- •Предмет естетики: історія та теорія проблеми.
- •Категорія «прекрасне»: аналіз і оцінка її значення в естетиці.
- •3. Аналіз естетичних поглядів і.Канта.
- •Співвідношення естетики та мистецтвознавства.
- •Міфологічні витоки трагічного.
- •Неопозитивіська естетика: загальна характеристика.
- •Психологія та естетика.
- •Міфологічні та ритуальні витоки комічного.
- •Абстракціонізм: історія та теорія художнього напряму.
- •Естетичний ідеал.
- •2. Теорія сміху та комічного в Стародавній Греції.
- •3. Загальні тенденції естетики постмодернізму.
- •1.Понятійний апарат естетики: мімезис.
- •2. Основні форми комічного та специфіка їх втілення у мистецтві.
- •3. Ф.Ніцше «Народження трагедії із духу музики»: аналіз та оцінка роботи.
- •Понятійний апарат естетики: катарсис.
- •Специфіка естетичного почуття.
- •Естетична спадщина Платона: аналіз та оцінка.
- •Понятійний апарат естетики: калокагатія.
- •Розвиток естетичного почуття та естетичне виховання: досвід психології та педагогіки.
- •Аристотель «Поетика»: аналіз і оцінка роботи.
- •Футуриззм: історія та теорія художнього напрямку.
- •3.Н.Буало «Поетичне мистецтво»: аналіз і оцінка роботи.
- •1.Зміст і форма в мистецтві.
- •2. Співвідношення естетики та соціології. Соціологія мистецтва.
- •Естетичні погляди Дені Дідро.
- •Досвід систематизації естетичних категорій (проаналізуйте конкретні моделі).
- •Співвідношення естетики та етики.
- •Інтуїтивістська естетика: загальна характеристика.
- •Лессінг «Лаокоон»: аналіз і оцінка роботи.
- •Мімезис – відображення – симулякр: аналіз і оцінка історичної динаміки.
- •Футуризм: історія та теорія художнього напрямку.
- •2. Категорія «потворне»: аналіз і оцінка її значення в естетиці.
- •Предмет естетики: історія та теорія проблеми.
- •Понятійний апарат естетики: емпатія.
- •Кубізм: історія та теорія художнього напрямку.
- •Співвідношення естетики та психології. Психологія творчості.
- •Категорія «прекрасне»: аналіз і оцінка її значення в естетиці.
- •Аналіз естетичних поглядів і.Канта.
- •Понятійний апарат естетики: катарсис.
- •Категорія «трагічне»: аналіз і оцінка її значення в естетиці.
- •Зміст і форма в мистецтві.
- •Сюрреалізм: історія та теорія художнього напрямку.
- •Специфіка естетичного смаку.
- •Феноменологічна естетика: загальна характеристика.
- •Лессінг «Лаокоон»: аналіз і оцінка роботи.
БІЛЕТ 1
Предмет естетики: історія та теорія проблеми.
О. Баумгартен у 18ст. звернув увагу на три феномени у світі – істина, добро, краса. І зазначив, що проблемами істини займається логіка, проблемами добра – етика, а проблемами краси – естетика(краси як прекрасного). Так Баумгартен визначив естетику. Але у першочерговому його розумінні цей термін означав «чуттєве сприйняття», «почуттєве пізнання», отже: Естетика – це філософська наука, яка вивчає найбільш загальні закони почуттєвого пізнання та художньої творчості. Об’єктом вивчення є предмет, наділений значенням.
Естетика – наука про становлення чуттєвої культури людини. Таке загальне визначення витікає з органічної єдності двох своєрідних частин цієї науки; якими є: 1) виявлення діалектики самого процесу освоєння, специфіки естетичного як прояву ціннісного ставлення людини до дійсності; 2) художня діяльність людини. Обидві частини хоч і тісно взаємопов'язані, проте відносно самостійні. У першій розглядаються питання природи, специфіки і творчого потенціалу естетичного, категорії естетики – прекрасне, трагічне, комічне тощо. Друга частина охоплює художню діяльність людини, структурну і функціональну її своєрідність, природу художнього таланту, видову, жанрову та стильову самобутність мистецтва. Саму історію становлення естетики як предмета без перебільшення можна назвати процесом пошуку адекватного співвідношення між зазначеними частинами. Своєрідну функцію «пластичного мосту» при цьому виконували такі поняття, як прекрасне, досконале, гармонія, цінність, філософія мистецтва. Протягом багатьох століть естетика виступала і як «наука про прекрасне», і як «наука про досконале», і як «наука про закони розвитку мистецтва».
Категорія «прекрасне»: аналіз і оцінка її значення в естетиці.
Прекрасне – центральна категорія естетики, в якій знаходять оцінку явища дійсності, твори мистецтва, які дають людині відчуття насолоди, втілюють у предметно-чуттєвій формі свободу і повноту творчих і пізнавальних сил і здатностей людини в усіх областях суспільного життя: трудовій, соціально-політичній, духовній та ін. Це найвища естетична цінність, яка збігається з уявленнями людини про досконалість або про те, що вдосконалює життя. Прекрасне – основна позитивна форма естетичного освоєння дійсності. В ній знаходить своє безпосереднє відображення естетичний ідеал. Найбільш близькі за значенням поняття: гармонійне, досконале, краса, гарне, вродливе, яскраве.
В естетиці існує декілька моделей розуміння прекрасного:
1. Прекрасне розуміють як втілення Бога (абсолютної ідеї) у конкретних речах чи явищах.
2. Прекрасне не є чимось об'єктивним. Джерелом та витоком прекрасного є сама людина, її свідомість.
3. Прекрасне – це природний прояв об'єктивних якостей явищ дійсності, найбільш близький до їх природних особливостей.
4. Прекрасне – це співвідношення об'єктивних особливостей життя з людиною як мірою краси.
Особливості прекрасного:
має об’єктивну основу, що відбилась у так званих законах краси: законах гармонії, симетрії, міри;
має конкретно-історичний характер;
уявлення про прекрасне залежить від конкретних соціальних умов життя особистості, тобто від її способу життя;
ідеал прекрасного визначається також особливостями національної культури;
суб'єктивне розуміння прекрасного зумовлене рівнем індивідуальної, особистісної культури, особливостями естетичного смаку.