- •Розділ 1. Сутність планування технічного розвитку підприємства
- •Необхідність планування діяльності підприємства
- •2.1. Виробничі розрахунки
- •2.2. Організація заробітної плати
- •2.3. Розрахунок матеріальних та загальновиробничих витрат фірми
- •2.4. Розрахунок собівартості та ціни виготовлення виробу
- •Висновки та пропозиції:
- •Список використаної літератури:
2.1. Виробничі розрахунки
Розрахунок ефективного фонду часу працівника.
Розрахунку чисельності персоналу повинна передувати визначення балансу робочого часу одного працівника. Розраховується ефективний фонд за формулою:
Феф = Фном × h (2.1)
де Fном – номінальний фонд робочого часу працівників
h – плановий коефіцієнт витрат часу приймається в межах від 0,95, припускаємо втрати часу 5%, отже h = 0,96.
Номінальний фонд часу визначається за формулою:
Фном = (Дк,дн – Дсв,дн – Дв,дн – Двід,дн – Дп.св,дн)× tзм 1,год + Дп.св,дн × tзм2,год (2.2)
де – кількість календарних днів в році;
– кількість вихідних і святкових днів в році;
– середня кількість днів у році наданих робітнику під відпустку;
– передсвяткові;
, - тривалість зміни у звичайні та передсвяткові дні
Для розрахунку наведеної формули її дані визначаємо за 2012 р. і вони становлять:
– дні календарні – 366;
– святкові дні – 10 ;
– вихідні дні – 104 ;
– дні відпустки – 24;
– тривалість зміни – 8 годин, в передсвятковий день - 7 годин.
Звідси фонд номінальний дорівнює:
Фном = (366 – 10 – 104 - 24) × 8 + 10 × 7 = 1802 год
Фонд ефективний становить:
Феф = 1802 × 0.95 = 1712 год
Отже, згідно розрахунків плановий номінальний фонд робочого часу буде становити 1802 годин, а ефективний фонд робочого часу одного працівника 1712 годин.
Розрахунок трудомісткості робіт з виготовлення виробу
Трудомісткість робіт – це кількість робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції. Трудомісткість продукції вимірюється в нормо-годинах, людино-годинах.
Для даного розрахунку спочатку визначають трудомісткість робіт щодо виготовлення 1 виробу:
Тод= Σ t н/год. (2.3)
де – загальна сума норми часу згідно витягу технологічного процесу.
Трудомісткість обчислюємо у таблиці 2.1
Таблиця 2.1 – Трудомісткість робіт
Найменування операцій |
Фактична тривалість операцій, год. |
Комплектувальна |
1,0 |
Формувальна |
2,0 |
Монтажна |
3,0 |
Гальванічна |
0,5 |
Слюсарні роботи |
2,2 |
Складальна |
1,7 |
Фотохімічна |
2,5 |
Регулювальна |
1,1 |
Разом: |
14 |
Оскільки розрахунок проводиться у годинах, то в нашому випадку трудомісткість становить:
Тод = 14 н/год.
Далі визначаємо загальну трудомісткість робіт, тобто всю кількість робочого часу, яку необхідно витратити на планову річну кількість виробів за формулою:
Тзаг = Тод × N, н/год (2.4)
де Тод – трудомісткість робіт з виготовлення виробів;
N – річна кількість виготовлених виробів. Приймаємо кількість виготовлених виробів – 150.
Звідси:
Тзаг 1 = 14 × 120 = 1680 н/год
Припускаємо, що даний вид роботи не є єдиним на підприємстві і становить 20% від решти наданих послуг.
Отже на весь обсяг:
Тзаг фірми = (1680: 20) × 100 = 8400 н/год
Тобто трудомісткість виготовлення виробів дорівнює 1680 годин, а загальна трудомісткість робіт 8400 год.
Розрахунок необхідної кількості працюючих.
Кадри підприємства – це сукупність працівників різних професійно-кваліфікаційних груп, які зайняті на підприємстві і входять до його облікового складу підприємства, є головним ресурсом кожного підприємства, від якості й ефективності використання якого багато в чому залежать результати діяльності підприємства і його конкурентноздатності.
Основні робітники – це ті, які безпосередньо беруть участь у процесі виробництва, і їх кількість визначається за формулою загальної трудомісткості. Це найбільш численна категорія, яка в деяких галузях народного господарства становить приблизно 80% від загальної кількості працівників.
(2.5)
де Тзаг – загальна трудомісткість робіт на підприємстві;
Феф – ефективний фонд;
kвн – коефіцієнт виконання норм, що приймаються рівним від 1 до 1,2. В нашому випадку припускаємо перевиконання на рівні 50%, звідси kвн =0,5.
Обчислюємо чисельність основних робітників для виготовлення виробів:
Чосн = 8400 : (1712 × 0,5) =10 чол.
Допоміжні робітники – це ті, які виконують функцію обслуговування основного виробництва, тобто основних робітників і їх чисельність визначається в розмірі не більше 20% від тих основних робітників.
Чдр = 1 чол.
Крім того плануємо кількість адміністративно-управлінського персоналу (АУП): директор – 1 чол, бухгалтер – 1.
Крім того приймаємо молодший обслуговуючий персонал, до якого відносимо прибиральницю – 1 чол.
Всі вище зазначені розрахунки зводимо у відомість працюючих на підприємстві, до якої вносимо категорії працівників, їх чисельність та структуру.
Структура підприємства – це внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів системних зв’язків, підпорядкування та взаємодію між ними.
Таблиця 2.2 – Зведена відомість працюючих
Категорії працівників |
Кількість працівників |
Питома вага |
Основні працівники |
10 |
63,6 |
Допоміжні правники |
1 |
9 |
Директор |
1 |
9 |
Бухгалтер |
1 |
9 |
Прибиральниця |
1 |
9 |
РАЗОМ |
14 |
100% |