lect1n
.docТема 1.Економічна теорія: виникнення, предмет, методи, функції.
План.
1.Виникнення економічної теорії, основні етапи і напрями її розвитку.
2.Предмет, метод та функції економічної теорії. Економічні категорії, принципи
та закони.
Економічна наука має справу з фундаментальними
Проблемами життя суспільства; вона стосується
Усіх і належить усім.
Людвіг фон Мізес
1.Виникнення економічної теорії, основні етапи і напрями її розвитку.
Перші спроби вивчення окремих сторін економічних процесів мали місце в стародавньому світі, що відомо з праць стародавніх грецьких та римських мислителів (Ксенофонта, Арістотеля, Платона, Коллумелли та інших) а також мислителів Стародавнього Єгипту, Китаю та Індії. Вони досліджували проблеми ведення домашнього господарства, землеробства, торгівлі, багатства, податків, грошей тощо. Однак, як самостійної науки економічної теорії на той час ще не існувало.
Економічна теорія як система знань про сутність економічних процесів та явищ почала складатися лише в ХУІ – ХУІІ ст., коли товарне виробництво почало набувати загального характеру. Основні етапи її розвитку можна умовно відобразити наочно.
Меркантилізм (від італійського “мерканте “ – торгівля, купець) є першою школою, з якої, власне, починається розвиток економічної теорії як науки. Засновником школи був англійський економіст Томас Мен (1571 – 1621) . Представники школи вважали, що основним джерелом багатства країни є сфера обігу, торгівля, а саме багатство ототожнювали з грошима (золотом і сріблом), чим більше їх нагромаджується (завозиться) в державі тим вона багатша. Погляди прибічників меркантилізму відображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу. Представник цієї школи, французький економіст Антуан Монкретьєн у 1615 році опублікував працю “ Трактат політичної економії ”. З цього часу економічна теорія як наука отримала назву політекономія, під якою розвивалася до кінця ХІХ ст. Слово “політекономія” походить від трьох давньогрецьких слів “політейя” – суспільний, державний устрій і, “ойкос” – дім, господарство та “номос” – закон, правило. Тобто це наука про "закони ведення господарства".
Фізіократи ( від грецького “фізіс”– природа, “кратос”–сила , влада) є другою школою в розвитку економічної теорії. Представники (фр.економісти) : Ф.Кене, А.Тюрго, В.Міробо і інші. На відміну від меркантилістів, перенесли акцент дослідження у виробництво, зокрема, сільське господарство. Джерелом багатства вважали працю тільки в сільському господарстві. Промисловість, на їх думку, безплідна галузь, а праця людей в ній покриває лише витрати на їх існування і не прибуткова для суспільства. Франсуа Кене у праці “Економічна таблиця” (1758р) вперше в історії економічних вчень, зробив спробу суспільне відтворення охарактеризувати як цілісну систему процесу виробництва, обміну і споживання.
Класична наукова школа політичної економії виникла з розвитком капіталізму. Засновниками цього напряму були англійські економісти Вільям Петті (1623 –1687 рр.), Адам Сміт (1723 -1790 рр.), Давид Рікардо (1772 –1823 рр). Основним об’єктом їх дослідження стало виробництво в цілому, незалежно від його галузевих особливостей. Вони вважали, що багатство створюється тільки в сфері матеріального виробництва, що джерелом багатства є праця тільки в цій сфері. Універсальною формою багатства нації в них виступає вартість товарів (втілена, уречевлена, або затрачена праця на виробництво товарів). Ринок розглядався ними як саморегулююча система. Відстоювали принцип невтручання держави в економіку. Основні ідеї класичної школи викладені у праці А.Сміта “Дослідження про природу та причини багатства народів “ (1776 р) яка зберігає свою актуальність по сьогоднішній час.
Марксизм, як напрям економічної теорії виник в другій половині ХІХ ст., його засновниками є К.Маркс і Ф.Енгельс. Вони обгрунтували, що економічні зміни є вираженням суспільно-виробничих відносин і саме тому вони не можуть бути вічними і незмінними, а мають історично перехідний характер. Виходячи з цього, К.Маркс всебічно дослідив капіталістичний спосіб виробництва, його виникнення і розвиток, сутність капіталістичної експлуатації, додаткової вартості та її перетворені форми, у яких вона виступає на поверхні капіталістичної дійсності.
Маржиналізм (від франц. “маржинал” – граничний) як напрям економічної теорії виник в 70 –х роках ХІХ ст. як реакція на економічне вчення К.Маркса. Представники маржиналізму (прагматичної політекономії) - К.Менгер, Ф.Візер, У.Джевонс, Є.Бем-Баверк і ін. Вони перенесли акцент досліджень з макроекономічних процесів в мікроекономіку, з питань, про “багатство народів” і способів його примноження та розподілу між основними класами суспільства, на питання про те, як вибрати оптимальні варіанти використання обмежених ресурсів. Їх дослідження грунтуються на таких категоріях, як “гранична корисність”, “граничні витрати”, “гранична продуктивність” і т. ін.
