Электроакустичного приладу:
1-головна вісь;2- виски на головній осі; 1 - наушники; 2 - батарея; 3 - провід;
3 –виски на робочій струні; 4-прилад для 4 - мікроштихмас; 5 - висок.
регулюванняположення струни ;5 — виски
на рабочій струні; 6- робоча струна;
аи а2 — відстань між головною та робочою
осями.
відстань (а1 і а2, рис. 3.1) між висками, підвівши їх до контакту з голівкою мікроштихмаса задопомог мікрометрических гвинтів пристосуванняя (рис. 3.3).
Перенос висотних оцінок з репера в необхідне місце виконують за допомогою нівеліра або гідростатичного рівня (рис. 3.4).
Рисунок 3.4- Схема переносу висотних відміток за допомогою гідростатичного рівня
По краях установлюються посудини, що представляють собою прозорі трубки 1 із запірними краниками 2. Середня посудина - це бачок 3 з підфарбованою рідиною. Всі посудини закріплені на штативах 4 і мають можливість переміщатися по висоті.
Одну із трубок 1 установлюють поруч із репером 5, а другу - біля точки 6, висота якої визначається, але не вище трубки біля репера, а бачок 3 установлюють нижче даної трубки. Потім відкривають запірні краники 2 і піднімають бачок 3, доти поки меніск рідини в трубці біля репера не зупиниться напроти висотної оцінки. Бачок 3 закріплюють, а праву трубку 1 починають опускати, доти поки не з'явиться рідина. Значення шуканої висоти Н - з урахуванням знака перебуває:
Нт=Нр-hр+hт,
де Нр - значення висоти оцінки репера, м; hр - відстань між відміткою репера й меніском рідини в трубці біля репера, м; hт - відстань між оцінкою шуканої висоти Нт і меніском рідини в трубці біля відмітки, висота якої визначається.
3.Способи й засоби установки й вивірки устаткування на фундаментах.
Установка й закріплення устаткування на фундаментах з точною його вивіркою необхідна для забезпечення працездатності встаткування, можливості з'єднання один з одним окремих одиниць устаткування й підвищення твердості корпусних деталей.
Обпирання встаткування на фундамент здійснюється такими способами (рис. 3.5):
1) з обпиранням устаткування безпосередньо на фундамент;
с застосуванням пакетів плоских металевих підкладок, клинів, опорних башмаків і підливою бетонної суміші після закріплення встаткування;
з обпиранням устаткування на бетонну підливу при «безпідкладних» методах монтажу.
Найбільш кращі безпідкладні методи монтажу так як більш економічні, однак необхідність компенсувати неточність розмірів фундаментів змушує використати підкладкові методи монтажу. Пакети підкладок є постійними несучими опорами й сприймають як монтажні, так й експлуатаційні навантаження, а підлива має допоміжне призначення.
При безпідкладних методах несучими поверхнями є бетонна підлива або вивірена поверхня фундаменту. Товщина шару підливи при безпідкладних методах допускається в межах 50-80 мм. Підлива в плані повинна виступати за опорну поверхню встаткування не менш, ніж на 100 мм Поверхню підливи, що примикає до встаткування, зобов'язана мати ухил убік від устаткування й повинна бути захищена маслостійким покриттям.
При обпиранні встаткування на бетонну підливу для вивірки встаткування можуть застосовуватися пружні шайби. Пружні шайби виготовляються з металу або з комбінації металу й гуми. Вони спрощують вивірку встаткування і є опорами тільки в момент вивірки до нанесення на фундамент бетонної підливи.
У більшості випадків устаткування кріпиться за допомогою фундаментних болтів. Іноді застосовують кріплення болтами або шпильками до закладних деталей різної конструкції. До лаг у підлозі кріпиться часто переміщуване встаткування. При установці легкого встаткування на фундаменти або підлогу з хімічно стійким покриттям спеціальні кріпильні вузли або безпосередньо опорну поверхню корпусних деталей устаткування приклеюють епоксидним клеєм.
Фундаментні болти діляться на конструктивні й розрахункові (силові). Конструктивні болти служать для фіксації конструктивного закріплення встаткування на фундаменті й для запобігання випадкових зсувів. Такі болти передбачаються для встаткування, стійкість якого забезпечується власною вагою.
Розрахункові болти сприймають навантаження, які виникають при роботі технологічного встаткування. Залежно від способу установки болти діляться на наступні види:
1) установлювані безпосередньо в масив фундаменту (болти глухі);
2) установлювані в масив фундаменту з ізолюючою трубою (болти глухі й знімні);
3) установлювані в просвердлені шпари (болти глухі й знімні);
4) установлювані в колодязях (болти глухі).
1-обладнання; 2-пакет підкладок; 3- бетонна підлива; 4-регулюючі гвинти; 5-фундамент.
Рисунок 3.5- Способами обпирання обладнання на фундамент:
а- з застосуванням пакетів плоских металевих підкладок; б- з обпиранням на бетонну підливу; в-з обпиранням устаткування безпосередньо на фундамент.
