4. Характеристика інноваційної інфраструктури

Визначальною рисою сучасного інноваційного процесу є промислове використання результатів прикладних наукових досліджень, тобто інтеграція науки і виробництва. Це створює умови для застосування досягнень науково-технічного прогресу та розвитку господарських організацій. При цьому конкурентний потенціал підприємств підвищується, задовольняються нові потреби споживачів, зростає попит на інноваційні розробки.

Такі умови сприяють науково-технічній співпраці, виникають нові організаційні форми такої взаємодії, створюється сучасна інфраструктура. Зміст поняття "інфраструктура" надзвичайно широкий, основні види та організаційні форми залежать від призначення. Збільшення ринкової пропозиції інноваційної продукції висуває перед інноваційною інфраструктурою досить важливі завдання — комерціалізацію результатів інноваційної діяльності, надання їм форми товару, забезпечення виходу на ринок і сприяння успішній реалізації, тобто впровадженню.

Під інноваційною інфраструктурою розуміється сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих організацій, систем, необхід­них і достатніх для ефективного здійснення інноваційної діяль­ності та реалізації нововведень.

Інноваційна інфраструктура об'єднує організації різних ви­дів: фірми, інвесторів, посередників, наукові та державні устано­ви, які своєю діяльністю охоплюють увесь інноваційний цикл — від генерації науково-технічної ідеї до реалізації нововведення.

Метою створення інфраструктури є забезпечення як комплекс­ної інноваційної діяльності, так і збереження та розвиток науко­во-технічного потенціалу країни в інтересах суспільства, вклю­чаючи подолання спаду виробництва, його структурну перебудову, зміни номенклатури виробів, створення нової продукції, нових виробничих процесів. Відповідно до цілей інфраструктура інно­ваційної діяльності включає такий комплекс взаємопов'язаних систем:

• систему інформаційного забезпечення, яка дає доступ до баз і банків даних для всіх зацікавлених, незалежно від форм власності;

• експертизи (включаючи державну) інноваційних програм, проектів, пропозицій, заявок;

• фінансово-економічного забезпечення інноваційної діяльно­сті» використовуючи різні джерела надходження коштів (ресурси підприємницьких структур, інвестиції інших країн, кошти інвес­тиційних фондів тощо);

• сертифікації наукової продукції, відповідні послуги у сфері метрології, стандартизації, контролю якості;

• просування нововведень на регіональні, міжрегіональні, іно­земні ринки, включаючи виставкову, рекламну, маркетингову ді­яльність, патентно-ліцензійну роботу, захист інтелектуальної власності;

• підготовку кадрів для інноваційної діяльності в умовах рин­кової економіки.

Кадровий потенціал для інноваційної діяльності має особливе значення: він є підґрунтям для формування всіх інших необхід­них ресурсів. Особливо це відчувається в науково-технічній діяль­ності. Тому зважена державна політика стосовно збереження кад­рового науково-технічного потенціалу є запорукою успіху дер­жави на світових ринках, бо інноваційна інфраструктура забезпе­чує темпи (швидкість) розвитку економіки країни і зростання до­бробуту населення.

Досвід розвинених країн свідчить, що в умовах глобальної конкуренції на світовому ринку виграє той, хто має розвинену інфраструктуру реалізації нововведень, хто володіє найефектив­нішим механізмом інноваційної діяльності і використовує увесь діапазон технологій створення та реалізації інновацій.

Приклад. Японія має обмежені природні та земельні ресурси, до того ж після Другої світової війни обмеженість фінансових ресур­сів, віддаленість від ринків ставили країну в досить тяжкі стартові умови порівняно з іншими країнами. Сильною стороною Японії були людські ресурси. Вдала інноваційна політика японського уряду допомогла промисловості ефективно використати цей чин­ник і швидше, ніж інші країни, які володіли суттєвими перевагами, досягти високого рівня конкурентоспроможності, змінити пріори­тетні напрями розвитку. У наш час у Японії кількість висококвалі­фікованих інженерних кадрів з університетською освітою значно вища, ніж у США, що сприяє науково-технічним дослідженням безпосередньо на фірмах.

