5. Видобуток нафти з морських родовищ

На відносно неглибоких ділянках в арктичних морях експлуатуються стаціонарні металеві платформи високої міцності, серед яких виділяються платформи зі складною багатоколонною системою опори об дно та одноопорні платформи - моноподи. Останні вважаються перспективними, тому що створюють більш безпечні умови експлуатації за рахунок кращої взаємодії циліндричної колони з рухомим льодовим полем, яке завдяки невеликій площі контакту розколюється і обходить платформу, не викликаючи торошіння льоду. Останнє дуже важливо, бо висота торосів досягає 30 метрів, що становить надзвичайно серйозну небез­пеку для споруди (торошіння виникає у тих випадках, коли значення відношення ширини споруди до товщини льоду перевищує 15).

Маса платформи 15 тис. тонн. У район робіт її транспортують на плаву і встановлюють у спеціальний котлован. Занурення і спливання платформи здійснюсться за 12 годин, а на всі операції по переведенню її з робочого стану в транспортний потрібно три доби. Основу захищено від ударів крижин під час транспортування бетонним кільцем товщиною 1,5 м, що слугує також постійним баластом при встановленні платформи на дно.

6. Забруднення навколишнього середовища нафтопродуктами

У більшості країн світу серед інших багато забруднювачів утворюються саме в результаті діяльності промисловості по переробці нафти або систем обігріву нафтопродуктів. Близько 60 % від їхнього загального числа припадає на автомобільний транспорт. Ці забруднювачі характеризуються як первинні, які під дією водяних парів, кисню, світла та інших факторів утворюють вторинні забруднювачі, такі як сульфати, озон, нітрати й органічні сполуки. Спільна присутність у повітрі первинних і вторинних забруднювачів створює так званий смог. Первинні і вторинні забруднювачі виливають не тільки на природу, але й па людину. Забруднювачі у своїй більшості канцерогенні.

Отже, одна з першопричин забруднення повітряного середовища - наслідки використання нафтопродуктів і нафти.

Гігантські нафтові плями розливаються по поверхні, покривають сотні кілометрів плівкою нафтопродуктів. У результаті цих аварій у 1980 р. в океан було викинуто біля 200 тис. т нафти. Але в той же час щорічно в океан зливається 2,5 млн. т нафтопродуктів із промивними водами у результаті недбалостей при перекачуванні нафти.

Припустима норма вмісту нафтопродуктів у воді 0,005 мг/л, при більш високій цифрі все живе може загинути.

Неможливо сказати, що нічого не робиться для запобігання забруднень нафтою Світового океану. У портах можна зустріти судна - складальники нафти, розлитої по акваторії. Вчені розробили технологію очищення танкерів із застосуван­ням ефективних миючих засобів. На нафтопереробних підприємствах упроваджується безвідхідна технологія, вивчаються методи витягу нафтопродуктів із вод.

Зараз використовують ефективні методи боротьби з нафтою, розлитою на поверхні води. Оскільки нафта являє собою рідину, що не змішується з водою, а розтікається тонкою плівкою, її можна прибрати за допомогою спеціальних суден. Нафту збирають у спеціальні ємності, відсмоктують, а чисту воду зливають у море. Суміш піску з крейдою, попадаючи на нафтову пляму, сорбує нафту. Потім ця маса осідає на дно. Поверхнево-активні речовини перешкоджають розтіканню нафтової плями і сприяють її видаленню. Піднявши нафту на поверхню Землі, людина не порушила природної рівноваги - пустоти в покладах заповнилися водою і структура планети не зазнала змін. Але, приступивши до переробки нафти і до її використання, людина завдала природі важкі рани.-