Основні типи фундаментних болтів представлені на рис.3.6: а - з відгином; б - з анкерною плитою; в - складовий з анкерною плитою; г - з ізолюючою трубою; д - прямий на епоксидному клеї; е - конічний із цементним закарбуванням; ж - конічний з розпірною цангою; з - конічний з розпірною втулкою:1 — болт; 2 — анкерна плита; 3 — верхня шпилька; 4 — муфта; 5 — нижня шпилька; 6 — ізолююча труба; 7 — тарілчаста пружина; 8 — кільце, що центрує; 9 - епоксидний клей; 10 - цементне закарбування; 11 - розпірна цанга; 12 - розпірна втулка.
Болти з відгинами є найбільш простими й установлюються безпосередньо в масив фундаменту або в колодязь, як показано на рис. 3.6а. При установці болта в масив фундаменту болт кріпиться на спеціальних кондукторах, що строго фіксують і забезпечують проектне положення болта при бетонуванні фундаменту.
Болти з анкерними плитами (рис.3.6б) зашпаровуються у фундамент так само, як і болти з відгинами, і можуть мати меншу висоту, чим болти з відгинами.
Складені болти з анкерними плитами (рис.3.6в) застосовуються при установці встаткування методом повороту або насува. У цих випадках муфта й нижня шпилька з анкерною плитою встановлюються в масив фундаменту під час бетонування, а верхня шпилька ввертається в муфту на всю довжину різьблення після установки встаткування через отвори в опорах устаткування.
Болти з ізолюючою трубою (рис.3.6г) установлюються в масив фундаменту й можуть бути з анкерною плитою або з елементами, що амортизують. Ізолююча труба дозволяє демонтувати болт, тобто робить його знімним. Ізолююча труба й анкерна плита заставляються у фундамент під час бетонування, а шпилька встановлюється вільно в трубі після пристрою фундаменту й ввертається в анкерну плиту.
Рисунок 3.6- Основні типи фундаментних болтів
Прямі болти, що закріплюють за допомогою эпоксидного клея (рис. 3.6д), і конічні болти, що закріплюють за допомогою цементного закарбування, розпірних цанг або розпірних втулок (рис. 3.6е-з), установлюються в просвердлені шпари.
Болти, що закріплюють епоксидним клеєм, можуть установлюватися як до, так і після монтажу й вивірки встаткування, через отвори в опорах устаткування. Товщина клейового шару коливається від 3 до 15 мм залежно від діаметра болта.
При монтажі устаткування, опорні частини якого стандартизовані (наприклад, апарати колонного типу), рекомендується застосовувати групову установку фундаментних болтів за допомогою уніфікованих кондукторських кілець.Відхилення встановлених фундаментних болтів від вертикалі не повинне перевищувати 1,5 мм на всю довжину виступаючої над фундаментом частини болта.
З місцевим обпиранням установлюється встаткування, що вимагає частого регулювання положення й пересування.
Із суцільним обпиранням установлюється встаткування, що вимагає підвищену надійність і жорсткість закріплення
При змішаному способі обпирання встановлюється встаткування, що вимагає остаточного закріплення до підливи бетону (наприклад, вертикальні апарати).
При установці встаткування на фундамент за допомогою плоских (або плоских і клинових) підкладок останні діляться на настановні (сталеві або чавунні) і регулюючі (сталеві). Перші служать для установки встаткування, а другі - для вивірки його по висоті (рис.3.7).
Рисунок 1.10 –Схема установки підкладок разом з регулюючими клинами на фундаменті:
1- фундамент, 2- рама, 3- фундаментний болт,4-плоскі підкладки, 5-клини, 6- шар підливи.
Крім того, пакети металевих підкладок застосовуються як постійні (несучі), так і тимчасові (вивірні) опорні елементи. Товщина підкладок звичайно становить 0,1-5мм, а їхня кількість у пакеті не повинна бути більше п'яти.
Пакети підкладок установлюють із однієї або двох сторін на відстані 75-100мм від фундаментного болта. Загальна опорна поверхня підкладок повинна бути більше поперечного переріза фундаментних болтів не менш чим в 20 разів. Вихідна висота пакета повинна бути на 1-2 мм вище експлуатаційної, тому що при затягуванні гайок на фундаментних болтах висота пакета зменшується.
Устаткування, що вимагає високу точність установки, монтують на клинових струганих підкладках з ухилом 1:20. Після затягування фундаментних болтів підкладки прихоплюються між собою електрозварюванням (у випадку використання підкладок як постійних опорних елементів), а зазори між фундаментом і підставою встаткування заливають бетоном.
Установка встаткування на бетонну підливу передбачає використання інвентарних домкратів (гвинтових, клинових, гідравлічних), які забезпечують високу точність і безпеку монтажу, а також регулюючих (віджимних) гвинтів, які перед підливою бетону обгороджують опалубкою.