Слід зазначити, що сфера національної науки в процесі станов­лення ринкових відносин в Україні не ввійшла в систему держав­них пріоритетів. Почався процес руйнації науково-технічного та інтелектуального потенціалу суспільства, посилилась міграція з України висококваліфікованих кадрів. За межі України виїхало більше шести тисяч науковців.

Нині в Україні зріс рівень безробіття у сфері науки. Так, у фун­даментальній науці кількість працівників скоротилась майже вдвічі, а в прикладних науково-дослідних, дослідно-конструк­торських роботах та вузівській науці в 4,5.

Унаслідок цього 90 % товарів, які виробляються в Україні, не мають наукового забезпечення, що гальмує не тільки науково-технічний прогрес, а й конкурентоспроможність країни на світо­вому ринку. Тому створення організаційно-економічних умов, які пронизували б господарську систему і забезпечували формування постійної потреби в розробці науково-технічних інновацій є ос­новою розвитку всієї інноваційної сфери.

Отже, інноваційна інфраструктура охоплює діяльність у рам­ках інноваційного процесу (науку — техніку — виробництво — споживання) і їй мають бути притаманні такі властивості:

1. Поширеність у всіх регіонах, що дасть змогу вирішувати на місцях задачі функціонально повного інноваційного циклу: від маркетингу і техніко-економічного обґрунтування до впроваджен­ня у виробництво новацій з кадровим забезпеченням та сервісним обслуговуванням.

2. Універсальність, що забезпечить реалізацію будь-якого прое­кту під ключ у будь-якому секторі економіки чи виробництва.

3. Професіоналізм, який базується на сумлінному і якісному обслуговуванні замовника, об'єктивному і зацікавленому став­ленні до «чужих» знань, наукових технологій, обладнання і си­стем.

4. Конструктивність, яка забезпечить орієнтацію на кінцевий Результат.

5. Фінансова та інформаційна забезпеченість.

6. Гнучкість, яка забезпечить адаптивність інноваційної ін­фраструктури до змін вимог ринку.

Розглянуті особливості матеріально-технічного, ресурсного і загальносистемного забезпечення інноваційної діяльності дозволяють подати склад інноваційної інфраструктури за класифікацією, наведеною в табл. 2.7

Таблиця 2.7. Склад і класифікація інноваційної інфраструктури

Призначення	Вид	Організаційна форма
Матеріально-технічне забезпечення інноваційної діяльності	Організаційно-господарська інфраструктура	Технопарки; технополіси; бізнес-інкубатори; наукогради; окремі інноваційні підприємства; фірми і центри з надання і інфраструктурних послуг
	Дослідно-експериментальна інфраструктура	Наукові парки, центри, інститути, лабораторії; технологічні центри; науково-технологічні центри; дослід по-експериментальні полігони, центри, лабораторії, дільниці
	Проектно-конструкторська інфраструктура	Проектні інститути, фірми; проектно-конструкторські фірми, бюро, лабораторії, дільниці
Ресурсне забезпечення інноваційної діяльності	Фінансово-економічна інфраструктура	Спеціалізовані державні або комунальні інноваційні по банківські фінансово-кредитні установи, фонди, фірми, банки венчурного інвестування
	Інформаційно-комунікаційна інфраструктура	Глобальні інформаційні мережі Інтернет; науково-технічні фонди; наукові бібліотеки; інформаційні бази даних; депозитарна система
	Кадрова інфраструктура	Заклади вищої і середньої освіти з підготовки фахівців відповідного профілю знань; центри, школи, училища зі спеціальної професійної підготовки; центри та навчальні заклади з підготовки та перепідготовки фахівців у сфері інноваційної діяльності
Загальносистемне забезпечення інноваційної діяльності	Нормативно-правова інфраструктура	Закони України щодо інноваційної діяльності; податкове законодавство щодо інноваційних підприємств; система митного регулювання експортно-імпортних відносин у сфері інноваційної діяльності; державні та місцеві нормативні акти щодо функціонування інноваційних підприємств; юридичні та консалтингові фірми

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. У чому полягають завдання інноваційної діяльності в сучасних умовах?

