Дисципліна «Монтаж,діагностика і ремонт хімічного обладнання»

Розділ 1. Загальні питання організації монтажних робіт

Тема №2. Вантажопідйомні машини та механізми.

План.

1. Вантажопідйомні машини, механізми, пристосування і спеціальне устаткування для проведення монтажних робіт.

2. Такелажне оснащення.

3. Випробування змонтованого обладнання.

Ключові терміни

стрілові крани, автомобільні крани, крани на гусеничному ходу, пневмоколесні крани, козлові крани, щогли, портали, шевери,стропові канати(троси), лебідки траверси, якорі,випробування на міцність і щільність, випробування урежимі холостого ходу, випробування під навантаженням,параметричні випробування.

1. Вантажопідйомні машини, механізми, пристосування й спеціальне устаткування для проведення монтажних робіт.

Технологія монтажу встаткування передбачає вибір відповідних механізмів, пристосувань й устаткування, що забезпечують найбільш раціональні способи монтажу при найменшій витраті сил і засобів.

Вантажні крани. Вантажопідйомні операції можуть бути виконані за допомогою баштових, щоглових, козлових, мостових, залізничниха також самохідних стрілових кранів.

Стрілові крани. До групи стрілових ставляться автомобільні, гусеничні, пневмоколесні й баштові крани. Основні параметри таких кранів наступні: вантажопідйомність, довжина стріли, вантажний момент, тобто добуток ваги вантажу на довжину вильоту стріли (відстань від вертикальної осі, що проходить через вантажний гак, до осі обертання поворотної частини крана), швидкість підйому вантажу й габаритні розміри. Максимальна вантажопідйомність крана вказується в його паспорті.

Автомобільні крани мають невисоку вантажопідйомність 50-160 кН, але дуже мобільні й маневрені. Швидкість переміщення таких кранів становить 30-50 км/годину. Їх зручно застосовувати в міських умовах і на невеликих об'єктах, вилучених один від іншого. Крани на спеціальних автомобільних шасі мають вантажопідйомність до 63 кН.

Стрілові крани на залізничному ходу мають обмежене застосування при монтажі встаткування через необхідність прокладки залізничної колії.

Крани на гусеничному ходу мають гарну прохідність та маневреність і можуть пересуватися з вантажем на гаку. Питомий тиск на ґрунт таких кранів не великий, тому ці крани застосовують для роботи на вологонасичених ґрунтах. Через низьку швидкість пересування, їх перебазують або на трайлерах ,або по залізниці. Якщо відстань до місця перебазування не перевищує 10км і покриття дороги дозволяє рух гусеничної машини, кран перебазується власним ходом.

Пневмоколесні крани відрізняються від гусеничних тільки ходовою частиною, але мають обмежену вантажопідйомність при пересуванні з вантажем через низький тиск повітря в камерах коліс. На монтажній площадці крани застосовуються самостійно, а при перебазуванні відбуксовуються тягочем або по залізниці. На відстань 50 км крани можуть переміщатися власним ходом.

Стрілові крани можуть бути обладнані стрілами різної довжини, що досягається за рахунок збільшення або зменшення кількості проміжних вставок.

Для виробництва ремонтних робіт і робіт з техобслуговування встаткування застосовуються крани консольного типу.

К озлові крани застосовують для монтажу великогабаритних і великотоннажних видів устаткування, а також для забезпечення ремонтних робіт і технічного обслуговування ряду паралельно розташованих горизонтальних обертових барабанних апаратів.

Для монтажу важкого великогабаритного встаткування застосовують щогли, портали, шевери.

Схема вантажопідйомної щогли показана на рис2.1. У вертикальному положенні щоглу утримують чотири розчалювання, які одним кінцем кріпляться до оголовка щогли, а іншим - до стійко нерухомих якорів. До оголовка щогли кріпиться нерухомий блок вантажного поліспаста. Трос, що збігає з його, направляють униз до підстави щогли. До троса прикріплений відвідний блок, що повідомляє тросу горизонтальний напрямок до барабана лебідки.

