1.2. Податкова політика: вплив податків на формування

доходів бюджету

Розвиток податкової політики завжди відносився до важливих категорій в економічному житті нашої держави. Це пояснюється перебуванням нашої економіки в режимі оздоровлення після світової фінансової кризи, коли виникає необхідність правильного та активного управління господарчими процесами, використання фінансового потенціалу, основу якого складають саме податки.

На сьогоднішній день в Україні виникла ціла низка непорозумінь між державою та фізичними і юридичними особами з приводу нових норм оподаткування. Саме через дані непорозуміння породжуються один за одним мітинги підприємців, які хочуть відстояти свою позицію.

Політика податкового регулювання виступає одним з найважливіших засобів державного регулювання економіки і використовується для виконання пріоритетних напрямів розвитку суспільства та держави. Саме завдяки податковій політиці держава має можливість впливати на соціально - економічні процеси: обсяг виробництва, зайнятість населення, інвестиційна політика, розвиток НТП, структурні зміни в економіці, рівень ціноутворення та контроль за монополією, налагодження міжнародних зв'язків, рівень життя та споживання. Правильне ведення податкової політики притаманне лише країні з ринковою економікою, тому Україні потрібно доводити свій статус країни з такою економікою. Цей процес стає більш важким унаслідок відсутності грамотно поставленої, реалістичної програми виходу України з економічної кризи, розробленої на основі певної економічної теорії [6, с. 184].

На сьогоднішній день прийнято виділяти в Україні декілька методів податкового регулювання, а саме податкова пільга та податковий кредит, ефективна реструктуризація податкової заборгованості, врегулювання подвійного оподаткування, податкові канікули, відстрочення сплати податків.

Ні для кого не є секретом, що податкова система України є однією з найгірших у світі через свою непрозорість, з дуже неефективним адмініструванням податків та великою частиною корупційних схем і знаходиться на 183 місці у світовому рейтингу. Можливо це і є основна причина, яка на сьогоднішній день стоїть на перешкоді до ефективного та конкурентоспроможного розвитку нашої держави. Підприємство в Україні за рік сплачує мінімум 43% комерційного прибутку на оподаткування фонду оплати праці, що є не дуже хорошим і одним з найвищих показників в Європі [4, c. 108].

Головною подією 2011 року стало введення в дію Податкового кодексу України, який мусить чітко і ефективно поєднати фіскальну функцію, від якої залежить життєдіяльність держави, і стимулюючу, включаючи зниження тіньової економіки, мінімізації серйозних схем корупції в десятки мільярдів гривень, які не надходять до держбюджету, які не допомагають у розвитку життєдіяльності держави і суспільства в цілому[11].

Найбільше змін зазнав податок на прибуток підприємств, в якому змінилось майже все, починаючи від ставки оподаткування і закінчуючи складом валових витрат.

Податок на прибуток підприємств в Україні відіграє одну з ключових ролей, оскільки разом з податком на додану вартість є основним бюджетоутворюючим податком. Цей податок сплачують всі юридичні особи (як резиденти, так і нерезиденти), які здійснюють підприємницьку або комерційну діяльність на території Україні, незалежно від форм власності, якщо вони не мають пільг по сплаті цього податку.

Об’єктом оподаткування виступає прибуток, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Податкового кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 Податкового кодексу України [3].

Досить значні зміни відбулися у розрахунку складу валових витрат підприємства за звітний період. Метою зміни валових витрат є зменшення зловживання суб’єктами підприємництва схем мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема заборонено відносити до складу валових витрат благодійну допомогу неприбутковим організаціям у розмірі від 2% до 5% чистого прибутку підприємства. Відомо, що самі власники підприємств створювали неприбуткові організації з метою зменшення податкового зобов’язання.

Великий ажіотаж викликало те, що витрати, які несе підприємство у зв’язку з співпрацею з фізичними особами не можна включати до валових витрат. Оскільки саме завдяки цьому підприємства, які були на спрощеній системі оподаткування, часто перераховували кошти фізичним особам підприємцям, для зменшення валового доходу в межах 500 тис. грн. Самим цікавим у цій схемі є те, що ці фізичні особи суб’єкти підприємницької діяльності найчастіше були родичі директора чи співвласника підприємства. Саме тому, я підтримую ідею зміни складу валових витрат, що допоможе значно змінити кількість незаконних схем по зменшенню об’єкта оподаткування [9, с. 48]..