2. Дайте визначення поняття "інноваційна діяльність" і назвіть основні види інноваційної діяльності.

1. Назвіть ситему показників інноваційної діяльності.

2. Що є основним товаром на ринку новацій?

3. Хто є суб'єктами інноваційної діяльності і що може бути її об'єктом?

4. Хто виступає суб’єктами відносин на ринку чистої конкуренції нововведень7

5. У чому полягає конкуренція новвоведень.

6. Які визнаєте моделі диффузії нововведень7

7. Чи відрізняються поняття "інноваційна діяльність" та "інноваційний процес"? Охарактеризуйте основні фази інноваційного процесу.

8. Охарактеризуйте етапи інноваційного процесу в окремій фірмі.

9. Охарактеризуйте основні мотиви і джерела інноваційних ідей.

10. Хто такі новатори? Які їхні властивості?

11. Які функції виконують менеджери в інноваційній діяльності фірми?

12. Які методи використовуються для генерації нововведень?

13. Що таке інноваційна інфраструктура і які основні завдання розв’язують її функціонуванням?

Список рекомендованої літератури

1. Про інноваційну діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради України.- 2002.- №36.

2. Про науково-технічну інформацію: Закон України // Відомості Верховної Ради України.- 1993.- №33.

3. Про інвестиційну діяльність : Закон України // Відомості Верховної Ради України.- 1991.- №9.

4. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент. - СПб: "Питер", 2000

5. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент.- К: ЦУЛ, 2003 .

6. Власова А.М., Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент. - К.: КНЕУ, 1997

7. Гончарова Н.П., Перерва П.Г и др. Маркетинг инновационного процесса. К.: ВИРА-Р, 1998.

8. Гольдштейн Г.Я. Инновационный менеджмент: Учебное пособие. – Таганрог: ТРТУ, 1998.

9. Гринев В.Ф. Инновационный менеджмент. - К.: МАУП, 2000

10. Гунин В.Н. и др.Управление инновациями.- М.: ИНФРА-М, 2000

11. Дракер П.Ф. Инновации и предпринимательство. - М, 1992

12. Друкер П. Як забезпечиии успіх у бізнесі: новаторство і підприємництво.- К., 1994

13. Ермошенко Н.Н. Экономика: HТП, инвестиционная политика, управле ние. - К.: Наукова думка, 1990

14. Ильенкова С.Д. Инновационный менеджмент. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997

15. Ковалев Г.Д. Основы инновационного менеджмента. - М.: ЮНИТИ, 1999

16. Коноваленко М.К. Стратегическое планирование инноваций: бизнес -план научно- исследовательских и опытно-конструкторских работ.- М.: ИНФРА. (НИОКР). -Харьков.: Торсинг, К- Центр, 1998

17. Медынский В.Г., Ильдеменов С.В. Реинжиниринг инновационного предпринимательства. - М.: ЮНИТИ, 1999

18. Медынский В.Г., Шаршукова Л.Г. Инновационное предпринимательство.

-М.: ИНФРА, 1992.

20. Молчанов И.Н. Инновационный процесс: организация и маркетинг. -СПб, 1995.

21. Оголева Л.Н. , Радиковский В.М. Инновационная деятельность предприятия: Учебное пособие.- М., 1997

22. Основы инновационного менеджмента. Теория и практика/ Под ред. П.Н. Завлина, А.К.. Казанцева, Л.Э. Миндели.- М., 2000

23.Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями. - М.: Экономика, 1989.

24. Уайт П. Управление исследованиями и разработками. - М.: Экономика, 1981..

25.Управление инновационным циклом. - К.: Наукова думка, 1993.

26. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент. - М.: ЗАО "Бизнес - школа" Интел - Синтез, 1998.

 Номер кафедри відповідно переліку кафедр, наведеному в інформаційному віснику ректорату ХДАУ №15

^ Номер дисципліни відповідно тематичного плану під яким вони будуть включені до тимчасового каталогу

^ Номер теми лекції