Рисунок 2.1- Вантажопідйомна щогла

1-гратчаста щегла; 2-ванта; 3- оголовок; 4- поліспаст;5-трос відтяжний; 6-гілка каната поліспаста; 7 – блок відвідний; 8- трос страховий; 9- якір.

Щогли можуть бути трубчастої й ґратчастої конструкції. Трубчасті щогли найбільш прості по конструкції. Їх виготовляють із катаних труб. Однотрубчасті щогли діаметром до 600 мм мають вантажопідйомність до 0,25 МН. При вантажопідйомності від 0,25 до 0,8 МН застосовують трьох трубчасті щогли. Труби з'єднують обручами з листової сталі й додатково зміцнюють сталевим кутом.

Ґратчасті щогли більше складні у виготовленні, але при однаковій вантажопідйомності й висоті вони легше трубчастих. Окремі секції щогли довжиною 5-10 м виготовляються із прокатних куточків зварюванням і стикуються за допомогою накладних сталевих аркушів, до яких вони кріпляться на болтах.

Опорну частину щогл виконують у вигляді твердої плити, посиленої косинками, або у вигляді шарніра. Шарнір дозволяє нахиляти щоглу, що необхідно при проведенні такелажних робіт.Щогли розраховують на міцність під дією стискаючих і згинаючих сил.При роботі щогла сприймає деформації від ваги вантажу, що піднімає, ваги оснащення щогли, власної ваги щогли, тягового зусилля яке виникає на кінці троса поліспаста що,збігає, і спрямоване уздовж щогли, сили ваги вантажу, сили вітру, який діє на щоглу і вантаж, що піднімають.

Кожна щогла повинна мати паспорт, у якому вказується її докладна експлуатаційна характеристика, зокрема припустима вантажопідйомність залежно від довжини й граничного нахилу щогл. Висота щогл коливається в межах 0,75-1,15 висоти апаратів на постаменті.

Портал має П-образну форму і являє собою дві щогли з'єднані ригелем. За допомогою порталу можна піднімати апарати, переміщати їх у площині порталу й установлювати на постаменти. Трубчасті портали виготовляють із труб діаметром 1400 мм і більше. Ригель ґратчастого порталу також виготовляється із труби.

А-образний підйомник називається шевром. Крім вантажного поліспаста шевер оснащується відвідним блоком і тяговим поліспастом, що служить для зміни нахилу шевера.

Для підйому вантажів у щоглових портальних і шеврових підйомниках використаються лебідки з машинним (електричним або дизельним) приводом вантажопідйомністю 5-320 кН.

Лебідки характеризуються величиною тягового зусилля, випробовуваного останнім рядом намотування троса на барабан, швидкістю руху троса й канатоємністю барабана. Для забезпечення універсальності робіт барабан лебідок має бути канатоємністю 100-2000 м. Рама лебідки, щоб уникнути зсуву, кріпиться сталевим канатом до стаціонарного якоря або конструкції будинку, або закрплюється вантажем і пальовим якорем.

Всі лебідки повинні бути постачені надійними гальмовими пристроями. Трос, намотуваний на барабан лебідки, повинен бути паралельний підставі лебідки, намотуватися на барабан знизу й становити з віссю барабана кут, рівний приблизно 90°. Найближчий до лебідки відвідній блок установлюють на відстані, що не менш чим в 20 разів більше довжини барабана лебідки, завдяки чому канат намотується рівномірно по всій довжині барабана.

Через кожні 12 місяців роботи лебідка повинна піддаватися ревізії й технічному огляду.

Вантажопідйомні механізми оснащуються поліспастами - пристроями, що дозволяють зменшити тягове зусилля на ходову, що намотується на барабан лебідки галузь троса.

Поліспаст складається із двох блоків, з'єднаних один з одним вантажним тросом, що послідовно обгинає всі ролики блоків.Верхній блок, прикріплений до оголовка щогли (стріли), називають нерухомим. Нижній блок, до якого кріпиться піднімаємий вантаж, - рухливий. Намотуючи галузь, що збігає, троса на барабан лебідки, скорочують відстань між блоками й піднімають вантаж. При розмотуванні троса нижній блок під дією власної ваги або ваги підвішеного до нього вантажу опускається.Однорольні блоки використають для підйому легких вантажів та як відвідні блоки.