Щодо переваг, які згідно з Податковим кодексом України стосуються суб’єктів господарської діяльності можна відмітити поступове зниження фіскального тиску з боку основних бюджетоутворюючих податків [11]:

1. Податку на прибуток, ставка якого вже з 1 квітня 2011 року складає 23% і в подальшому до 2014 року повинна скласти 16 %. Такі дії безпосередньо повинні стимулювати суб’єктів господарювання на продовження діяльності та на створення нових підприємств.

2. Податок на додану вартість, ставка якого в 2014 році повинна складати 17 %. Також позитивним зрушенням є введення автоматичного відшкодування ПДВ. Суб’єктам господарювання, згідно цього нововведення, прийдеться складати електронну звітність по податку на додану вартість, яка буде перевірятись спеціалізованою технікою Державної податкової адміністрації.

Хорошою подією є звільнення новостворених підприємств від оподаткування на 5 років. Я думаю, це надасть сильний поштовх для підприємницької ініціативи. Новостворені підприємства матимуть змогу без фіскального тиску з боку держави спробувати свої сили на конкурентному ринку.

Неправильним, з точки зору надання пільг, я вважаю звільнення побудованих готелів на 10 років від оподаткування податком на прибуток. Звісно можна вважати, що цей хід робиться для ефективного проведення «Євро 2012». Але з другої сторони, обізнані в цій сфері люди розуміють, що дозвіл на будівництво готелю надається протягом одного чи двох років. Це означає, що тільки ті, хто вже давно отримав ці дозволи будуть мати право на пільгу, незважаючи на надприбутки під час проведення чемпіонату Європи. Забудовники, які почувши про дану пільгу навряд чи зможуть нею скористатись через малу кількість часу. Навіть не беручи до уваги якою діяльністю будуть займатися готелі (чи продавати тютюн та горілку, чи там буде казино і т.д.), платниками податку на прибуток вони не будуть 10 років, а це, я вважаю, є значним недоліком Податкового кодексу [16].

Для інвесторів недавно введений Податковий кодекс приготував деякі хороші новини. По перше, це те, що інвестиційний прибуток звільняється від оподаткування протягом перших 3-х років з моменту отримання першого прибутку, одержаний від реалізації інвестиційного проекту з інвестицією, що дорівнює не менше, як 3 млн. дол., а для малих підприємств – не менше, як 500 тис. дол. По друге, виплата дивідендів, що виплачуються інвестору суб’єктом господарювання, який реалізує свій інвестиційний проект, оподатковуються за ставкою 3 %.

Незважаючи на всі нововведення, що відбулись за останній час в нашій країні, сьогоднішній системі оподаткування податком на прибуток, за думкою науковців, притаманні такі проблеми [15]:

1) Ведення підприємством двох паралельних обліків – бухгалтерського та податкового: взаємозв’язок бухгалтерського обліку з нормами Податкового кодексу є однією з найважливіших бухгалтерських проблем сьогодення. Цей конфлікт змушує піднімати питання про виділення податкового обліку із єдиної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиної методики розрахунку податкового зобов’язання за даними бухгалтерського обліку тощо. Головними причинами, що спричиняють розбіжності показників фінансової і податкової звітності є: дата визнання доходів і витрат у бухгалтерському обліку та відповідно до Податкового кодексу, обмеження щодо віднесення затрат до валових витрат. Момент визнання доходів (витрат) підприємства є одним із ключових питань обліку. Основними причинами різниці у часі між доходами (витратами) бухгалтерського обліку і відповідними їм валовими доходами (витратами) є: застосування правила «першої події»; коригування витрат на залишки запасів; застосування різних методів амортизації.

2) Безвідповідальне та необґрунтоване надання податкових пільг: надання економічно необґрунтованих пільг в оподаткуванні не можна назвати ефективними стимулами чи регуляторами підприємницької діяльності. Досвід розвинутих країн свідчить, що поширення форми підтримки підприємства, як пільги на податок з прибутків підприємства, не є перспективною.

Саме тому, в Україні є актуальним питання про вдосконалення податку на прибуток підприємства, який має бути необхідністю забезпечення достатніх державних надходжень. Отже, підсумовуючи все вище сказане, можна зробити висновок про перспективний розвиток податкової системи України після введення в дію Податкового кодексу. Адже він вносить якісно нові зміни щодо оподаткування податком на прибуток і не тільки. Я вважаю, що стане набагато краще коли один Податковий кодекс буде регулювати податкову політику держави, а не безліч законів та інших нормативно – правових актів, що суперечать одне одному.

Податки відіграють важливу роль у функціонуванні держави, тому що вони є одним із найважливіших видів державних доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень.

