- •Розділ 1 Лиття
- •1.2. Кокільне лиття.
- •1.4. Лиття за витопними моделями.
- •2.Приклади розв’язку
- •2.1. Аналіз деталі, поданої на кресленні (рис. 2.6)
- •2.3. Визначення мінімальної товщини стінок.
- •2.4. Визначення необхідності призначення напусків методом “тіней”.
- •2.5. Визначення мінімального отвору для проливання.
- •2.6. Призначення допусків на механічну обробку.
- •2.7.1. Вибираємо додаткові припуски на механічну обробку.
- •2.9. Вибираємо формувальні ухили.
- •2.10. Вибір радіусів заокруглення.
- •Література
- •Граничні відхилення зміщення елементів виливка, мм
- •Граничні відхилення жолоблення виливків, мм
Розділ 1 Лиття
Значна кількість заготовок у машинобудуванні отримується шляхом лиття. В умовах виробництва найбільш широко використовуються наступні способи лиття.
1.1. Лиття в глинисто-піщані форми – найбільш розповсюджений спосіб лиття (рис.1). В машинобудуванні ним виготовляють 75...80% виливків (по масі). Цей спосіб найчастіше застосовується в одиничному та серійному виробництві. В піщаних формах можна отримувати виливки найскладнішої конфігурації та масою від кількох грамів до сотень тон.
З аготовки, що отримуються цим способом, характеризуються низькою точністю (14-17 квалітет), високими параметрами шорсткості (Rz 320мкм ... 80мкм) та великими припусками на механічну обробку (до δ = 4...5мм).
Вартість виготовлення виливків мінімальна, але вартість їх механічної обробки більша, ніж заготовок, які отримуються іншими способами лиття.
Рис.1. (а-д), – процес підготовки для лиття в піщану форму;
е – форма, готова до процесу лиття;
ж – відлита деталь з ливниковою системою.
1.2. Кокільне лиття.
Найдешевший спосіб серед спеціальних. Головна його особливість полягає у багатократному використанні металевої форми – кокіля (рис.2). Стійкість чавунних кокілів складає при виготовленні сталевого литва 50...500 виливків, чавунного – 400...8000, а литва з кольорових стопів – тисячі та сотні тисяч.
Кокілі дозволяють отримувати виливки із стабільними та точними розмірами (до 12 квалітету). Параметр шорсткості – Rz = 80...20 мкм.
В зв’язку із високою теплопровідністю форм швидкість кристалізації дуже велика, що, з одного боку, підвищує механічні властивості виливка (дрібнозернистість) на 10...15%, а, з іншого боку, утруднює отримання тонкостінних виливків. Кокіль практично не володіє податливістю та газопроникністю, що слід враховувати при конструюванні виливка.
Кокільне лиття доцільно застосовувати в умовах серійного виробництва при отримуванні з кожної форми не менше 300...500 дрібних або 50...200 середніх заготовок у рік. Матеріал литва – сталь, чавун, мідні, алюмінієві та магнієві стопи.
З аміна лиття в глинисто-піщані форми на кокільне при достатньо великій програмі випуску понижує собівартість виливків приблизно на 30%.
Рис.2. Кокільне лиття;
2.а. Витрясний нероз’ємний кокіль (1 – стержень; 2 – порожнина;
3,4 – ливникова система)
2.б. Роз’ємний кокіль з горизонтальним роз’ємом (2 – порожнина;
3 – ливникова чаша; 4 – стояк; 7 – живильник);
2.в. Роз’ємний кокіль вертикальним роз’ємом (2 – порожнина; 9 – стержень; 6 – корпус).
1.3. Лиття в оболонкові форми полягає в тому, що виготовляють дві напівформи товщиною 6...20мм із формувальної суміші, яка складається з піску та фенолформальде-гідних смол у якості зв’язуючого (рис.3). Аналогічно можуть бути виготовлені оболонкові шишки. Після складання оболонкові форми розміщують у нероз’ємні опоки, котрі засипають піском або дробом.
Даним способом можуть бути дасягнуті точність розмірів до 12 квалітету (15...12 квалітет) і параметр шорсткості поверхні Rz = 20...10 мкм).
Лиття в оболонкові форми застосовується в основному для виготовлення дрібних та середніх виливків. Добре лиються тонкостінні виливки з чавуну, вуглецевої та легованої сталей і кольорових металів.