Під час монтажу встаткування на фундамент регулюючі гвинти повинні бути на одному рівні й нижче на 10-20 мм проектного положення. Висоту регулюють по черзі всіма гвинтами, не допускаючи в процесі вивірки відхилення встаткування від горизонталі (вертикалі) більш, ніж 10 мм на 1 м. Після вивірки положення регулюючих гвинтів фіксують стопорними гайками.
Перед підливою поверхня фундаменту очищають стисненим повітрям і промивають гарячою водою, а опорні поверхні встаткування очищають від бруду й масла. Підливу виконують без перерв при постійній вібрації з метою щільного заповнення всього простору між підставою встаткування й фундаментом.
Перед остаточним затягуванням фундаментних болтів регулюючі гвинти повинні бути викручені на 2-3 обороту.
При установці встаткування на бетонні опори, останні виготовляють на фундаментах з помилкою, що відповідає допустимим відхиленням устаткування по висоті й горизонталі, а після затвердіння бетону залишки суміші видаляють механічною обробкою. Після установки встаткування на опори його вивіряють у плані й закріплюють.
Вивіркою називають процес установки встаткування в положення, передбачене проектом, за допомогою спеціальних опорних механізмів й пристосувань. Вивірка встаткування виробляється в плані, по висоті й по горизонталі, а також щодо раніше встановленого встаткування.
Попередня вивірка в плані здійснюється шляхом сполучення отворів в опорній частині встаткування із заздалегідь установленими фундаментними болтами.
Під час остаточної вивірки встаткування встановлюють у проектне положення щодо осей фундаменту з перевіркою положення щодо раніше встановлених і вивірених машин, посудин або апаратів.
Вивірка встаткування часто здійснюється за допомогою регулювальних гвинтів, як із пружинними елементами, так і без них.
Для вивірки встаткування в плані й по висоті широко застосовують спеціальні пристосування й інвентарні домкрати.
Устаткування, установлюване з віброізоляцією, як правило, не закріплюється. Для його монтажу звичайно використовують віброізолюючі опори, прокладки й килими. Підлога й фундамент у місці розміщення опор вирівнюють по горизонталі й зачищають. При монтажі встаткування віброізолюючі опори завчасно кріплять до опорної частини встаткування, що втримується у висячому положенні за допомогою вантажопідйомних пристосувань. У зв'язку з тим, що на віброізолюючих опорах установлюють, як правило, устаткування, що стоїть окремо й не зв'язане між собою кінематично, вивірку в плані не виконують.
Коли монтоване встаткування має значні розміри й масу, часто на фундамент спочатку встановлюють базову деталь або складальну одиницю, тобто таке встаткування збирають після установки базової деталі на фундамент . Базову деталь установлюють у проектне положення, вивіряючи її по трьох координатам - двом взаємоперпендикулярним осям у плані й по висоті.Із цією метою на базовій деталі на підприємстві-виготовлювачі наносять кернами осі. При монтажі ці осі необхідно сполучити з осями, позначеними кернами на плашках фундаменту й отриманих під час геодезичного обґрунтування монтажу.
Для зниження трудомісткості монтажу великогабаритного встаткування, наприклад, колонних апаратів, отвору в опорній частині встаткування під фундаментні болти виготовляють діаметрів в 1,5-2 рази більшим, ніж діаметр шпильки болтів. Після вивірки встаткування зверху отворів під гайки підкладається шайба з діаметром отвору на 1-2 мм більшим, ніж діаметр шпильки фундаментного болта й приварюється до опори.
Широке застосування при монтажі встаткування одержують лазерні геодезичні прилади: візирі (служать для завдання в просторі лазерним променем опорної лінії - реперної осі, щодо якої здійснюються необхідні виміри), прилади вертикального проектування (служать для передачі планових координат на різні монтажні рівні), нівеліри й теодоліти.
Під час монтажу встаткування, як правило, процес вивірки проходить із попереднім затягуванням фундаментних болтів. Остаточне їхнє затягування здійснюють рівномірно у два - три обходи (при відсутності в технічній документації спеціальних вказівок).Після остаточного затягування фундаментних болтів проводять перевірку положення машини чи апарата.
Після вивірки й закріплення встаткування складається акт про відповідність його установки вимогам технічної документації й підписується представниками монтажної організації й замовника.
Висновок
Надійна робота технологчного обладнаня залежить від міцності фундамента, точності розбивки робочих осей тавід методу його кріплення.
Питання для самоперевірки
1. Фундаменти і фундаментні опори.
2. Розбивка осей на фундаментах, фіксація висотних відміток.
3. Що таке репер?
4. Підготовка фундаментів під монтаж обладнання.
5. Способи установки, вивірки і кріплення обладнання на фундаментах.
Література
Фарамазов С.А. Ремонт и монтаж оборудования химических и нефтеперерабатывающих заводов. - М.: Химия, 1980.-312с.
Грузинов Е.В. и др. Монтаж технологического оборудования химических заводов. - М.: Госстройиздат, 1963.-294 с.
Гайдамак К.М., Тыркин Б.А. Монтаж оборудования предприятий химической и нефтехимической промышленности. - М.: Высшая школа, 1974.-285 с