Податки як обов'язковий елемент економічної системи держави виникли і розвивалися разом з державою. Історичний процес формування системи оподаткування пройшов шлях від добровільного жертвоприношення у найдавніших формах державної організації через тимчасове отримання у середніх віках аж до ХІХ ст. у формі допомоги і до обов'язкового, примусового і всеохоплюючого характеру в умовах розвиненої ринкової економіки [10, с.48].

Сучасна держава не може уявити свого функціонування без податкової системи не лише як джерела утворення централізованих фінансових ресурсів, але і як найефективнішого засобу перерозподілу доходів фізичних і юридичних осіб та інструменту безпосереднього впливу на розвиток суспільного виробництва. У зв'язку з цим податки необхідно розглядати у таких аспектах [14, с. 10]:

а)    за економічним змістом;

б)    формою виявлення;

в)    нормативно-правовим режимом забезпечення.

За економічним змістом податки виявляються у фінансових відносинах держави з фізичними і юридичними особами щодо примусового вилучення частини доходів з метою формування централізованого фонду фінансових ресурсів. Таке примусове вилучення частини доходів здійснюється на засадах нееквівалентного обміну і одностороннього руху фінансових ресурсів від платників податків до держави.

За формою виявлення податки є особливим видом обов'язкових платежів. Вони відрізняються від інших обов'язкових платежів за такими ознаками [8, с. 39]:

а)    податки вилучаються на умовах безповоротності і безоплатності;

б)    односторонність встановлення обсягу сплати податку без по переднього погодження з платниками;

в)    сплата податку відбувається лише до бюджету;

г)    податки не мають конкретного цільового призначення;

ґ) податки служать невід'ємним атрибутом держави і базуються на державних актах найвищої юридичної сили.

За нормативно-правовим режимом забезпечення податки належать до обов'язкових платежів, які надходять до Державного бюджету у визначених законом розмірах та у встановлені строки. Згідно з Конституцією України система оподаткування встановлюється лише Законом України. Тому усе податкове законодавство відповідає Конституції України і створює підґрунтя для удосконалення системи оподаткування. Крім податків, до обов'язкових платежів належать різноманітні види плат грошових коштів на користь держави у формі плат, відрахувань та зборів. Плата як окремий вид обов'язкових платежів передбачає еквівалентність відносин щодо плати державі за користування державними прерогативами у формі ресурсів: плата за воду, плата за землю тощо. Величина плати залежить від розміру використовуваних ресурсів і може відноситися на собівартість або сплачуватися з прибутку. За економічним змістом плата не відображає перерозподілу доходів і тому безпосередньо не належить до податків [13, с.209].

Відрахування на відміну від податків передбачають цільове спрямування платежів: внески до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, Фонду сприяння зайнятості тощо. Збори відрізняються від податків тим, що носять разовий і випадковий характер та є невеликими за розмірами. Вони збираються за місцем подій: ринковий збір, готельний збір, збір за право проведення кіно- і телезйомок тощо.

Суть податків проявляється у їх функціях. Податки виконують фіскальну, розподільну й регулюючу функції. Фіскальна функція є визначальною у характеристиці суті податків. З її допомогою забезпечується формування фінансових ресурсів Державного бюджету, які служать матеріальною базою держави для виконання своїх функцій. Водночас податкові надходження повинні бути постійними і стабільними та рівномірно розподілятися у просторі й часі. Постійність означає, що податки повинні надходити до Державного бюджету в обов'язковому порядку та рівномірно у встановлені терміни. Оскільки за рахунок податків забезпечуються відповідні витрати держави, то строки надходження податків мають погоджуватися із строками фінансування видатків бюджету. Стабільність податкових надходжень визначається гарантією того, що передбачений обсяг їх буде отримано повністю [8, с. 30].

Рівномірність надходження податків у просторі і часі означає, що для забезпечення фінансування необхідних витрат фінансові ресурси необхідні у визначений час і у певному регіоні. Без такої рівномірності виникає потреба у перерозподілі фінансових ресурсів між бюджетами. Останнє обмежує діяльність відповідних виконавчих органів щодо регіонального самоврядування й самофінансування.

З допомогою розподільної функції забезпечується формування доходів бюджету з наступним їх спрямуванням на фінансування різноманітних заходів держави. Саме з її допомогою встановлюються пропорції розподілу фінансових ресурсів між платниками податків та державою. Суть регулюючої функції полягає у тому, що з допомогою податків держава здійснює вплив на всі сторони діяльності платників. Найефективнішою формою прояву регулюючої функції податків є надання пільг окремим платникам податків або повне звільнення від оподаткування.