- •Розділ 1 Методика створення і організація насінництва сорту
- •1.1. Методи селекції озимої пшнениці
- •1.2. Зображення схеми селекційного процесу
- •Розділ 2 Гібридизація
- •2.1. План гібридизації. Трансгресія та новоутворення.
- •2.2. Розрахунок кількості кастрованих колосів залежно від об’ємів добору у f2
- •2.3. Розрахунки потреби у насінні та площ розсадників
- •2.4. Техніка сівби селекційних посівів
- •Розділ 3 Спостереження і оцінка в селекційному процесі
- •3.1. Фенологічні спостереження та визначення вегетаційного періоду
- •3.2 Методи оцінки зимостійкості
- •3.3 Оцінка стійкості проти хвороб
- •Оцінка продуктивності
- •Розділ 4 Генетична і модифікаційна мінливість
- •Методи статистичної обробки даних у селекційному процесі
- •Розділ 5 Параметри моделі майбутнього сорту
- •Розділ 6 Насінництво. Схема і система насінництва
- •6.1 Методика розрахунку обсягу робіт і потреби в насінні у первинному насінництві
- •6.2 Розрахунок потреби в насінних фондах та площі насінних посівів
- •6.3 Заходи післязбиральної обробки зерна
- •Розділ 7 Сортовий і насінний контроль
- •7.1 Документи на сортові і посівні якості
- •Висновок
- •Список використаної літератури
7.1 Документи на сортові і посівні якості
Посіви в первинних ланках насінництва підлягають апробації, починаючи з розсадника розмноження. Акт апробації на ці посіви підписує селекціонер або інший спеціаліст з науково-дослідної установи, який виконував цю роботу.
Насіння, одержане на насіннєвих посівах селекційно-насінницьких закладів, називають і документують відповідно до назви розсадника:
♦ насіння з рослин, відібраних для закладання розсадника розмноження, — родоначальне насіння;
♦ насіння, одержане з розсадника випробування потомства 1-го року, - насіння розсадника випробування потомств 1-го року (РВ-1) з розсадника випробування потомств 2-го року — насіння розсадника випробування потомств 2-го року(РВ-2);
♦ насіння врожаю розсадника розмноження — насіння розсадника розмноження (Р-1), розсадника розмноження 2-го року (Р-2);
♦ насіння посівів РВ-2, Р-1 та Р-2 — оригінальне насіння;
♦ насіння урожаю, вирощеного з насіння супереліти, — насіння еліти.
Щоб уникнути знеособлювання сортового насіння, на всі його партії видають спеціальні документи. Партією називають будь-яку кількість однорідного (однієї культури, сорту, репродукції, одного року врожаю та ін.) за якістю насіння, засвідченого одним документом. Партію насіння власного вирощування, засипаного на зберігання в насіннєві фонди господарства, оформляють «Актом апробації», «Посвідченням про кондиційність насіння», яке видає районна державна насіннєва інспекція за результатами аналізу посівних властивостей насіння.
На насіння, що не відповідає вимогам стандарту на посівні властивості (при його повному аналізі), а також на насіння, перевірене не за всіма нормованими показниками, видають «Результат аналізу насіння».
Оригінальне насіння і насіння еліти, яке завезене у господарство або вирощене в ньому і направляється до іншого господарства, засвідчують «Атестатом на насіння», який виписують на підставі «Акта апробації» і «Посвідчення про кондиційність насіння».
Кондиційне за сортовими і посівними властивостями насіння різних репродукцій, яке завозиться в господарство або вивозиться з нього, супроводжується «Свідоцтвом про насіння».
У кожному господарстві ведуть «Шнурову книгу обліку насіння». У ній записують дані про кількість і якість висіяного і наявного в господарстві насіння. По кожній культурі в книгу записують назву сорту, репродукцію, норму висівання насіння, фактичний урожай по кожному полю.
Висновок
Селекція — найдешевший, найрезультативніший та екологічно чистий чинник зростання виробництва продукції рослинництва. За сучасних тенденцій підвищення вартості енергозатрат на одиницю виробленої продукції і за наявності проблем, що виникли внаслідок загрозливого забруднення навколишнього природного середовища, селекції відводиться особливо важлива економічна і суспільна роль.
Теорія і практика селекції та насінництва ґрунтуються на концепціях генетики, фізіології, біохімії рослин та інших суміжних наук. Специфічною функцією селекції є створення нових сортів і гібридів сільськогосподарських рослин для збільшення виробництва та поліпшення якості вирощеної продукції. Впливаючи безпосередньо на підвищення продуктивності сільського господарства, селекція перетворюється на засіб виробництва.
У цілому людство має у своєму розпорядженні величезні резерви для збільшення харчових ресурсів, особливо сільськогосподарської продукції. Практика свідчить, що на основі широкого використання нових сортів і гібридів сільськогосподарських рослин, застосування добрив, пестицидів, зрошення, засобів механізації, починаючи з 50-х років XX ст., вдалося вдвічі-втричі й більше підвищити врожайність кукурудзи, пшениці, рису, овочевих, плодових, технічних та інших культур.
Крім підвищення врожайності сільськогосподарських культур реалізація деяких селекційно-генетичних програм дала змогу створити сорти і гібриди рослин з вищим умістом білка (у тому числі незамінних амінокислот), цукрів, вітамінів та інших біологічно цінних речовин, що сприяло не тільки збільшенню виробництва продуктів харчування, а й поліпшенню їхньої якості.
Нині селекційні дослідження спрямовані на поглиблення знань про успадкування кількісних і якісних ознак, стійкість до стресових чинників довкілля і використання цих знань з метою створення вихідного матеріалу для селекції високопродуктивних сортів рослин, адаптованих до певних умов вирощування.
Дедалі більшого значення набуває впровадження досягнень біо-технології в генетико-селекційний процес, що сприяє пошуку нових перспективних напрямів. Це насамперед розроблення нових технологій селекційного процесу на основі вдалого поєднання традиційних методів селекції і досягнень клітинної та генної інженерії; вдосконалення методів клітинної інженерії рослин, придатних для використання у створенні нових сортів; створення на основі генної інженерії не тільки нових форм рослин із бажаними ознаками, а й принципово нових селекційних форм.
Отже, вже сьогодні закладено основи селекції XXI ст., яка ґрунтуватиметься на досягненнях генетики — клітинній селекції, соматичній гібридизації, прямому аналізі генетичного матеріалу, генній інженерії.
Із селекцією нерозривно пов'язане насінництво, яке в своїй організаційній структурі відображає рівень її розвитку. Основними чинниками успішного ведення насінництва є екологія насіння, сортова та насінницька агротехніка, післязбиральне та передпосівне його оброблення і зберігання.
За сучасних умов розвитку сільськогосподарського виробництва, з утвердженням різних організаційних форм господарювання роль насінництва зростає. Насінництво має розвиватися на промисловій основі, а контроль за якістю сортового насіння, яке постачається товаровиробникам, повинен здійснюватися незалежно від форми власності та господарювання через державні органи.
Повна реалізація потенційних можливостей сорту значною мірою залежить від рівня підготовки спеціалістів, які зобов'язані знати генетичну природу та методи створення сортів і гібридів, екологічні принципи організації насінництва, причини погіршення якості сортів, способи використання позитивних модифікацій для виробництва сортового насіння з високими посівними та врожайними властивостями. Видання цього підручника і має на меті певною мірою сприяти цьому.