Неокласичний напрям виник в кінці ХІХ ст. Його засновниками були англ. економіст Альфред Маршалл (1842 –1924) , швейцарський – Леон Вальрас (1834 -1910) і ін. Їх послідовниками є такі відомі економісти: А.Пігу, Дж.Кларк, Л.Мізес, Ф.Хаєк, Дж.Гілдер та інші. Прихильники неокласичного напряму виступають за обиежене втручання держави в економіку, розглядають ринок як саморегульовану систему здатну самостійно забезпечувати рівновагу між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією, відстоюють свободу підприємництва тощо. Більш пізні розробки економістів неокласичного напряму призвели до появи цілого ряду теорій: “монетаризму”, “економіки пропозиції”, “раціональних очікувань”, “неолібералізму”. На їх характеристиці детальніше зупинимось після з’ясування суті кейнсіанського напряму.
Кейнсіанство - одна з провідних сучасних теорій, яка обгрунтовує необхідність активного втручання держави в регулювання економіки, виникає в 30-х роках ХХ ст. Засновником напряму є видатний англійський економіст Дж.М.Кейнс (1883 – 1946). Його концепцію ще називають теорією ефективного попиту. Ідея Дж. Кейнса полягає в тому, щоб через активізацію і стимулювання сукупного попиту можна впливати на розширення виробництва і пропозицію товарів та послуг. При цьому теорія вирішального значення надає інвестиціям і виходить з того, що держава може впливати на інвестиції, регулюючи рівень позичкового банківського відсотку, або ж здійснюючи сама інвестиції в громадські роботи.
Рівень процента Норма прибутку Обсяг інвестицій Обсяг виробництва,
зайннятість
Державні
витрати
Рис.1. Концепція Кейнса: шляхи стимулювання попиту.
2.Предмет, метод та функції економічної теорії. Економічні категорії,
принципи та закони.
Економічна теорія, як люба інша наука, має свій специфічний предмет дослідження і використовує при цьому особливі прийоми сукупність яких і складає її метод. З’ясування їх змісту є завданням наших наступних питань. Уявлення про предмет економічної теорії змінювалося в процесі поглиблення знань про господарську діяльність людей в міру ускладнення самої цієї діяльності. Умовно, еволюцію уявлень про предмет економічної теорії показано у табл.1.
|
Визначення предмета економічної теорії |
Школа (автори) |
|
-вченя про закони домашнього господарства, домогосподаства; -наука про створення, примноження та розподіл багатства нації; -наука, що вивчає виробничі відносини між людьми і закони управління виробництвом, розподілом, обміном та споживанням благ на різних етапах розвитку людського суспільства;
Сучасні західні економісти визначають економічну теорію як науку про:
|
Давньогрецькі та давньоримські мислителі; Меркантилісти, фізіократи, класична політекономія;
Марксисти
А.Маршалл
П.Самуельсон
Е.Доланн Дж.Робінсон
К.Р.Макконнелл С.Л.Брю
|
Табл.1. Еволюція уявлень про предмет економічної теорії.
Узагальнюючи сказане, можна визначити предмет економічної теорії – це наука, яка вивчає проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення потреб людини.
Економічна теорія залежно від функціональної мети поділяється на позитивну та нормативну. Позитивна економічна теорія ставить за мету всебічне пізнання економічних процесів та явищ, розкриває їхні взаємозв’язки та взаємозалежності (описує їх). Вона досліджує фактичний стан економіки, відповідає на запитання: “що є “. Нормативна економічна теорія визначає, які конкретно умови або аспекти економіки є бажані або небажані. Вона відповідає на запитання: “як повинно бути?”.
У процесі становлення і розвитку економічної теорії як науки були сформовані і її основні функції:
Пізнавальна функція. Реалізується через дослідження економічних процесів і явищ, дає змогу розширювати наші знання в сфері складних економічних процесів в світі, що постійно змінюється.
Практична функція економічної теорії зводиться до наукового обґрунтування економічної політики держави, розробки рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціонального господарювання. Між економічною теорією і практикою існує тісний взаємозв’язок. Будь-яка теорія без зворотнього зв’язку з практикою втрачає цінність і сенс. Практика формує замовлення на теоретичні дослідження, дає матеріал для наукового аналізу та виносить остаточну оцінку життєвості будь-якої теорії.
Прогностична функція, виявляється у розробці наукових основ передбачення перспектив соціально-економічного розвитку в короткостроковій і довгостроковій перспективі.
