІ. Продаж вживаних речей. Вирахування сум продажу вживаних речей із ВВП грунтується на тому, що вони або не відображають поточного виробництва, або містять подвійний рахунок.

Обчислення ВВП здійснюється за трьома методами: методом доданої вартості (виробничим), методом витрат (кінцевого використання) і методом доходів (розподільним).

Метод доданої вартості полягає у визначенні на кожній технологічній стадії руху продукту суми даної вартості. Остання є ринковою ціною обсягу продукції, виробленої фірмою, за вирахуванням спожитої сировини, палива, матеріалів тощо, придбаних фірмою у постачальників. Процес створення доданої вартості показано в таблиці:

Стадії виробництва (фірми)	Ціна проданої продукції, грн.	Затрати на проміжний продукт, грн.	Додана вартість, грн.
1. вівцеферма	60	0	60
2. ткацька фабрика	100	60	40
3. швейна фабрика	150	100	50
4. оптовий продавець	175	150	25
5. роздрібний продавець	205	175	30
З агальна вартість продукції	690	485	205

Розрахунок ВВП по витратах. Розрахунок ВВП здійснюється за такими витратами: особисті споживчі видатки (С_в), валові приватні внутрішні інвестиці (І_п), державні закупівлі товарів і послуг (Д_з), чистий експорт (Е_ч).

Особисті споживчі видатки. Ці видатки включають видатки домашніх господарів на предмети споживання тривалого користування (холодильники, телевізори тощо), на товари поточного споживання (продукти харчування, одяг і ін.), а також споживчі видатки на послуги (юристів, лікарів, механіків, перукарів тощо).

Валові приватні внутрішні інвестиції включають витрати, пов"язані з кінцевою купівлею машин, устаткування і верстатів підприємцями; з усім будівництвом; змінами запасів.

Державні закупівлі товарів і послуг Дана група видатків включає витрати держави на придбання товарів і оплату послуг праці працівників, зайнятих у державному секторі економіки. Однак, сюди не включаються державні трансфертні платежі, оскільки вони не відображають збільшення поточного виробництва, а лише передають державні доходи певним сім"ям та індивідам.

Чистий експорт – це різниця між експортом і імпортом. Чистий експорт – це сума, на яку іноземні видатки на вітчизняні товари і послуги перевищують всі вітчизняні видатки на іноземні товари і послуги.

ВВП = С_в+І_п+Д_з+Е_ч

Розрахунок ВВП по доходах включає у себе: 1) заробітну плату найманих працівників (З_п); 2) відсоток (В_п); 3) ренту (Р); 4) прибуток (П). Це факторні доходи. Однак потрібно врахувати ще два види доходів: доходи держави у вигляді непрямих податків(Н_п) та суму амортизації (А), яка не є власне доходом, але яку потрібно врахувати як частину виручки від від реалізації товару, що дорівнює зносу основного капіталу.

ВВП = З_п + В_п + Р + П + Н_п + А

Інфляція та дефляція ускладнюють обчислення ВВП, бо валовий внутрішній продукт є грошовим, часовим і кількісним показником. Первинні дані, на основі яких національна статистика обчислює ВВП – це показники загального продажу підприємств.щоб нейтралізувати вплив зміни цін при визначенні ВВП, розрізняють номінальний та реальний ВВП.

Номінальний ВВП обчислюється у поточних цінах періоду, за яким він визначається.

Реальний ВВП обчислюється у незмінних або порівняльних цінах (у цінах базового періоду).

Залежність між номінальним та реальним ВВП виявляється через дефлятор, який визначається за формулою:

Чистий внутрішній продукт (ЧВП). ВВП як вимірювач валового обсягу виробництва має один важливий недолік: в ньому закладена тенденція до прикрашення картини поточного річного виробництва. Чому? Тому, що він не передбачає вирахування тієї частини річного виробництва, яка необхідна для відшкодування інвестиційних товарів, використаних у виробництві в даному році. Таким чином, чистий внутрішній продукт являє собою валовий внутрішній продукт (ВВП), скоригований на суму амортизаційних відрахувань (А).

ЧВП = ВВП – А.

Національний дохід – це сукупний дохід, що зароблений постачальниками ресурсів. Він розраховуєтьбся як різниця між чистим внутрішнім продуктом (ЧВП) і непрямими податками на бізнес (НП). Національний дохід може бути також визначений за допомогою розрахунку ВВП за доходами шляхом додавання заробітної плати, ренти, відсотка, доходів некорпоративного сектору і прибутків корпорацій.

НД = ЧВП - НП

Особистий дохід (ОД). Особистий дохід являє собою сукупний дохід, виплачений індивідам і сім"ям до сплати податків з громадян. Він визначається вирахуваннім із НД внесків на соціальне страхування, податків на прибуток корпорацій і нерозподілених прибутків корпорацій, а також шляхом додавання трансфертних платежів. До останніх належать: виплати на страхування по старості і від нещасних випадків, а також допомога по безробіттю, яка грунтується на соціальних програмах, виплата пенсій і допомога по безробіттю, а також процентні платежі, що виплачуються урядом і споживачами.

Використовуваний дохід (дохід після сплати податків) – це особистий дохід за вирахуванням індивідуальних подаків, які складаються з особистих подоходних податків, податків на особисте майно і податків на спадок. Використовуваний дохід розподіляється на споживання і заощадження.

Державний і гарантований державою борг України зріс із докризових 12% від ВВП до 43% станом на лютий поточного року. Він би зріс ще більше, якби не притримувалися кошти вкладників українських проблемних банків, якби не відшкодування ПДВ «по-українському» та багато чого іншого.

Більше того, вищі державні чиновники днями відверто заявили, що навіть кошти від проданого недавно «Укртелекому» будуть «частково проїдені».

6