Методологічна функція полягає в тому, що економічна теорія виступає методологічною базою для цілої системи економічних наук, оскільки розкриває основоположні базові поняття, економічні закони, категорії, принципи господарювання, що слугують теоретичною базою досліджень для прикладних економічних наук.
Економічна теорія використовує широкий спектр прийомів і способів дослідження свого предмету, які складають її метод. Слово “метод” (від грецького methodos – “шлях до якої-небудь цілі”) означає способи пізнання, інструменти, сукупність прийомів дослідження явищ природи і суспільного життя. Кожна наука має свій метод, особливості якого нерозривно зв’язані з її предметом. Метод економічної теорії – це сукупність прийомів, засобів і принципів, за допомогою яких досліджуються економічні явища і процеси.
Економічна теорія застосовує як загальнонаукові, так і специфічні для даної науки методи пізнання економічних явищ і процесів:
Діалектика – це загальний для всіх наук метод пізнання. Він базується на використанні законів і принципів філософії, сутність яких полягає у пізнанні явищ і процесів у їхньому зв’язку та взаємозалежності, у стані безперервного розвитку, у розумінні того, що накопичення кількісних змін зумовлює зміни якісного стану, що джерелом розвитку є єдність і боротьба протилежностей.
Наукова абстракція як метод полягає в поглибленому пізнанні економічних процесів шляхом виокремлення основних, найсуттєвіших ознак певного явища, очищення від випадкового, неістотного.
-
В одному з кращих оповідань Хорхе Луїса Борхеса - "Фунес, що пам'ятає" герой прикутий до ліжка після падіння з коня. Він згадує кожен день свого минулого життя в найдрібніших деталях, і спогади кожного дня займають цілий новий день. Фунес не здатний до абстрактного мислення або узагальнення, до виділення того, що дійсно важливо, і забування дрібного і непотрібного. Сучасна економічна наука прагне бути протилежністю Фунеса. Світ навколо та економіка настільки складні, що без спрощень, узагальнень і абстракції просто не можна зрозуміти, що ж дійсно важливо. Занадто докладні моделі неможливо аналізувати. Як дотепно вказала в 1962 р. одна з видатних економістів - Джоан Робінсон, безглуздо створювати карту масштабу 1:1. Зате абстрактні моделі можуть відповісти на цілком конкретні і важливі питання - наприклад, описати і передбачити, як зміниться рівень споживання серед двадцятирічних українців чи американців у відповідь на зниження податків або підвищення інфляції. Економічні моделі не настільки віддалені від реальності, як може здатися на перший погляд. В останні роки з ростом комп'ютерних потужностей моделі використовують статистичні дані та описують поведінку багатьох тисяч фірм чи домогосподарств, об'єднаних у групи. У своїй недавній роботі американські економісти Хан Кім, Адер Морзе і Луїджі Зінгалес проаналізували 150 найбільш цитованих економічних статей, опублікованих в 1970-2005 рр.. Виявилося, що останнім часом різко зросла кількість не теоретичних, а емпіричних робіт, тобто робіт, які аналізують реальні дані.
Історичний і логічний методи. Історичний метод вивчає економічні процеси в тій історичній послідовності, в якій вони виникли, розвивалися і змінювалися. Логічний метод досліджує ці ж процеси в їх логічній послідовності, прямуючи від простого до складного, звільняючись при цьому від історичних випадковостей і подробиць, не властивих цьому процесові.
Економічне моделювання – це формалізований опис економічних процесів і явищ (за допомогою математики, графіків тощо), структура якого абстрактно відтворює реальну картину економічного життя. Економічна модель дає можливість наочно і глибше дослідити основні риси і закономірності розвитку реального об’єкта пізнання.
Економічний експеримент – штучне відтворення економічних процесів з метою вивчення їх за оптимально сприятливих умов та можливості подальшого практичного впровадження. Він дає змогу на практиці перевірити обґрунтованість наукових гіпотез і рекомендацій.
Основне завдання економічної теорії або аналізу полягає в тому, щоб привести в систему, пояснити і узагальнити факти. Економічні категорії, закони, теорії – кінцевий результат економічного пізнання – вносять порядок і смисл в набір фактів, зв’язують їх в одне ціле, встановлюють наявні між ними взаємозв’язки, виводячи з них певні узагальнення.
Економічні категорії – це абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають суттєві властивості економічних явищ і процесів. Наприклад: товар, власність, прибуток , ринок, попит та ін.
Економічні закони відбивають найсуттєвіші, стійкі, такі що постійно повторюються, причинно-наслідкові зв’язки та взаємозалежності економічних явищ і процесів.
Економічні принципи – теоретичні узагальнення, що містять певні допущення, усереднення, які відображають загальні тенденції розвитку економічної системи. Як і економічні закони, вони також віддзеркалюють взаємозв’язки економічних явищ, але менш стійкі і мають менш обов’язковий характер, нерідко постають у формі ймовірності.